Рішення № 89541924, 01.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 червня 2020 р. № 520/4794/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа - Акціонерне товариство "УкрСибБанк" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Депатамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "УкрСибБанк" (далі про тексту - третя особа, банк), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни з арешту заробітної плати ОСОБА_1 на банківському рахунку НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" та інших банках;

- скасувати у повному обсязі постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника в АТ "УкрСиббанк" та інших банках, винесену у виконавчому провадженні № 59910043.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він має банківський рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК».

02 квітня 2020 року він не зміг розпорядитися коштами в сумі 25 497,02 грн., що знаходяться на зазначеному рахунку, і які є отриманою ним заробітною платою, що були перераховані роботодавцем ТОВ «Слобожанська промислова компанія» згідно з платіжними дорученнями № 15889 від 27.02.2020р. та № 33258 від 31.03.2020 р., через те, що 23.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною у виконавчому провадженні № 59910043 винесено постанову від 23.03.2020 року про арешт коштів.

Вважаючи що відповідач цією постановою порушила його права, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає вчинені дії та прийняті рішення законними та прийнятими у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надіслала.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.08.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. було відкрито виконавче провадження № 59910043 на підставі постанови № 57857684 від 06.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5824359, 03 грн.

23.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною у виконавчому провадженні № 59910043 винесено постанову від 23.03.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанська промислова компанія».

Як стверджує позивач у позовній заяві ТОВ «Слобожанська промислова компанія» з яким я перебуваю у трудових відносинах, 08.04.2020р. отримало постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 23.03.2020 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника, відповідно до якої ТОВ «Слобожанська промислова компанія» зобов`язано відраховувати на користь стягувана 20% доходів позивача.

Крім того, 23.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною у виконавчому провадженні № 59910043 винесено постанову від 23.03.2020 року про арешт коштів, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» (МФО 320984), АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 380805), АТ «КРЕДІ АЕРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), АТ «Ощадбанк» (МФО 300465), АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), АТ «Укргазбанк» (МФО 320478), АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), АТ «ПУМБ» (МФО 334851), АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , має банківський рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК» на який платіжними дорученнями № 15889 від 27.02.2020 р. та № 33258 від 31.03.2020 р. ТОВ «Слобожанська промислова компанія» перерахувало заробітну плату у загальному розмірі 25 497,02 грн., якою він не зміг скористатись.

У зв`язку з чим, 03.04.2020 року він письмово звернувся до АТ «УКРСИББАНК» з проханням звільнити з під арешту мою заробітну плату, оскільки арешт заробітної плати є незаконним, але 06.04.2020 року отримав від банку відповідь, що банк діє відповідно до постанови державного виконавця та не має підстав для зняття арешту з коштів.

Позивач вважаючи дії та постанову про арешт коштів боржника протиправними та такими, що порушують її права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

У справі "Гайдук та інші проти України" у рішенні від 02 липня 2002 року ЄСПЛ нагадав, що згідно з постійною практикою органів Конвенції поняття "майна" в розумінні статті 1 Протоколу № 1 може охоплювати як "фактичне майно", так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, згідно з якими заявник може претендувати щонайменше на "законне сподівання" на фактичне користування правом власності.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Як встановлено згідно копії довідки ТОВ «Слобожанська промислова компанія» №89 від 03.04.2020 року, за позивачем обліковується рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК» на який він отримує заробітну плату від ТОВ «Слобожанська промислова компанія» як генеральний директор.

Таким чином, позивач є власником рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування вказаних правових норм викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, згідно з п.7 ч. 3 ст 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

При цьому, згідно з ч. 7 ст.56 Закону №1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках.

При цьому, згідно з ч.2 ст.48 Закону №1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Окрім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Тобто, саме рахунки, визначені у ч.2 ст.48 Закону №1404-VIII є спеціальними для цілей застосування обмежень при застосуванні положень, визначених у п. 7 ч. 3 ст, 18, ч. 2. ст. 48, ч. 3 ст. 52, ст. 56 Закону №1404-VIII щодо накладення арешту на кошти на таких рахунках.

Аналіз вказаних положень в кореспонденції із приписами ст. 1074 Цивільного кодексу України, ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає підстави для висновку, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як «зарплатний», що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення, про що буде зазначено судом далі.

Судова практика з питань накладення арешту на кошти на поточних рахунках, не містить нормативного обґрунтування (посилання) при кваліфікації поточних рахунків, на які може зараховуватись і заробітна плата, як рахунків із спеціальним режимом використання, якими є, як вже зазначалося, наприклад рахунки для розрахунків в енергетиці.

Також ст.73 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Основна заробітна плата відсутня у цьому переліку.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відповідно до ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином - п`ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.

Положеннями ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що дії з накладення арешту на кошти на рахунку НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК», поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, що стосується даного конкретного випадку, виходячи із характеру стягуваної суми, є протиправними, а оскаржувана постанова про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на вказаний рахунок є такою, що підлягає в цій частині скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа - Акціонерне товариство "УкрСибБанк" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання неправомірними дій та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни в частині накладення арешту на суму заробітної плати ОСОБА_1 на банківському рахунку НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк", що перевищує 20% надходжень заробітної плати.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 23 березня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59910043 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ "УкрСиббанк".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 01.06.2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.