Рішення № 89553772, 28.05.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3048/18

2/0203/499/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - Вакула Д.М.

представника відповідача - ОСОБА_1.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого позивач посилався на те, що 02.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-301/149/2008, за умовами якого вказаний відповідач отримав від банку кредит в розмірі 15000 доларів США, при кредитному ліміті 40000 доларів США, зобов`язавшись повернути кредит до 03.04.2023 року та сплатити відсотки в порядку та строки, визначені у кредитному договорі. Виконання позичальником ОСОБА_2 кредитних зобов`язань в повному обсязі було забезпечено порукою відповідачки ОСОБА_3 , оформленою договором поруки №SR-301/149/2008 від 02.04.2008 року. Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань станом на 07.09.2017 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 11813,38 доларів США, позивач просив суд стягнути вказаний борг солідарно з відповідачів, поклавши на останніх також судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді заперечував проти позовних вимог, заявлених банком до останньої, посилаючись на те, що згідно договору поруки від 02.04.2008 року остання зобов`язалась відповідати за виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 , що випливали із укладеного 02.04.2008 року кредитного договору. Поряд з цим, 02.03.2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору від 02.04.2008 року, внаслідок якого її відповідальність збільшилась шляхом введення додаткового зобов`язання по страхуванню на 10663,44 долари США, збільшення реальної процентної ставки на 8,71% та збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту на 5854,33 долари США. Оскільки своєї згоди на таку зміну зобов`язань, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позичальника, вона не надавала, порука припинилась в силу приписів ч.1 ст.559 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово викликався до суд шляхом направлення судових повісток за його місцем реєстрації, підтвердженим відповідною довідкою на запит суду в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України. Проте, за викликами до суду не з`явився, не повідомляючи про поважність причин своєї неявки, відзиву із запереченнями проти позову не надав.

Також суд враховує, що згідно відміток у паспорті на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що останній перебуває в зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_3 , що з огляду на участь останньої у розгляді справи через свого представника, свідчить і про обізнаність відповідача ОСОБА_2 про наявність в провадженні суду розглядаємої цивільної справи.

За вказаних обставин, враховуючи думку представників позивача та відповідачки ОСОБА_3 , а також з огляду на положення ст.223 ЦПК України, суд визнає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено кредитний договір №ML-301/149/2008, за умовами якого, з урахуванням Додаткового договору №1 від 02.03.2009 року до Кредитного договору №ML-301/149/2008 від 02.04.2008 року, вказаний відповідач отримав кредит в розмірі 15000 доларів США при кредитному ліміті в 40000 доларів США, зобов`язавшись повернути кредит до 03.04.2023 року шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів згідно графіку повернення кредиту.

З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань між банком та відповідачкою ОСОБА_3 02.04.2008 року було укладено договір поруки №SR-301/149/2008, за умовами якого остання обов`язалась перед кредитодавцем відповідати солідарно та в повному обсязі із позичальником ОСОБА_2 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором №ML-301/149/2008 від 02.04.2008 року.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачами, що свої зобов`язання за кредитним договором позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно наданого до позову розрахунку станом на 07.09.2017 року становить 11813,38 доларів США та складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 9352,12 долари США та по процентам за користування кредитом в сумі 2461,26 долари США.

Скориставшись своїм правом, передбаченим п.п.1.9.1 кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, банк своїми письмовими досудовими вимогами від 18.07.2018 року просив відповідачів погасити вказану заборгованість та після того, як зазначені письмові досудові вимоги позивача відповідачами не виконані, звернувся до суду про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст.11,525,629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст.546,547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Положеннями ст.524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України визначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким законом є ст.193 ЦК України, ст.524 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». При цьому заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, означене чинне законодавство не містить.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачами вказаних договорів із дотриманням вимог законодавства, невиконання відповідачами, на відміну від кредитодавця, своїх зобов`язань за даними договорами, що зумовило виникнення кредитної заборгованості у розрахованому позивачем розмірі та його права вимагати дострокового повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , як позичальника за кредитним договором.

В частині заявлених вимог до відповідачки ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №ML-301/149/2008 від 02.04.2008 року.

Крім того, під час розгляду справи в суді представник позивача зазначив, що в 2011 році між банком та ОСОБА_2 укладався ще один додатковий договір до кредитного договору.

Згідно графіку платежів, що є додатком №1 та невід`ємною частиною кредитного договору та додаткових договорів до нього, вбачається, що внаслідок внесених змін до кредитного договору збільшився обсяг зобов`язань позичальника та, відповідно і поручителя, шляхом введення додаткового зобов`язання по страхуванню в сумі 10663,44 долари США, збільшення розміру реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Оскільки умови укладеного між банком та ОСОБА_3 договору поруки від 02.04.2008 року не містять застережень щодо згоди останньої на подальше внесення змін до кредитного договору без згоди поручителя, а також враховуючи, що своєї згоди на таку зміну зобов`язань, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позичальника ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 , як поручитель, не надавала, суд погоджується із доводами представника ОСОБА_3 про те, що порука останньої є такою, що припинилась в силу приписів ч.1 ст.559 ЦК України.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в солідарному порядку із позичальником ОСОБА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд, враховуючи результат вирішення справи та часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду із даним позовом судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4604 грн. 07 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст.11,15,16,193,524,525,526,530,546, 547,549,553,554,610,611,625,628,629,1050,1054,1055 ЦК України, ст.ст.2,5,12,13,76-81,141,223,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул.Жилянська,43, код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором №ML-301/149/2008 від 02 квітня 2008 року, що виникла станом на 07 вересня 2017 року в сумі 11813,38 доларів США, з яких: 9352,12 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 2461,26 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м.Київ, вул.Жилянська,43, код ЄДРПОУ 21685166) судовий збір в сумі 4604 грн. 07 коп.

В задоволенні позовних вимог до відповідачки ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 травня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак