Рішення № 89596695, 25.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м.Київ № 320/6862/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Авіакомпанії «Буковина» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

ПАТ "Авіакомпанія «Буковина» звернулось до суду з вимогами визнати неправомірними дії Київської митниці ДФС щодо витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за митною декларацією №UA 125100/2018/3695374; визнати протиправними та скасувати: рішення від 07.10.2019 №125000/2018/000154/2 від 07.10.2019 про коригування митної вартості товару; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125100/2018/00303; визнати митну вартість товару літака цивільної авіації DC-9-82 бувшого у використанні, з двигуном JT8D -217-А с/н НОМЕР_1 , списаним як непридатний до експлуатації у розмірі 30000 доларів США відповідно до договору №17/09/2018 купівлі-продажу повітряного судна від 17 вересня 2018 з одночасним зобов`язанням відповідача визнати заявлену позивачем митну вартість товару у розмірі 30 000 доларів США та здійснити на його користь митне оформлення вантажу за вказаною вартістю товару.

Вимоги позову аргументовані тим, що у митного органу були відсутні визначені ч.3 ст.53 МК України підстави для витребування додаткових документів і, як наслідок, відмови у випуску задекларованого заявником товару – повітряного судна цивільної авіації DC -9-82, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 -CNX , бувшого у використанні та заявленого як такий, що привезений для виконання інспекційних, ремонтних робіт з технічного обслуговування за договором №BUK-CAZ/17-1 від 07.02.2017.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення з тих підстав, що всі рішення були законними та обґрунтованими та вказав, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на його дійсній вартості, на який розраховується мито або на підставі аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній ціні.

Крім того, подані до митного оформлення документи мають розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо його ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При проведенні перевірки поданих до митного оформлення документів було встановлено, що у технічному паспорті вартість турбореактивного двигуна типу JT8D-217-A літака цивільної авіації DC-9-82, бувшого у використанні, становить 950 000, 00 дол. США, в той час як згідно митної декларації вказано товар в режимі переробки та зазначена вартість двигуна типу аналогічного тому, який має повітряне судно, що ввезено на територію України у кількості 2 одиниць, що становить 60 000, 00 дол. США, тобто із розрахунку 30 000 дол. за одну одиницю.

Під час проведення експертної оцінки відповідачем здійснено підібрання повітряних суден іншого виробника, а дані, які відображають технічні характеристики та є визначальними для вибору аналога, наведено у вигляді непридатному для читання.

Згідно п.49 Національного стандарту №1 передбачено, що основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Експертом приведено пропозицію до ціни продажу та скориговано вартість на 7%, в той час як для визначення коефіцієнту торгу проводиться маркетингове дослідження ринку, де визначається співвідношення ціни пропозиції до вартості фактичного продажу; експертом не наведено яким чином зроблено аналіз ринку та не відображено у звіті про оцінку та в додатках вихідні дані для проведення зробленого розрахунку.

Згідно п.56 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна повинен містити розрахунки, за допомогою яких проведено та підготовлено такий висновок, додатки з копіями всіх вихідних даних, а у разі потреби і інші інформаційні джерела, які роз`яснюють та підтверджують припущення та зроблені розрахунки.

На підставі даних висновку, ст.20, ремонтні роботи не проводились. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості повітряного судна, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. За відомостями товаро-супровідних документів, літак цивільної авіації DC-9-82, був ввезений на митну територію України для проведення ремонтних робіт та не залишав територію України. Оскільки із наданих документів для митного оформлення неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості, митний орган додаткового витребував документи у декларанта для її підтвердження. Натомість у строк, встановлений ч.3 ст.53, п.2 ч.2 ст. 255 МК України, на вимогу митного органу витребувані документи надані не були, митний орган вважає, що позивачем не вжито заходів, встановлених ч.2 ст. 52, ч3 ст. 53 ст.58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товарів та методу її визначення, що стало підставою для ухвалення спірних рішень.

Додатково відповідач вказав, що митну вартість товару декларантом заявлено та встановлено на умовах поставки «CIP-Borespil» згідно зовнішньоекономічного контракту від 17.09.2018. Пунктом 4.7 контракту передбачено, що передача товару здійснюється у місці його знаходження, у зв`язку з чим повітряне судно не підлягає страхуванню. Отже, п.4.7 суперечить п.4.2 цього контракту.

Специфікація №1 від 17.09.2019 як і договір купівлі-продажу повітряного судна вказують на його модифікацію DC -9-82 (модифікація МD 83), однак відповідно до товаросупровідних документів та графи 31 МД, імпортується літак цивільної авіації DC -9-82 (модифікація МD 82). На підставі цих розбіжностей відповідач дійшов висновку, що подані для митного оформлення документи не мають належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому не підтверджують заявлену вартість. У задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

У призначений для розгляду справи час, 19.11.2019, учасники справи, повідомлені належним чином про дату та місце її розгляду, до суду не прибули, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, не подали, що відповідно до положень ч.9 ст.205 КАСУ є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи кожного учасника, встановивши обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього у сукупності з наявними у справі доказами, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, ураховуючи таке:

07.02.2017, між ПА «Авіакомпанія «Буковина» та ліванською компанією С.A.Z. Company S.A.L. було укладено договір №BUK-CAZ/17-1 від 07.02.2017 за умовами якого замовник- компанія С.A.Z. Company S.A.L. доручив позивачеві надати комплекс послуг з організації та проходження чеків (А1, А2,, А4, С2, С8, S1) для повітряного судна МD 82, серійний номер 49510, реєстраційний номер НОМЕР_3 та двигунів.

Згідно п.2.1 контракту, виконавець повинен був здійснити наступні заходи щодо організації та проходження чеків (А1, А2,, А4, С2, С8, S1) для ВС; здійснити роботи по проходженню чеків (А1, А2,, А4, С2, С8, S1) на базі аеропорту м. Борисполя; погодити із замовником вартість робіт по виконанню вищевказаних чеків, здійснити контроль за строками та якістю їх виконання. У разі необхідності здійснити пошук та доставку запасних частин, агрегатів і т.п., необхідних для виконання С-чека ВС.

07.02.2017, до вказаного договору була додана специфікація на повітряне судно.

16.02.2017, до Київської митниці ДФС ПАТ «Авіакомпанією «Буковина» було подано заяву про надання дозволу на поміщення повітряного судна цивільної авіації у митний режим переробки повітряного судна для виконання інспекційних, ремонтних робіт з технічного обслуговування згідно договору №BUK-CAZ/17-1 від 07.02.2017. Такий дозвіл було одержано і 17.02.2017, за електронною митною декларацією №125120107/2017/361212, літак був поміщений у митний режим переробки.

У графі МД для цілей митного оформлення ціна літака вказана у розмірі 2000 000 дол.США. Згодом частина обладнання з літака була знята та реекспортована, в тому числі один із двигунів (МД UA125100/2017/369530). Вартість літака для цілей митного оформлення зазначена у розмірі 30 000 дол. США. За твердженням позивача розмір ре- експортованого обладнання становив 36140,1 дол. США.

17.09.2018, між позивачем та компанією С.A.Z. Company S.A.L. було укладено договір №17/09/2018 купівлі-продажу повітряного судна, за умовами якого (п.1.1) продавець продає, а покупець придбаває бувший у використанні літак типу МD 83, у якому допущена помилка у позначенні модифікації літака з одним двигуном як UR-CNX, заводський серійний номер 53162 з двигуном НОМЕР_4 -217-А р/н НОМЕР_1 .

За п.1.3 договору поставка (передача) товару від продавця покупцеві мала оформлюватися актом приймання-передачі. Право власності на товар, за умовами договору, переходить до покупця після підписання акта; договірна ціна договору становить 30 000 дол. США і включає в себе літак з двигуном.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що літак поставляється в непридатному для польоту стані. Всі контрольовані компоненти літака ресурсу не мають. На підставі п.4.1 договору місцезнаходженням товару є аеропорт «Бориспіль»; умовами поставки товару у контракті зазначено CIP- Бориспіль.

Пунктом 4.6 цього ж договору визначено, що передача товару відбувається у місці його знаходження. В цей же день було укладено додаткову угоду до зовнішньоекономічного контракту №BUK-CAZ/17-1 від 07.02.2017, якою погоджено специфікацію літака.

27.09.2018, до Київської митниці ДФС ПАТ «Авіакомпанія «Буковина» подала митну декларацію UA 125100/2018/369537 та документи, якими була підтверджена визначена митна вартість товару на рівні 30 000 дол. США, а саме рахунок проформа (інвойс), зовнішньоекономічний договір комісії з продажу товарів через комісіонера-нерезидента; технічні акти від 10.02.2017, 27.04.2017, 20.12.2017, 22.01.2018; звіт про оцінку вартості повітряного судна DC-9-82 (MD-82).

За результатом опрацювання поданих документів була виявлена розбіжність та не- підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, пред`явлений до митного оформлення. Оцінка імпортованого товару для митних цілей, на думку відповідача, мала би базуватися на дійсній вартості товару, на якій розраховуються мито або аналогічного товару і, не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та, на підставі до ч.2-3 ст.53, ст.57 МК України відповідачем у декларанта були витребувані згідно з електронним повідомленням такі документи: бухгалтерські документи, якими підтверджені вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, які увійшли до складу оцінюваних товарів (ремонтних робіт), аналогічних предметів, використаних у процесі ремонту оцінюваних товарів; вартість матеріалів, витрачених у процесі ремонту оцінюваних товарів, обсяг загальних витрат в країні виробництва/переробки, загальні витрати при продажу в Україну з країни вивезення (на завантаження, розвантаження, обробку, транспортування до місця ввезення на митну територію України тощо); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з дотриманням положень Національного стандарту №1; копію митної декларації країни-відправника або інші документи за власним бажанням, якими підтверджена заявлена митна вартість товару.

Консультації на підставі ч.4 ст.57 МК України, не проводились.

Додаткові документи до митниці позивачем не подавались, у зв`язку з чим рішенням від 07.10.2018 №UA 125000/2018/000154/2 було застосовано інший метод для визначення митної вартості імпортованого товару.

У поданій заяві позивач стверджував про відсутність підстав для витребування додаткових документів, оскільки в технічному акті №20171220 згідно договору від 07.02.2017 №BUK-CAZ/17-1 відсутня вказівка про вартість турбоактивного двигуна типу JT8D-217А у розмірі 950 000, 00 дол. США.

У зазначеному технічному акті вказана вартість обслуговування відповідної запасної частини, тобто вартість ремонту турбоактивного двигуна типу JT8D-217А у розмірі 950 000, 00 дол. США.

Також на думку позивача, не відповідає дійсності висновок митниці про вартість аналогічного двигуна у 60 000, 00 грн., позаяк у декларації 125120107/2017/361212 повітряне судно було оформлено в митний режим переробки на території України, при цьому вартість двигуна не була зазначена.

Позивач також наполягав на тому, що навіть за наявності існування надуманої митним органом розбіжності, це повинно було б вплинути на наявну у нього можливість перевірки числових складових митної вартості задекларованого товару на підставі поданих документів.

Щодо тверджень митниці про невідповідність звіту про оцінку вартості повітряного судна McDonnel Douglas-Boeing DC-9-82 Національному стандарту №1, позивач стверджував, що відповідач рецензування вищевказаного звіту нікому не замовляв, тому його висновки про неякісний характер звіту не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, зазначає, що звіт для митного органу має рекомендаційний характер, тому митний орган жодним чином не пов`язаний із зазначеними у ньому відомостями, якщо вважає їх некоректними.

Також у якості аргументації неправомірності дій митного органу ПАТ «Авіакомпанія «Буковина» вказала на відсутність у контролюючого органу сумніву щодо ідентифікації задекларованого товару, тому вказані нею розбіжності у товаросупровідній документації свідчать про штучно створені перешкоди для застосування першого методу визначення вартості імпортованого товару.

Правове обґрунтування суду:

відповідно до ст.ст.49, МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За визначенням ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - ч.ч.1, 2 ст.53 МК України.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 5 ст.54 Митного кодексу України встановлено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За приписами ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Положеннями ч.1 ст.55 МК України унормовано, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів і з цією метою їм надані повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності її визначення в разі наявності підстав для сумніву щодо правильності митної оцінки товару, який переміщується через кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Як убачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних позивачем при обчисленні митної вартості задекларованого товару була виявлена неточність зазначених, а саме розбіжність у визначенні ціни.

Згідно даними технічного акту №20171220, перелічені у ньому запасні частини були надіслані від авіакомпанії «Буковина» з метою ремонту/капітального ремонту чи заміни на цілі технічного обслуговування. Усі ціни на обслуговування запасних частин перераховані в акті, зокрема, і ціна на обслуговування реактивного двигуна JT8D-217А MSN 709882 H, яка складає 950 000 грн.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що у технічному акті №20171220 до зовнішньоекономічного договору 07.02.2017 №BUK-CAZ/17-1 від 07.02.2017 зазначена не ціна двигуна, а вартість його обслуговування на рівні 950 000 грн., отже розбіжності між ціною, заявленою у митній декларації та даними технічного акту на момент перевірки відомостей декларації були відсутні.

Другою невідповідністю товару вимогам МК України відповідач вказав на хибність висновків звіту з детальним описом того, в чому така невідповідність полягала.

Обґрунтовуючи наявність сумнівів у правильності встановлення звітом митної вартості, митниця також посилалась на невідповідність Звіту, наданого позивачем про оцінку вартості повітряного судна McDonnel Douglas-Boeing DC-9-82 Національному стандарту №1.

Проаналізувавши обставини справи та надані докази, суд вважає, що вказаний Звіт не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару, а відтак висновки звіту для митного органу мають лише рекомендаційний характер, можуть не братися ним до уваги та не створюють підставу для сумніву при здійсненні контролю за правильним визначенням ціни імпорту.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст. 52 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - ч.ч.1, 2 ст.53 МК України.

Звіт не відноситься до кола обов`язкових документів, якими може бути підтверджена заявлена митна вартість товару. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів. Суд також зауважує, що відповідач у прийнятих рішеннях не навів мотивації додаткового витребування документів у зв`язку з неможливістю підтвердити вартість ввезеного товару на підставі поданих документів.

Таким чином, хоча митні органи і мають право здійснювати контроль правильності обчислення особою митної вартості, проте дані повноваження повинні здійснюватися лише у спосіб що визначений національним законодавством, зокрема, щодо витребування необхідних додаткових документів, які підтверджують задекларовану митну вартість, яка має місце лише при наявності аргументованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей та витребувати лише ті документи, на підставі яких можна впевнитись у правильності або ж навпаки, помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, що закріплені у МК України.

Суд також зауважує, що Митним кодексом України передбачені 4 підстави, коли митниця має право відмовити декларанту в заявленій ним митній вартості: 1) неправильно зроблений декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком і відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 – 4 ст. 53 цього Кодексу, або в цих документах немає всіх відомостей, що підтверджують числові значення складників митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у гл. 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці слід визнати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, виявлені ознаки підробки або відомості не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, поряд цим необхідно вказати і причини неможливості їх перевірки на підставі вже наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити конкретні документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

У даному випадку, при витребуванні додаткових документів, відповідачем не мотивовані причини неможливості перевірки виявлених розбіжностей на підставі вже наданих декларантом документів, а також не вказане обґрунтування необхідності перевірки сумнівних відомостей.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, зокрема щодо вартості товару, зазначеній у митній декларації та технічному акті №20171220 до договору від 07.02.2017 №BUK-CAZ/17-1, а також з приводу неякісно складеного звіту оцінки вартості повітряного судна McDonnel Douglas-Boeing DC-9-82, суд відхиляє, позаяк відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність розбіжностей у наданих авіакомпанією документів для підтвердження митної вартості. Відповідачем не аргументовано необхідність перевірки відомостей декларації позивача при наявній документації.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги АК «Буковина» в частині визнання неправомірними дій Київської митниці ДФС по витребуванню додаткових документів, а також визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA125100/2018/369537, яке було прийнято з підстав неподанням позивачем додаткових (витребуваних) документів, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Порядок оформлення картки відмови встановлено розділом VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672. Згідно з пунктами 7.1, 7.2, 7.5, 7.6 розділу VII "Оформлення картки відмови" Порядку 631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється карткою відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 125100/2018/00260 зазначено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів з причини «неточних відомостей» про імпортований товар, зокрема розбіжностей у номері двигуна та у визначенні компанії відправника.

Відповідно до п. 7.2 Порядку 631, у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття МД, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. У розділі «Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Картки відмови вказано: «визначити митну вартість за другорядним методом. Вірно заповнити графи митної декларації відповідно до наказу Мінфіну України №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

З наведеного суд приходить до висновку, що картка відмови не містить належного та вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, допускає неконкретні визначення та трактування.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для відмови в митному оформленні, зазначеного в картці відмови №UA 125100/2018/00260 товару, а отже не виконав обов`язок по доказуванню, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України. Суд також вважає, що відповідачем не доведена правомірність винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, не зазначені докази наявності обставин з якими закон пов`язує можливість відмови в митному оформленні товару позивачеві, тому, відмовляючи в митному оформленні з підстав, викладених в картці відмови, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Митним Кодексом України, з огляду на що вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання заявленої ПАТ «Авіакомпанією «Буковина» митної вартості задекларованого товару у розмірі 30 000 доларів США та зобов`язання відповідача визнати митну вартість у вказаному розмірі та здійснити на користь позивача митне оформлення товару, оскільки таке рішення матиме характер втручання в дискреційні повноваження відповідача.

При вирішенні питання щодо дискреції державного органу, в кожному окремому випадку суду необхідно визначати, чи справді є підстави для втручання в такі повноваження. Суд має дотримуватися розумного балансу між захистом прав позивача та виключною компетенцією органу державної влади.

Діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, ґрунтована на використанні можливостей, визначених нормою права, повинна іманентно зв`язувати основні принципи вітчизняної правової системи з дискреційними повноваженнями, що детермінує необхідну оптимальність для ухвалення ефективного рішення, яке, залежно від процедури, є проявом компромісу між інтересами держави та приватної особи. Нині судова практика базується на головному принципі національної системи права - застосуванні «букви закону». Наявність дискреційних повноважень є неоднозначним правовим проявом, тому, використовуючи такі повноваження, орган влади зобов`язаний передусім правильно оцінити ситуацію, не припускаючи при цьому зловживання владою та дотримуючись мети, задля досягнення якої йому було надано такі повноваження. Здійснюючи певні дії або утримуючись від них, приймаючи конкретне рішення у межах своєї компетенції, орган влади або уповноважений ним посадовець повинні ставити в основу вибору загальнодержавні інтереси, загальногромадське благо, виходити лише з потреби забезпечення у рамках закону захисту майнових або інших прав тієї територіальної общини, яку вони уособлюють.

Як встановлено судом, суб`єкт владних повноважень на момент прийняття спірних рішень не досліджував в повній мірі дотримання заявником усіх визначених законом умов для прийняття поданої декларації, а рішення щодо контролю правильності визначення ціни товару за поданою декларацією фактично відповідає дискреційним повноваженням митного органу, тому суд приходить до висновку про недопустимість перебирання на себе функцій відповідача в частині встановлення правильності заповнення митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим МКУ вимогам.

Крім того, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Виникнення особистих і майнових прав, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються в адміністративному порядку. Судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення допускається в межах цивільного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зазначила, що «справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Крім того, ВП ВС вказала, що «при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і, чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній».

У даному випадку встановлення юридичного факту – заявленої митності товару у 30 000 дол. США пов`язано виключно з прийняттям митним органом митної декларації і віднесено до його компетенції, тому такий факт повинен встановити відповідач шляхом виконання певних дій, - прийняття поданої декларації.

Відповідно до ст. 8 МК України державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності, відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, - ч. 2 ст. 6 КАС України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Отже, дії Київської митниці ДФС та порушення, допущені нею під час перевірки митної декларації позивача, не повинні мати для декларанта негативних наслідків.

Суд вважає, що ухваленням рішення про визнання неправомірними дій Київської митниці ДФС щодо витребування додаткових документів, визнання протиправним та скасуванням рішення №UA 125100/2018/369537 та картки відмови в прийнятті митної декларації, права позивача захищені.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Київської митниці ДФС (код 9470947, м. Бориспіль Київської області, міжнародний аеропорт «Бориспіль») про необхідність надання приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Буковина» (код 22838502, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-а, офіс 139) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товаріу за МД №UA 125100/2018/369537.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 07.10.20219 № UA 125100/2018/000154/2 від 07.10.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125100/2018/00303.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.