Рішення № 8959932, 25.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/69 25.02.10

за позовом приватного підприємства „Агентство безпеки Леопард”, м. Київ

до громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут”, м. Київ

про стягнення 440316,40 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін :

від позивача : Кучеренко М.М. за дов. б/н від 23.02.2010

від відповідача : не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Агентство безпеки Леопард” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” про стягнення 440316,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що громадською організацією „Народна кредитна спілка „Добробут” були порушені умови договору на охорону обєкта №11 від 10.06.2005 року щодо оплати здійснених охоронних заходів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 233280,00 грн. Також, з посиланням на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач просить стягнути пеню в розмірі 133551,84 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути 3% річних в розмірі 17256,32 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 78382,08 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.02.2010 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації (поштове повідомлення в матеріалах справи), відповідач в судове засідання не зявився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.2010 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

10.06.2005 року між приватним підприємством „Агентство безпеки леопард” (виконавець) та громадською організацією „Народна кредитна спілка „Добробут” (далі за текстом відповідач) було укладено Договір №11 на надання послуг охорони обєкта (далі за текстом договір). Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання з охорони обєкту, забезпечення пропускного режиму на ньому, а також зобовязання щодо забезпечення особистої безпеки співробітників, клієнтів і відвідувачів замовника, які знаходяться на території обєкта, за що одержує грошову винагороду.

Відповідно до п.4.1 договору, оплата відповідачем послуг з охорони здійснюється щомісячно, на умовах попередньої оплати, не пізніше 10 числа кожного поточного місяця шляхом перерахування на поточний рахунок позивача суми (Додаток №1, №1а), зазначеної у рахунку фактурі, підписаному сторонами.

Відповідно до матеріалів справи позивач протягом липня 2006 лютого 2007 року надавав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується підписаними сторонами актами прийоми здачі робіт:

-від 31.07.2006 року на суму 29760,00 грн.

-від 30.08.2006 року на суму 29760,00 грн.

-від 30.09.2006 року на суму 28800,00 грн.

-від 31.10.2006 року на суму 29760,00 грн.

-від 30.11.2006 року на суму 28800,00 грн.

-від 31.12.2006 року на суму 29760,00 грн.

-від 31.01.2007 року на суму 29760,00 грн.

-від 28.02.2007 року на суму 26880,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, відповідач не оплатив надані охоронні послуги, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 233280,00 грн.

10.02.2007 року позивач повідомив відповідача про розірвання договору у звязку з порушенням відповідачем п.4.1 договору щодо оплати наданих послуг.

28.02.2007 року сторони підписали Акт звірки дебіторсько-кредиторської заборгованості, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість в розмірі 233280,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (лист від 03.03.2009 року) з вимогою погасити заборгованість.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та становить 233280,00 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора підприємства та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору надання послуг по охороні.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору відповідач зобовязався сплачувати за послуги охорони не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця, в якому надавались послуги охорони.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги охорони у встановлений строк не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене вище, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за послуги охорони за Договором обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Позивач, з посиланням на ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вимагає, за прострочення виконання грошового зобовязання, стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В даному випадку суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами у справі було укладено якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки за несвоєчасну оплату наданих послуг. Позивачем не наведено норму законодавства якою встановлений обовязок відповідача сплачувати пеню за вчинення відповідного порушення. Крім того, суд враховує, що між сторонами було укладено договір про надання послуг охорони в письмовій формі і сторони не передбачили в договорі такого виду відповідальності та не домовились про її розмір. Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені законною та обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

При цьому, судом враховано посилання позивача на положення ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Разом з тим, суд зауважує, що вказана норма не встановлює обовязок субєкта господарювання сплачувати неустойку за порушення грошового зобовязання, тобто не визначає її конкретний розмір, а лише встановлює граничний розмір договірної неустойки, тобто визначеної сторонами в договорі.

Враховуючи те, що сторонами в договорі не було встановлено неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобовязання, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказане положення статей закону, як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не зявився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” (03056, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 42, код ЄДРПОУ 21655871 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Агентство безпеки леопард” (04116, м. Київ, вул. Коперника, 16а, к.9, код ЄДРПОУ 32597744) 328918,4 грн. (триста двадцять вісім тисяч девятсот вісімнадцять гривень сорок копійок), з яких 233 280,00 грн. (двісті тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень) основного боргу, 17256,32 грн. (сімнадцять тисяч двісті пятдесят шість гривень тридцять дві копійки) відсотків річних, 78382,08 грн. (сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят дві гривні вісім копійок) інфляційних нарахувань, а також 3298,18 грн. (три тисячі двісті девяносто вісім гривень вісімнадцять копійок) державного мита та 176,29 грн. (сто сімдесят шість гривень двадцять девять копійок) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяО. С. Копитова