Рішення № 89542335, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № 640/25011/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., за участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б.,

представника позивача: Антохов Я.С.,

представники відповідачів 1, 2: не з`явились.,

представника відповідача 3: Трембач О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до1. Головного управління ДФС у м. Києві 2. начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни 3. Головного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (позивач, ТОВ "Нікея-ЛТД") до Головного управління ДФС у м. Києві (ГУ ДФС у м. Києві, далі - відповідач-1), начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- рішення (лист) Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2019 вих. №90614/10/26-15-55-05 визнати незаконним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві прийняти подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року з додатками та доповненнями до неї, внести податкову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики;

- дії начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни, які полягають у підписанні нею рішення (листа) Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2019 вих. № 90614/10/26-15-55-05.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за звітній (податковий) період календарний місяць квітень 2019 року з додатками та доповнення до неї.

Відповідач-1 проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що подача декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року в електронному вигляді є обов`язком позивача, проте останнім порушено порядок її направлення.

У поданій до суду відповіді на відзив відповідача-1, позивач не погоджується з його доводами та просить суд врахувати відповідь на відзив при вирішенні справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрите загальне позовне провадження у справі № 640/25011/19 та призначено підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 закрите підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 06.05.2020 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління ДПС у м. Києві, враховуючи, що представник позивача заперечував проти заміни ГУ ДФС у м. Києві на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.

У судовому засіданні 06.05.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» як юридична особа зареєстроване 06.06.2005 (номер запису: 1 070 102 0000 009384), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33546858). З 13.06.2005 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100342672).

У червні 2016 року позивач дізнався, що податкова інспекція прийняла рішення від 25.05.2016 № 482/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника ПДВ щодо позивача, як наслідок позивач оскаржив це рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі № 826/15293/16 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 р. № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».

14.05.2019 позивач в особі директора товариства подав у паперовій формі до територіального органу ДФС України, у якому перебуває на податковому обліку як платник податку, а саме до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з ПДВ за квітень 2019, у яких задекларував 3 024 834 гривень від`ємного значення сум ПДВ.

У свою чергу, Головним управлінням ДФС у місті Києві листом від 14.05.2019 №90614/10/26-15-55-05 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» про відмову в прийнятті звітності та зазначено, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2019 року, яка була надана 14.05.2019, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації. Також наголошено на тому, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016 (а.с. 137).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його неправомірним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 1130).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу з моменту анулювання реєстрації особи як платника ПДВ така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 цього Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається винятково особам, зареєстрованим як платники ПДВ у порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу.

Отже, якщо контролюючим органом особі анульовано реєстрацію платника ПДВ, то така особа втрачає всі права і обов`язки платника ПДВ (у тому числі право на складання податкових накладних).

Якщо у подальшому за рішенням судового органу, яке набрало законної сили, відбувається поновлення реєстрації особи платником ПДВ, то дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється.

Починаючи з дати анулювання реєстрації особи платником ПДВ до дати відновлення такої реєстрації на підставі прийнятого судовим органом рішення, яке набрало законної сили, особа не зобов`язана складати податкові накладні та не має права на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, така особа не подає податкову звітність з ПДВ за цей період.

Пунктом 5.10. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення), визначено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Як зазначалось вище, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі № 826/15293/16 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».

Окрім іншого, судом апеляційної інстанції також задоволено похідну позовну вимогу про зобов`язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити у реєстрі платників ПДВ запис про реєстрацію ТОВ «Нікея-ЛТД».

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду, якою відновлено статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" як платника ПДВ, набрала законної сили 26.12.2018, тобто з 26.12.2018 позивача мало бути відновлено у реєстрі платників ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, відмовляючи позивачеві у прийнятті поданої ним декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, уповноваженою особою податкового органу не зважаючи на рішення суду, необґрунтовано відмовлено у прийнятті такої декларації із посиланням на положення п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України. Враховуючи, що судом рішення про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ визнано неправомірним, породжені ним юридичні наслідки є нікчемними, а тому у ГУ ДФС у м. Києві не було правових підстав не прийняти податкову декларацію, подану Товариством, саме з причини анулювання реєстрації ТОВ "Нікея-ЛТД" платником ПДВ.

Представник відповідача під час судового розгляду акцентував увагу суду відносно недотримання позивачем способу подання податкової декларації з ПДВ, а саме на той факт, що податкова декларація позивачем подана не в електронній формі, а на "паперових носіях".

Водночас, у рішенні від 14.05.2019 інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації відповідачем не наведено, а зазначена інформація у рішенні щодо анульованого свідоцтва платника ПДВ не відповідала дійсним обставинам.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

З огляду на викладене, оспорюване рішення, оформлене листом Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2019 за вих. № 90614/10/26-15-55-05 є протиправним та піддягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме свідчить про недотримання відповідачем принципів добросовісності та обґрунтованості, чим, зокрема, порушено право позивача знати визначену законом підставу неприйняття податкової декларації.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дії начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни, які полягають у підписанні нею рішення (листа) ГУ ДФС у м. Києві від 14.05.2019 вих. № 90614/10/26-15-55-05, суд зазначає таке.

Положеннями Податкового кодексу України встановлено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Після внесення змін до Податкового кодексу України згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 пункт 14.1 статті 14 доповнено підпунктом 14.1.137-1, де міститься визначення уповноваженої особи контролюючого органу, як посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у м. Києві від 12.12.2018 № 18141 (розміщений на веб-сайті за посиланням http://kyiv.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi/73192.html) Корнієвська О.М. визначена уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві, зокрема, щодо підписання від імені контролюючого органу письмових повідомлень про відмову у прийнятті податкової звітності (ст. 48 та ст. 49 ПКУ).

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу платникам податків гарантовано право на оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства, який визначає судові процедури оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазначити, що з урахуванням положень п. 19 частини першої ст. 4 цього Кодексу рішення суб`єктів владних повноважень включають у себе індивідуальні акти та нормативно-правові акти.

Так, пункт 19 частини першої ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства містить визначення індивідуального акту - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Лист від 14.05.2019, підписаний від імені уповноваженої особи контролюючого органу по суті є рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову у прийнятті податкової декларації, якому надано судом оцінку при розгляді цієї справи.

В той же час, дії - це активна поведінка контролюючого органу, яка має вплив на права, свободи та інтереси платників податків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не підлягають окремо захисту порушені права, свободи та законні інтереси позивача шляхом визнання незаконними дій уповноваженої особи ГУ ДФС у м. Києві, оскільки така особа мала компетенцію на підписання рішення від імені контролюючого органу, яке є предметом розгляду справи. Тобто, начальник ДПІ у Печерському районі не вчиняла окремих активних дій (окрім підписання саме рішення), що призвели до порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо визнання її дій незаконними дублюють позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.05.2019.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконними дії начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни, які полягають у підписанні нею рішення (листа) ГУ ДФС у м. Києві від 14.05.2019.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві прийняти подану ТОВ "Нікея-ЛТД" податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 з додатками та доповненнями до неї, внести податкову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до пункту 49.4. ст. 49 ПК України (у редакції, що діяла на момент подання декларації з ПДВ позивачем), платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Під час судового розгляду судом з`ясовувалось питання щодо припинення договору про визнання електронних документів, у відповідь на таке запитання суду ані представник позивача, ані представник відповідача не підтвердили інформацію відносно припинення дії такого договору.

Пункт 49.9 ст. 49 ПК України передбачає, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів позивача щодо відсутності дискреційності повноважень відповідачів при вирішенні питання прийнятності поданої декларації платником податків.

Тобто, аналіз чинних положень податкового законодавства дозволяє зробити висновок, що контролюючий орган (посадова особа) зобов`язаний перевірити дотримання платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України, усіх вимог статті 49 ПКУ і лише після цього ухвалити рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість.

Водночас, податковим органом не надано до суду доказів перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

У відзиві на позов та у судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобов`язання ГУ ДФС прийняти одержану податкову декларації з ПДВ за звітний період не може бути задоволена судом, оскільки питання прийняття податкової декларації є дискреційною функцією фіскального органу.

Суд з цього приводу зазначає, що реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, заявлена позивачем позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача як контролюючого органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням тієї обставини, що для прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, що відноситься виключно до компетенції відповідача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним способом захисту права позивача з урахуванням дискреційних функцій контролюючого податкового органу є прийняття рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ ЛТД" з додатками та доповненнями до неї.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 затверджено положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

На виконання Постанови Кабінету міністрів України № 227 від 6 березня 2019 року «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», а також Постанови Кабінету міністрів України № 537 від 19 червня 2019 року «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», вчора, 30 липня 2019 року, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що повноваження ГУ ДФС у місті Києві станом на час прийняття рішення у справі перейшли до Головного управління ДПС у м. Києві, яке виступає співвідповідачем у справі.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ ЛТД" з додатками та доповненнями до неї.

Згідно частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час судового розгляду не доведено, що рішення ГУ ДФС у м. Києві, оформлене листом від 14.05.2019, прийнято з урахуванням усіх обставин, а підстави відмови прийняття вказаної податкової декларації є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено 3842,00 грн. судового збору згідно із платіжним дорученням № 2996 від 02.12.2019.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, на користь позивача належить стягнути частково сплачений ним судовий збір в сумі 1921,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (ідентифікаційний код 33546858, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2019 за вих. № 90614/10/26-15-55-05.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) прийняти рішення за результатами перевірки та прийняття/неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ ЛТД".

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ ЛТД" (ідентифікаційний код 33546858, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено - 29.05.2020.

Суддя Т.П. Балась