Рішення № 89542461, 29.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 640/11968/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) (надалі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо проведення перерахунку, раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням посадового окладу за посадою, з якої йому була призначена пенсія;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90 відсотків від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки від 14.05.2019 № 1-24.2.2/2582/19 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборговану суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у складі Збройних Сил України та на час такої служби був відряджений як військовослужбовець до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Після звільнення з військової служби у запас та на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" йому призначена пенсія за вислугу років з 14.10.2009. Державним підприємством обслуговування повітряного руху України позивачу була надана довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 14.05.2019 №1-24.2.2./2582/19. Позивач керуючись вимогами законодавства України щодо порядку обчислення пенсії колишнім військовослужбовцям, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з вимогою щодо перерахунку раніше призначеної пенсії позивачу на підставі вказаної довідки. Однак, листом від 10.06.2019 № 125093/03 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві фактично відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплаті раніше призначеної пенсії за вислугу років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

Відповідач проти позову заперечив зазначивши, що вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки сформованої на виконання внутрішнього наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є безпідставними та необґрунтованими. Відповідачем вказано на те, що позивачу пенсія виплачується відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та відповідно до статті 63 вказаного Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову службу по 02.07.2009 та має вислугу років: календарна - 37 років 10 місяців, пільгова - 50 років 1 місяць, що підтверджується витягом з наказу Міністерство оборони України від 02.07.2009 № 534 про звільнення з військової служби.

Наказом Генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 24.07.2009 № 356/0 позивача - полковника ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника САІ Украероруху та направлено для зарахування на військовий облік до Солом`янського районного у м. Києві військового комісаріату.

Позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначена пенсія за вислугу років з 25.07.2009 в розмірі 9231,88 грн. (з надбавками), основний розмір пенсії становить 90% грошового забезпечення.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до приписів статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» від 11.01.2019 № 19 та наказу «Про затвердження штатних розписів підрозділів Украероруху» від 11.01.2019 № 21 у ОСОБА_1 виникло право на перерахунок пенсії за відповідною займаною посадою.

Державним підприємством обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1 надано довідку про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними з 01.01.2019 за прирівняною посадою заступника начальника служби аеронавігаційної інформації, що становить:

посадовий оклад - 31905,00 грн.;

оклад за військовим званням (полковник) - 1480,00 грн.;

надбавка за вислугу років - 16692,50 грн.;

надбавка за роботу з відомостями, які становлять державну таємницю - 3190,50 грн.;

Всього - 53268,00 грн.

Позивач керуючись вимогами законодавства України щодо порядку обчислення пенсії колишнім військовослужбовцям, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з вимогою щодо перерахунку раніше призначеної пенсії позивачу на підставі вказаної довідки.

Листом від 10.06.2019 № 125093/03 ГУ ПФУ у м. Києві фактично відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплаті раніше призначеної пенсії за вислугу років зазначивши, що підстави для перерахунку пенсії відсутні. Так, ГУ ПФУ у м. Києві вказано на те, що будь-які повідомлення від Мінсоцполітики про підстави для проведення перерахунку та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку до Головного управління не надходили, що виключає можливість перерахунку пенсії позивача.

Позивач, вважаючи такі дії ГУ ПФУ у м. Києві протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Приписи ч. 4 ст. 63 Закону визначають, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Тобто підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 "Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" перед-бачено, зокрема, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, потрібно здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ" військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до п. 80 Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001, пенсійне забезпечення звільнених у запас або у відставку відряджених військовослужбовців здійснюється на загальних підставах, передбачених законодавством для військовослужбовців.

Згідно з п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції, чинній станом на 05.12.2017) (далі - Порядок №45), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з абз. 7 п. 3 Порядку №45 особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в чинній на час спірних правовідносин редакції) передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1-23 і 30-32 за аналогічними посадами.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.07.2010 №7408/0/14-10/039 Украерорух згідно із ст.ст. 14 та 15 Закону України "Про оплату праці" та Положення про Об`єднану цивільно-військову системи організації повітряного руху України, затвердженого Постановою КМУ від 19.07.1999 №1281, керівник підприємства самостійно встановлює оклади за посадами штатних працівників. Перелік посад штатних працівників Державного підприємства обслуговування повітряного руху України затверджено постановою КМУ від 07.02.2001 №105 "Про затвердження переліку посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями Збройних Сил, Служби безпеки, інших військових формувань в органах виконавчої влади, інших цивільних установах, та граничних військових звань за цими посадами".

Таким чином, проаналізувавши вказані законодавчі норми у сукупності, суд зазначає, що Кабінет Міністрів України делегував керівникам державних органів своє право визначати розміри посадових окладів, з огляду на що наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про підвищення окладів за займаними посадами військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» від 11.01.2019 № 11, яким підвищено посадові оклади військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Оскільки факт зміни з 01.01.2019 розміру грошового забезпечення, підтверджується виданою позивачу Державним підприємством обслуговування повітряного руху України довідкою від 14.05.2019 №1-24.2.2./2582/19, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №461/939/17 (провадження №К/9901/834/17), від 10.07.2018 у справі №461/6479/16-а (провадження №К/9901/18384/18), від 27.11.2018 у справі №638/5291/17 (провадження №К/9901/30341/18) та від 06.03.2019 у справі №638/18532/16-а (провадження №К/9901/36706/18).

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14.05.2019 №1-24.2.2./2582/19, у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з 01.01.2019.

Суд враховує те, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (який набув чинності 01.01.2016), частина 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Після чого, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (який набув чинності 01.01.2017), у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію позивачу призначено з липня 2009 року, а не з 01.01.2016.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості згідно проведеного перерахунку пенсії з 01.01.2019, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії.

Таким чином, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо проведення перерахунку, раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням посадового окладу за посадою, з якої йому була призначена пенсія.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) з 01.01.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), виходячи з розрахунку 90 відсотків від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки від 14.05.2019 № 1-24.2.2/2582/19, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ідентифікаційний код - 42098368) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко