Рішення № 8952611, 29.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 березня 2010 р.           Справа 11/31-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Триденна Агро», м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірма «Воля-В», с. Молотківці Козятинського району

Вінницької області

про стягнення 88615,03 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - О. Назаркевич за довіреністю № б/н від 01.07.2010р.;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Воля –В» заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 378-05-2008 від 03.05.2008р. в загальному розмірі 88615,03 грн., з яких: 13129,66 грн. –курсова різниця, 13516,49 грн. –пеня, 1711,20 грн. –3% річних, 15777,63 грн. –індекс інфляції, 44480,05 грн. –штраф. Крім того заявлено до відшкодування 3000 грн. адвокатських послуг.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 378-05-2008 від 03.05.2008р. укладеного між сторонами, позивач за накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 222400,28 грн. за який останній зобов’язався провести розрахунки на умовах визначених розділом 5 договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач не провів розрахунків у визначений договором строк. Після 20.01.2009р. відповідач зменшив розмір боргу за договором на 200000 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.01.2009р.. Крім того, між сторонами 02.10.2009р. укладено угоду б/н. про зарахування однорідних зустрічних вимог за умовами якої станом на 02.10.2009р. зобов’язання відповідача перед позивачем щодо належного, повного та своєчасного проведення розрахунку за отриманий товар за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 378-05-2008 від 03.05.2008р. вважається виконаним. Разом з тим, порушення термінів проведення розрахунків за договором призвело до нарахування позивачем штрафних санкцій визначених договором.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 11.02.2010р., 25.02.2010р. та 16.03.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним, оскільки ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу під розписку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 263111. Ухвали про відкладення розгляду справи направлені відповідачу на адресу суду не повертались.

24.02.2010р. від відповідача надійшов супровідний лист зі світлокопіями документів, які не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази, оскільки не відповідають приписам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

03 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(позивач, за договором Продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Воля –В» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу за № 378-05-2008.

За умовами даного договору позивач зобов‘язався передати у власність відповідача засоби захисту рослин (надалі товар) на умовах відстрочення платежу, а відповідач зобов’язався прийняти товари та оплатити їх у строки визначені в розділі 5 цього договору.

На виконання умов договору позивач згідно накладних № РН-КИ00515 від 05.05.2008р., № РН-КИ00594 від 20.05.2008р., № РН-КИ00701 від 27.05.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 222400,28 грн., який останній отримав на підставі довіреностей серії ЯОЮ № 211552 від 05.05.2005р., № 211561 від 19.05.2008р., № 211557 від 12.05.2008р..

Розділом 5 договору визначено, що Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті.

Оплата за товар проводиться наступним чином:

- 30% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 30 травня 2008 року без виставлення рахунку-фактури.

-          70% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 20 листопада 2008 року без виставлення рахунку-фактури.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача відповідачем не виконані зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків, і станом на 20.11.2008р. товар не був оплаченим.

За збігом визначених договором строків проведення розрахунків, відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 200000 грн., що стверджується випискою банку від 20.01.2009р..

02.10.2009р. між сторонами укладено угоду б/н. про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої станом на 02.10.2009р. зобов’язання відповідача перед позивачем щодо належного, повного та своєчасного проведення розрахунку за отриманий товар за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 378-05-2008 від 03.05.2008р. вважається виконаним.

Таким чином, станом на момент звернення до суду з позовом відповідачем оплачено вартість поставленого товару. Разом з тим, порушення умов договору в частині проведення розрахунків є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до додатку № 1 до договору наявність курсу долара США на день підписання договору та додатків до нього - 5,05 грн./дол. США.

В примітці зазначеного додатку вказано, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає сплаті, використовують наступну формулу:

S = (А1/А2)*В, де:

S –ціна на момент оплати;

В –ціна на момент підписання;

А2 –курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;

А1 –курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Позивачем заявлено до стягнення 13129,66 грн. курсової різниці, розрахованої відповідно до вищенаведеної формули.

Дослідивши вказану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного

Із норм ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України випливає, що грошове зобов'язання має бути виражене та виконане у гривнях; сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Як свідчать матеріали справи, грошове зобов’язання за договором відповідачем виконано в повному обсязі, а тому нарахування курсової різниці після виконання грошового зобов’язання є неправомірним так як не узгоджується з приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 13516,49 грн. –пені, 1711,20 грн. –3% річних, 15777,63 грн. –індексу інфляції та 44480,05 коп. –штрафу.

Відповідно до п. 8.4 договору, за несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Як зазначено вище, п. 5.3. договору встановлено кінцевий строк проведення розрахунків до 20 листопада 2008 року. До зазначеної дати відповідачем не проведено розрахунків за товар. Отже, станом на 20.11.2008р. неоплаченим залишився товар на суму 222 400,28 грн.. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 44480,05 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець зобов’язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В пункті 8.2 договору сторони визначили, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем пені судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 13516,49 грн. пені за період з 21.11.2008р. по 01.10.2009р..

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати відповідачу втрати від інфляції та три проценти річних.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1711,20 грн. трьох відсотків річних за період з 21.11.2008р. по 01.10.2009р. та 15777,63 грн. інфляційних втрат період з вересня 2008 року по вересень 2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн.. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» укладено договір № 244/10/09 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 2.6 цього договору, для виконання передбачених в даному договорі зобов’язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, ТОВ «Незалежна юридична компанія ( за договором Виконавець) призначає свого працівника: адвоката Бонтлаба Василя Васильовича.

В рамках виконання взятих на себе зобов’язань по наданню правової допомоги згідно умов вказаного договору позивачу був наданий ряд послуг правового характеру, що знайшли своє відображення та перелік у акті здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 22.10.2009 р..

Підтвердженням того, що Бонтлаб В.В. має статус адвоката є свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008р. та посвідчення адвоката.

За надання юридичних послуг з питань, передбачених договором позивач сплатив виконавцю гонорар в сумі 3000,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано платіжне доручення № 2710 від 13.10.2009 р..

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката є правомірними і обгрунтованими та підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжними дорученнями № 2708 від 13.10.2009р., № 1335 від 04.11.2009р. та квитанцією № ПН1213 від 05.02.2010р. сплачено до Державного бюджету України загалом 928 грн., тоді як розмір мита з заявлених позовних вимог становить 886,15 грн.. Отже позивачем зайво сплачено 41 грн. 85 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Воля –В» (22114, Вінницька область, Козятинський район, с. Молотківці, код 32840536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, фактична адреса: 03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 павільйон № 60, код 25591321) 13516 (тринадцять тисяч п’ятсот шістнадцять) грн. 49 коп. –пені; 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 20 коп. –3% річних; 15777 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 63 коп. –інфляційних втрат; 44480 (сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 05 коп. –штрафу; 754 (сімсот п’ятдесят чотири) грн. 85 коп. –витрат зі сплати державного мита, 201 (двісті одну) грн. 03 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2555 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 50 коп. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В позові в частині стягнення 13129,66 грн. курсової різниці відмовити.

5.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, фактична адреса: 03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 павільйон № 60, код 25591321) з Державного бюджету України суму зайво державного мита в розмірі 41 ( сорок одна) грн. 85 коп. (квитанція № ПН1213 від 05.02.2010р. знаходиться в матеріалах справи № 11/31-10).

6.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 29.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3 - позивачу - (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А)

(03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, павільйон № 60)

4 - відповідачу - (22114, Вінницька область, Козятинський район, с. Молотківці)