Рішення № 8954216, 14.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.04.10 р.                     Справа № 29/75пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Тест”,

ЄДРПОУ 32524702, м.Донецьк

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапром”,

ЄДРПОУ 31023892, м.Макіївка

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтоуправління

„Донбас”, ЄДРПОУ 36982901, м.Донецьк

про визнання договору №535 від 22.03.2010р. недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Кемичаджа О.А.-по дов.

від відповідача 1: Єрмак В.О.-по дов.

від відповідача 2: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 13.04. по 14.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:          

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Тест”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегапром”, м.Макіївка, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахтоуправління „Донбас”, м.Донецьк, про визнання договору №535 від 22.03.2010р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на запит №ц/з-1 від 18.03.2010р., цінову пропозицію №41 від 19.03.2010р., повідомлення щодо розгляду цінових пропозицій на шахтне обладнання (запчастини) №ц/з-1 від 22.03.2010р.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №186 від 12.04.2010р. проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 1 посилається на ті обставини, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти від 17.10.2008р. №921.

Відповідач 2 надав відзив на позов №п/в-1 від 09.04.2010р., в якому позовні вимоги не визнав. Зокрема, за твердженням відповідача 2, договір №535 від 22.03.2010р. укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

18.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахтоуправління „Донбас” звернулось з запитом цінових пропозицій щодо товарів (шахтного обладнання) до позивача та відповідача 1.

19.03.2010р. позивачем та відповідачем 1 було надано відповідачу 2 свої цінові пропозиції, щодо продажу необхідного обладнання.

Відповідач 2 розглянувши надані цінові пропозиції визначив для себе більш вигідну пропозицію та, відповідно, підписав з відповідачем 1 договір №535 від 22.03.2010р., про що повідомив позивача.

Відповідач 2 провів оплату продукції за договором №535 від 22.03.2010р. та частково отримав продукцію (обладнання) відповідно до умов та строків, зазначених у специфікаціях.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача 2 звернувся до суду з позовом щодо визнання договору №535 від 22.03.2010р. між ТОВ „Шахтоуправління „Донбас” та ТОВ „Мегапром” недійсним.

З наведених в позові посилань на Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджене постановою КМУ №921 від 17.10.2008р. (надалі – Положення 921), а саме на підпункт 13 пункту 2, вбачається обмеження права ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», як суб’єкта господарювання, самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, та на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Це право закріплено статтями 19, 134 Господарського кодексу України.

За твердженням позивача, дія Положення 921 розповсюджується на ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», оскільки воно є господарським товариством, у якому 51% у статутному складеному капіталі належить ВАТ«Шахтоуправління «Донбас», в якому в свою чергу 100% належить державі.

Таким чином, за думкою позивача, договір №535 від 22.03.2010р. не відповідає вимогам чинного законодавства та має бути визнаний судом недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як встановлено судом, Положенням 921 дійсно встановлено особливий порядок і механізм здійснення закупівель товарів, робіт і послуг розпорядниками державних коштів, до яких, зокрема, було віднесено і кошти підприємств, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Підпункт 13 пункту 2 Положення 921 визначає, що підприємства – державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належить державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Проте, відповідно до ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, товариство, зокрема, є власником: продукції, виробленої в результаті господарської діяльності.

Згідно до пункту 6.1 Статуту відповідача 2, останній є власником: майна, переданого йому у власність (до статутного (складеного) капіталу) засновниками (учасниками); продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно до ст.15 Закону України „Про господарські товариства” прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно до ст.19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Статтею 134 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджується належним йому майном.

Відповідач 2 як суб’єкт господарювання має право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.

Тобто, певні умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності або його обмеження можуть бути встановлені лише законом.

Згідно до ч.4 ст.12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності встановлюється Конституцією України та законами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідач 2 підписав договір №535 від 22.03.2010р. відповідно до вимог діючого законодавства, так як постанова №921 не може встановлювати порядок здійснення права власності на грошові кошти, у зв’язку з тим, що такий порядок може визначатись виключно законами України.

Крім того, 24.06.2009р. окружним адміністративним судом міста Києва по справі №2а-1469/09/2670 було винесено постанову (згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009р. залишено без змін), згідно до якої Положення №921 було визнано незаконним та скасовано в частині слів: „а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належить державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків” підпункту 13 пункту 2.

Суди обох інстанцій при всебічному, повному і об’єктивному розгляді обставин справи вирішили, що оскаржуване Положення №921 встановлює певні обмеження конкуренції при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.92 Конституції України правила конкуренції виключаються виключно законами України.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” уряд здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З посиланням на зазначені нормативно-правові акти суди зазначили, що Кабінет Міністрів України при винесенні оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому повноважень, у зв’язку з чим підпункт 13 пункту 2 Положення № 921 в частині слів: „а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належить державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків” визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Інших підстав для визнання спірного правочину недійсним всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не визначено (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ „Євро-Тест” про визнання недійсним договору №535 від 22.03.2010р., підписаного між ТОВ „Мегапром” та ТОВ „Шахтоуправління „Донбас”, підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Тест”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапром”, м.Макіївка, Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтоуправління „Донбас”, м.Донецьк про визнання договору №535 від 22.03.2010р. недійсним.

В судовому засіданні 14.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя