Рішення № 8959895, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/809.03.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»

про стягнення 55604,89 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Малиш В.В.

Від відповідача не з’явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором №191 від 01.04.08р. в сумі 55604,89 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвалою від 08.12.09р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду на 12.01.10р.

Від позивача 12.01.10р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник Відповідача в судове засідання 12.01.10р. не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в дане судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Вимоги минулої ухвали суду відповідач не виконав.

Ухвалою від 12.01.10р. суд відклав розгляд справи на 26.01.10р. та зобов’язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 08.12.09р. про порушення провадження у справі.

Від відповідача 25.01.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Вимоги ухвали суду від 08.12.09р. про порушення провадження у справі відповідач не виконав.

Ухвалою від 26.01.10р., суд в зв’язку з заявою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, відклав розгляд справи на 09.02.10р.

Від відповідача 09.02.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла друга заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 09.02.10р., суд, в зв’язку з заявою відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, відклав розгляд справи на 09.03.10р.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представник Відповідача в судове засідання 09.03.10р. не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в дане судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Вимоги минулих ухвал суду відповідач не виконав.

Сторони завчасно та належним чином повідомлені судом про призначення судового засідання на 09.03.10р. –а саме ухвалою від 09.02.10р. суд відклав розгляд справи та призначив наступне судове засідання на 09.03.10р.

Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 09.03.10р. проводилось за відсутності повноважних представників відповідача.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.03.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»(далі Відповідач), було укладено Договір № 191 від 01.04.08р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в приміщенні по проспекту Повітрофлотському, 41 в м. Києві. Строк дії Договору до 31 грудня 2008 р. (включно).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором.

Відповідно до п 1.1 Договору, Балансоутримувач (Позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію, ремонт, утримання будівлі та надання комунальних послуг (водо-, теплопостачання, водовідведення, постачання електроенергії) в приміщенні загальною площею 390,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 41, а Орендар (Відповідач) бере участь у витратах Балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за Договором.

Статтею 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до п. 2.3, 2.4 Договору, Орендар (Відповідач) щомісячно сплачує Балансоутримувачу (Позивачу) вартість фактично отриманих комунальних послуг, згідно виставлених постачальниками табуляграм та у відповідності до розподілу спожитих енергоносіїв між орендарями (Додатки №№2,3,4) в будівлі за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 41, які є невід’ємною частиною Договору. Розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами встановленими відповідними державними органами.

На підставі п. 2.6. Договору, Орендар (Відповідач) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені Договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Орендар (Відповідач) зобов’язаний не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача (Позивача), за технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, за ремонт систем інженерного обладнання та ремонт і обслуговування елементів будівлі їх утримання, а також за комунальні послуги. Враховуючи вищенаведене, Відповідач повинен сплачувати за:

- електроенергію, відповідно до Договору на підставі табуляграм АЕК «Київенерго»(Постачальник);

- опалення, відповідно до табуляграм АЕК «Київенерго»(Постачальник), за тарифами встановленими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007;

- гаряче водопостачання, на підставі табуляграм, за тарифами встановленими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007;

- холодне водопостачання, на підставі табуляграм «Київводоканалу», за тарифами встановленими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007;

- відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових та інженерних мереж, відповідно до п. 2.5 Договору;

- утримання будинку (експлуатаційні витрати);

Відповідно до акту прийому-передачі 30 січня 2009 р. Відповідач здав приміщення Позивачу.

05 червня 2009 р. Відповідачу було вручено Позивачем рахунок-попередження від 19.05.2009 р. з пропозицією сплати заборгованості, що підтверджується підписом Орендаря (Відповідача) на даному рахунку.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по наданим послугам за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по наданим послугам за період з жовтня 2008р. по 30 січня 2009 р. (включно) складає 54 644 грн. 01 коп.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум заборгованості по наданим послугам за Договором, за період з жовтня 2008р. по 30 січня 2009 р. (включно) в розмірі 54 644 грн. 01 коп.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем у розмірі 960,88 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 2.7 Договору за несвоєчасну оплату наданих по Договору послуг.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині несвоєчасної оплати наданих по Договору послуг, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині несвоєчасної оплати наданих по Договору послуг.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Веста»(м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 32984051) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 54 644 (п’ятдесят чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 01 коп. заборгованості за надані послуги за Договором № 191 від 01.04.08р. (в т.ч. з ПДВ), 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 88 коп. пені, 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –10.03.2010р.