Рішення № 8952743, 26.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 березня 2010 р.           Справа 9/26-10

за позовом: Державного підприємства "Львівський державний ювелірний завод" (код ЄДРПОУ 05785017, вул. Академіка Підстригача, 2, м. Львів, 79000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініс-В" (код ЄДРПОУ 32257664, вул. 9 січня, 38, кв. 29, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 144165,01 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Здорик Я.С.                                        

Представники сторін:

позивача: Жовнерович О.В. - представник за довіреністю;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініс-В" (м. Вінниця) на користь Державного підприємства "Львівський державний ювелірний завод" (м. Львів)129788,57 грн. - заборгованості за поставлену продукцію, 14376,44 грн.- пені, а всього 144165,01 грн.

29.01.10р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/26-10 та призначено її до розгляду на 18.03.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.03.10р.

В судовому засіданні 26.03.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом участі в розгляді справи не скористався, відзиву не надав.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 29.01.2010 року та ухвалу про відкладення розгляду справи від 18.03.2010 року було надіслано відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві ( вул. 9 січня, 38, кв. 29, м. Вінниця, 21018), а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців № 186390 від 22.01.10р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініс-В" є: 21018, Вінницька область, м. Вінниця, вул. 9 січня, 38, кв. 29. Тобто адреса ідентична тій за якою було направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, однак до суду повернувся лист з ухвалою від 29.01.10р. з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали суду від 18.03.10р. яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Таким чином, суд вважає, що вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача належним чином.

Враховуючи наведене та те, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, цей розгляд здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/26-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.07.09р. між Державним підприємством "Львівський державний ювелірний завод" (постачальник)та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лініс-В" (покупець) укладено договір № 411/29П поставки ювелірних виробів.

Згідно умов договору (п. 1.1.) постачальник зобов"язується поставляти у зумовлені строки покупцеві ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та навівдорогоцінного каміння (далі - вироби), а покупець зобов"язався прийняти вироби та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент та кількість виробів узгоджується сторонами при поставці кожної окремої партії виробів і формуються на підставі замовлень покупця та вказуються в накладних-фактурах, що є невід"ємними частинами даного договору.

П. 3.1 договору передбачено, що вироби постачаються по діючих відпускних цінах, що вказуються у накладних-фактурах.

Відповідно до 2.3. договору повний розрахунок за поставлену партію виробів здійснюється покупцем після її отримання протягом 30 календарних днів.

На виконання умов договору позивачем 09.07.09р. поставлено відповідачу вироби на загальну суму 224888,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними-фактурами № 410299 від 09.07.09р. на суму 133171,76 грн., № 410300 від 09.07.09р. на суму 71471,27 грн., № 430087 від 09.07.2009р. на суму 19271,56 грн., № 430088 від 09.07.09р. на суму 750,60 грн., № 490049 від 09.07.09р. на суму 223,38 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПР № 649105/1 (а. с. 10-21).

Як свідчать матеріали справи (а.с. 22-28), відповідач частково провів оплату на загальну суму 95100,00 грн.

В результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі: 224888,57грн. - 95100,00 грн. = 129788,57 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили строк оплати, яка мала проводитись відповідачем протягом 30 календарних днів після отримання виробів.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 129788,57 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14376,44 грн.- пені.

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 6.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань або за затримку грошових надходжень на рахунок постачальника на умовах, зазначених у п. 2.3. розділу 2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми невиконаного своєчасно зобов"язання, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені заявлено правомірно.

Розрахунок пені в сумі 14376,44 грн. здійснено відповідно до положень договору та вимог чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 14376,44 грн. - пені є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 29.01.2010р. та 18.03.10р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України із врахуванням того, що спір доведено до суду з його вини.

          Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініс-В", код ЄДРПОУ 32257664, вул. 9 січня, 38, кв. 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21018 (п/р 26001050298421 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмельницький, МФО 315018) на користь Державного підприємства "Львівський державний ювелірний завод", код ЄДРПОУ 05785017, вул. Академіка Підстригача, 2, м. Львів, Львівська область, 79000 (п/р 26000000003457 в ПАТ "Фольксбанк", м. Львів, МФО 325213) 129788,57 грн. - основного боргу, 14376,44 грн. - пені, 1441,65 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 31 березня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Академіка Підстригача, 2, м. Львів, 79000);

3 - відповідачу ( вул. 9 січня, 38, кв. 29, м. Вінниця, 21018).