Рішення № 89595155, 02.06.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/165/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/165/20, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл”

вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022

До відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське”

вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444

Про стягнення 345069,71 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське” про стягнення 345069,71 грн заборгованості, у тому числі 278325,71 грн основного боргу, 19986,00 грн пені, 13737,00 грн відсотків річних, 30576,00 грн штрафу та 2445,00 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Разом із позовною заявою позивачем також подано клопотання від 28.02.2020 про витребування доказів.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” було подано заяву про забезпечення позову від 28.02.2020, в якій заявник просив суд вжити заходи для забезпечення позову, шляхом накладання арешту на кошти Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське”, що знаходяться на рахунках, зазначених у прохальній частині заяви про забезпечення позову від 28.02.2020, у межах суми ціни позову, а саме 345069,71 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.03.2020 позовну заяву залишено без руху, на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі №927/165/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.04.2020 о 10:30. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін. У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, відмовлено.

Ухвалою суду від 19.03.2020 задоволено клопотання позивача від 16.03.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено судове засідання, призначене на 09.04.2020 о 10:30, провести в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Вишгородському районному суду Київської області.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 13.03.2020 та 20.03.2020: №0302210527229, №0302210525790 (позивачу) та №1455200006438, №1455200006500 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 09.04.2020 не направили.

У судовому засіданні 09.04.2020 суд залучив до матеріалів справи копію листа Вишгородського районного суду Київської області №01-11/9/2020 від 26.03.2020 Щодо тимчасового призупинення проведення судових засідань в режимі відеоконференції, у якому зазначено, що судові засідання в режимі відеоконференції між Вишгородським районним судом Київської області та іншими судами у період з 26.03.2020 до дня закінчення карантинних заходів проводитись не будуть.

За таких обставин, проведення даного підготовчого судового засідання 09.04.2020 о 10:30 у справі №927/165/20 в режимі відеоконференції не здійснювалось.

Суд у судовому засіданні 09.04.2020 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.05.2020 о 10:00.

Ухвалою суду від 09.04.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 05.05.2020 на 10:00.

29.04.2020, засобами електронного зв`язку, від позивача надійшло письмове клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.05.2020 у задоволенні клопотання ТОВ “Агроскоп Інтернешнл” про витребування доказів від 29.04.2020, відмовлено.

04.05.2020 від позивача, засобами електронного зв`язку, надійшло письмове клопотання від 03.04.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або без участі позивача.

Суд в судовому засіданні 05.05.2020 постановив ухвалу про задоволення клопотання позивача від 03.04.2020 в частині розгляду справи без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні клопотання в частині участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - відмовив.

Ухвалою суду від 05.05.2020 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020 о 12:00; явка в судове засідання повноважних представників учасників справи визнана не обов`язковою.

Суд у судовому засіданні 12.05.2020 постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 02.06.2020 на 10:00.

Ухвалою суду від 12.05.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 02.06.2020 на 10:00.

Ухвалою суду від 01.06.2020 у задоволенні клопотання ТОВ “Агроскоп Інтернешнл” від 26.05.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відмовлено.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 12.05.2020: №1400048247646 (позивачу) та №1400048247654 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 02.06.2020 не направили.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

27.05.2020 від позивача засобами електронного зв`язку надійшли заявка від 26.05.2020 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді та клопотання від 26.05.2020 про залучення документів до справи, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу № 19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 кращої якості.

Заявка позивача від 26.05.2020 про отримання процесуальних документів в електронному вигляді задоволена судом, оскільки це є правом сторони у відповідності до “Концепції електронного суду” Державного підприємства “Інформаційні судові системи”.

Клопотання позивача від 26.05.2020 про залучення документів до справи також задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.

01.06.2020 від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від 01.06.2020 про проведення судового засідання без участі позивача. У клопотанні позивач позов підтримує і просить його задовольнити в повному обсязі.

Клопотання позивача від 01.06.2020 задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позов протягом 15 днів з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як встановлено судом, ухвала суду від 13.03.2020 про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 14.03.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 13.03.2020 №1400047420794, відповідно строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 30.03.2020, оскільки 29.03.2020 вихідний день, тобто до 02.04.2020, дати набрання чинності Законом України щодо внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань щодо продовження строку надання відзиву на позовну заяву від нього не надходило, а тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 345069,71 грн заборгованості, у тому числі 278325,71 грн основного боргу, 19986,00 грн пені, 13737,00 грн відсотків річних, 30576,00 грн штрафу та 2445,00 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо поставки товару та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Позивач посилається на те, що 20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Олександрівське» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР.

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в специфікації - додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Усі додатки і додаткові угоди до даного договору становлять його невід`ємну частину і складають єдиний правочин (п.1.2. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019).

Згідно з п.2.1., 2.2. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, ціна на товар є договірною. Ціни та загальна вартість товару визначаються в гривні, а також додатково виражені в еквіваленті долара США/Євро до національної валюти України гривні, та зазначаються у додатку (ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування, транспортування відповідно до умов поставки, а також вартість консультування покупця щодо якісних характеристик товару та правил його використання.

Ціна товару вказується в специфікаціях до даного договору в гривні та додатково визначається в еквіваленті долара США/Євро до гривні. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені у п.2.2.1.-2.2.3. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019.

Відповідно до п.8.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, який по своїй правовій природі є договором поставки.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами – партіями. Партією товару сторони визнають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання товару (партії товару) покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) згідно з формою, затвердженою сторонами в додатку до даного договору.

Поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі, за умови відсутності заборгованості покупця (п.3.3. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019).

Сторонами підписано додатки до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019:

- специфікацію від 20.05.2020, якою сторони визначили, що поставці підлягає Елегант 45,8% с.е.(5л) у кількості 50л; Базагран, в.р. 10л у кількості 130 л; Діанат 48% в.р. (10л) у кількості 30 л; Євро-лайтнінг у кількості 250 л; Нікіт 240 к.с.(1л) у кількості 16 л на загальну суму 313985,78 грн ( а.с. 27-28);

- специфікацію від 21.05.2020, якою сторони визначили, що поставці підлягає Шогун 10% к.е. (5л) у кількості 85 л на загальну суму 42924,66 грн ( а.с. 29);

- специфікацію від 27.05.2020, якою сторони визначили, що поставці підлягає Базагран, в.р. 10л у кількості 100 л на загальну суму 34266,00 грн ( а.с.30).

Згідно з п.3.4. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, у випадку виконання покупцем попередньої (повної або часткової) оплати згідно умов договору та при умові наявності товару на складі продавця, продавець вправі на власний розсуд здійснити поставку товару покупцю в будь-який час (протягом робочого дня) з дня наступного за днем отримання оплати від покупця в межах кінцевого строку поставки товару, встановленого сторонами в додатку (специфікації), а покупець не вправі відмовитись від приймання оплаченого та поставленого товару. Продавець попереджає покупця за 2 (два) робочих дні до запланованої продавцем дати поставки товару по факсу або по електронній пошті.

Поставка товару здійснюється на умовах та за адресою(-ами), узгодженими сторонами додатково у відповідності з положенням ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. з урахуванням умов даного договору (п.3.7. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019).

Відповідно до п.3.8., 3.9. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця/перевізника у відповідності до видаткової накладної. Датою поставки (відвантаження) товару покупцю визнається дата складення продавцем видаткової накладної, зазначена в її тексті. Право власності на товар переходить до покупця в дату його поставки покупцю відповідно до п.3.8. договору.

Відповідно до п.2.4. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки (включно). Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору та додатку, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставляння продавцем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд – для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов`язанням. Якщо у покупця існує прострочена дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховується в першу чергу на погашення існуючої дебіторської заборгованості.

У відповідності до умов специфікацій від 20.05.2019, від 21.05.2019 та від 27.05.2019, які є додатками до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, сторони встановили графік оплати товару, а саме: покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку (ах) до договору або замовленні покупця, не пізніше 03.06.2019 (специфікації від 20.05.2019 та від 21.05.2019); 10.06.2019 (специфікація від 27.05.2019). Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем згідно наступного графіку: 1) до 15 жовтня 2019 року – 30 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 50 % вартості партії товару); 2) до 30 жовтня 2019 - 50 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 100 % вартості партії товару). Повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 30 жовтня 2019 р.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує із матеріалів справи, 27.05.2019 відповідач перерахував позивачу 70000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 445 від 27.05.2019, із призначенням платежу «за гербіциди зг.рах-факт № АІ000018700 від 20.05.2019 до договору №19 НХ 074 ПНБР у сумі 58333,33 грн, ПДВ - 20% 11666,67 грн», копія якого додана до матеріалів справи (а.с.35).

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктом 3.10. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, сторони погодили, що у випадку порушення покупцем встановленого сторонами графіку оплати товару, продавець вправі самостійно в односторонньому порядку, без попередження покупця, змінити асортимент, кількість та строки поставки обумовленого цим договором товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар – Євро-лайтнінг у кількості 250 л; Елегант 45,8% с.е.(5л) у кількості 50л; Нікіт 240 к.с.(1л) у кількості 16 л; Базагран, в.р. 10л у кількості 230 л; Діанат 48% в.р. (10л) у кількості 30 л; Шогун 10% к.е. (5л) у кількості 85 л на загальну суму 391176,64 грн, що підтверджується видатковими накладними № АІ000016582 від 21.05.2019, № АІ000016620 від 21.05.2019, № АІ000016626 від 21.05.2019, № АІ000017404 від 27.05.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, і копії яких додано до матеріалів справи (а.с.31-34).

Відповідачем прийнято товар на підставі довіреності № 11 від 21.05.2019 (а.с.39) без зауважень. Претензій щодо невідповідної якості, кількості та вартості отриманого товару відповідачем суду надано не було.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.03.2020 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, “У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права” (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу товару, а також керуючись принципами цивільного права – справедливість, добросовісність, розумність та однією із аксіом цивільного судочинства “У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права” (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу, на виконання умов договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, товару – Євро-лайтнінг у кількості 250 л; Елегант 45,8% с.е.(5л) у кількості 50л; Нікіт 240 к.с.(1л) у кількості 16 л; Базагран, в.р. 10л у кількості 230 л; Діанат 48% в.р. (10л) у кількості 30 л; Шогун 10% к.е. (5л) у кількості 85 л на загальну суму 391176,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно з графіком оплати товару, зазначеним у специфікаціях від 20.05.2019, від 21.05.2019 та від 27.05.2019, які є додатками до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, сторони встановили графік оплати товару, а саме: покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку (ах) до договору або замовленні покупця, не пізніше 03.06.2019 (специфікації від 20.05.2019 та від 21.05.2019); 10.06.2019 (специфікація від 27.05.2019). Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем згідно наступного графіку: 1) до 15 жовтня 2019 року – 30 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 50 % вартості партії товару); 2) до 30 жовтня 2019 року - 50 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 100 % вартості партії товару). Повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 30 жовтня 2019 р.

Таким чином, за поставлений позивачем товар згідно з умовами договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 та специфікацій від 20.05.2019, від 21.05.2019 та від 27.05.2019, які є додатками до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, відповідач зобов`язаний був повністю розрахуватись до 30.10.2019.

Як свідчать матеріали справи у порушення умов договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, за поставлений позивачем товар відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

На виконання взятих на себе зобов`язань відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 та специфікацій від 20.05.2019, від 21.05.2019 та від 27.05.2019, які є додатками до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, на загальну суму 112850,93 грн, а саме:

27.05.2019 – 70000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 445 від 27.05.2019, із призначенням платежу «за гербіциди зг.рах-факт № АІ000018700 від 20.05.2019 до договору №19 НХ 074 ПНБР у сумі 58333,33 грн, ПДВ - 20% 11666,67 грн», копія якого додано до матеріалів справи;

05.08.2019 – 15438,13 грн (8584,93 грн + 6853,20 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 393 від 05.08.2019 на суму 8584,93 грн із призначенням платежу «за шогун зг.рах-факт до договору №19 НХ 074 ПНБР № АІ000019145 від 21.05.2019 в т.ч. ПДВ 20% - 1430,82 грн»; № 394 від 05.08.2019 на суму 6853,20 грн із призначенням платежу «за базарган зг.рах-факт до договору №19 НХ 074 ПНБР № АІ000019879 від 27.05.2019 в т.ч. ПДВ 20% - 1142,20 грн»;

29.01.2020 – 27412,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 29.01.2020 на суму 27412,80 грн із призначенням платежу «базарган зг.рах-факт до договору №19 НХ 074 ПНБР № АІ000019879 від 27.05.2019 в т.ч. ПДВ 20% - 4568,80 грн» (а.с.35-38).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений відповідачу товар згідно з договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 становить 278325,71 грн (поставлено товару на суму 391176,64 грн – сплачено товару на суму 112850,93 грн).

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 278325,71 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із аналізу здійснених відповідачем оплат за отриманий за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 товар вбачається, що оплата здійснювалась відповідачем з порушенням строку, визначеного у специфікаціях від 20.05.2019, від 21.05.2019 та від 27.05.2019, які є додатками до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, а саме:

- за видатковими накладними № АІ000016582 від 21.05.2019, № АІ000016620 від 21.05.2019 згідно зі специфікацією від 20.05.2019, яка є додатком 1 ЗК до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 сплачено 70000 грн - 27.05.2019, заборгованість становить 243985,98 грн;

- за видатковою накладною № АІ000016626 від 21.05.2019 згідно зі специфікацією від 21.05.2019, яка є додатком 2 ЗК до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 сплачено 8584,93 грн 05.08.2019, заборгованість становить 34339,73 грн;

- за видатковою накладною № АІ000017404 від 27.05.2019 згідно зі специфікацією від 27.05.2019, яка є додатком 3 ЗК до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 сплачено 05.08.2019 – 6853,20 грн, 29.01.2020 - 27412,80 грн, заборгованість відсутня .

Позивач просить стягнути з відповідача 19986,00 грн пені за період з 31.10.2019 по 20.01.2020 за прострочку оплати та 30576,00 грн штрафу в розмірі 10% від суми товару, оплату якої прострочено.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати.

Крім того, в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором (п.6.2. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019).

У п. 6.5., 6.6. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 (три) роки. Сторони дійшли, взаємної згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 6.5. даного договору.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені за порушення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку пені невірно застосовано кількість днів прострочення, а саме не враховано, що у 2020 році - 366 днів.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, але оскільки при розрахунку пені позивачем невірно застосовано кількість днів прострочення, а саме не враховано, що у 2020 році - 366 днів, суд, здійснивши перерахунок пені, доходить висновку, що пеня за порушення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, яка підлягають стягненню з відповідача за період прострочки оплати з 31.10.2019 по 20.01.2020 становить 19973,73 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 10% від суми вартості товару, оплату якої прострочено за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку штрафу здійснена арифметична помилка і за перерахунком суду сума штрафу становить 30573,85 грн, а не 30576 грн, як зазначив позивач (305738,51 грн (сума заборгованості станом на 31.10.2019 початок прострочення і як зазначає сам позивач у позовній заяві) х 10% = 30573,85 грн).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 19986,00 грн пені за період з 31.10.2019 по 20.01.2020 за прострочку оплати та 30576,00 грн штрафу в розмірі 10% від суми товару, оплату якої прострочено, підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 19973,73 грн пені за період з 31.10.2019 по 20.01.2020 та 30573,85 грн штрафу в розмірі 10% від суми товару, оплату якої прострочено. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12,35 грн пені та 2,15 грн штрафу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 20% річних в розмірі 13737,00 грн за період з 31.10.2019 по 20.01.2020 та 2445,00 грн інфляційних витрат за період жовтень – грудень 2019 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У п.6.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 сторони визначили, зокрема, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, покупець сплачує продавцю 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, умовами договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019 сторони погодили проценти річних за прострочку термінів оплати в розмірі 20%, що не протирічить ст.625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок річних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку 20% річних невірно застосовано кількість днів прострочення, а саме не враховано, що у 2020 році - 366 днів.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, але оскільки позивачем при розрахунку 20% річних невірно застосовано кількість днів прострочення, а саме не враховано, що у 2020 році - 366 днів, суд, здійснивши перерахунок, доходить висновку, що 20% річних, які підлягають стягненню з відповідача за період прострочки оплати з 31.10.2019 по 20.01.2020 становлять 13728,14 грн.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення 20% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 13728,14 грн. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9,15 грн 20% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2445,00 грн інфляційних витрат за період жовтень – грудень 2019 року, суд зазначає наступне:

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, а також у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи вищевикладене, а також графіки оплати товару, вказані в специфікаціях від 20.05.2019, від 21.05.2019 та від 27.05.2019, які є додатками до договору купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано, що за жовтень 2019 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню лише на суму боргу в розмірі 110150,09 грн, яка виникла станом на 15.10.2019. Крім того, позивачем у розрахунку зазначено, що інфляційні втрати нараховуються за жовтень – грудень 2019 року, проте в розрахунок не включено індекс інфляції за грудень 2019 року, який становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), що протирічить встановленому порядку нарахування інфляційних втрат.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, але оскільки позивачем невірно визначено суму боргу, на яку підлягає нарахуванню інфляція за жовтень 2019 року та в розрахунок не включено індекс інфляції за грудень 2019 року, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, доходить висновку, що інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача за жовтень – грудень 2019 року становлять 464,70 грн (за жовтень 2019 року - 771,05 грн, за листопад – грудень 2019 року – мінус 306,35 грн.)

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за жовтень – грудень 2019 року підлягають частковому задоволенню в сумі 464,70 грн. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1981,21 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №19 НХ 074 ПНБР від 20.05.2019, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар – Євро-лайтнінг у кількості 250 л; Елегант 45,8% с.е.(5л) у кількості 50л; Нікіт 240 к.с.(1л) у кількості 16 л; Базагран, в.р. 10л у кількості 230 л; Діанат 48% в.р. (10л) у кількості 30 л; Шогун 10% к.е. (5л) у кількості 85 л на загальну суму 391176,64 грн, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача даного товару, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 278325,71 грн основного боргу, 19973,73 грн пені, 13728,14 грн відсотків річних, 30573,85 грн штрафу та 464,70 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У частині стягнення 12,35 грн пені, 2,15 грн штрафу, 9,15 грн 20% річних та 1981,21 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 5146,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033) до Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське” (вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444; код ЄДРПОУ 32289003) про стягнення 345069,71 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське” (вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444; код ЄДРПОУ 32289003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033) 278325,71 грн основного боргу, 19973,73 грн пені, 13728,14 грн відсотків річних, 30573,85 грн штрафу та 464,70 грн інфляційних втрат та 5146,00 грн судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Інтернешнл” (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033) в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське” (вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444; код ЄДРПОУ 32289003) 12,35 грн пені, 2,15 грн штрафу, 9,15 грн 20% річних та 1981,21 грн інфляційних втрат.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення та з урахуванням п.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 03.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко