Рішення № 89517427, 29.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2020Справа № 910/4209/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 30197,68 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 30197,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно із залізничною накладною №47200027 на адресу позивача були відправлені вагони №56298185, №53606620, №53146510 з вантажем - кокс доменний, вантажовідправником якого є ТОВ "Авдіївський коксохімічний завод". Однак, відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим на станціях Волноваха Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вказаних вагонах, про що були складені комерційні акти № 485604/1112 від 22.09.2019, №485604/1113 від 22.09.2019, №485604/1114 від 22.09.2019, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, що за розрахунком позивача становлять 30197,68 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4209/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач не отримав збитки, оскільки згідно рахунку вантажовідправника №92837382 від 20.09.2019 різниця між фактичною та наведеною вагою по накладній №47200027 складає 15242 кг, в той час як вага втраченого вантажу складає 4143 кг. Відповідач заперечив щодо здійсненого позивачем розрахунку, посилаючись на те, що позивач здійснив округлення маси втраченого вантажу, що привело до завищення маси втраченого вантажу на 7 кг та відповідно до завищення позовних вимог. Також відповідач заперечив щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що справа 910/4209/20 є малозначною і не потребує обов`язкової участі адвоката; позивач має в штаті юрисконсультів, які мають відповідні повноваження і зобов`язані захищати інтереси позивача; професійна правнича допомога полягала лише в підписанні адвокатом позовної заяви.

19.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла відзив на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (далі перевізник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - вантажовідправник, вантажоодержувач, позивач) укладено договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної №47200027 від 20.09.2019, вантажовідправником - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", на виконання договору № 19/563/1562, укладеного 10.09.2019 між позивачем, як покупцем, та ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" як постачальником, відправлено вагони №56298185, №53606620, №53146510 з вантажем - кокс доменний. Одержувачем згідно із залізничною накладною №47200027 від 20.09.2019 є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

22.09.2019 на шляху перевезення до станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станції Волноваха Донецької залізниці виявлено недостачу вантажу у вагонах №56298185, №53606620, №53146510, про що складені комерційні акти №485604/1112 від 22.09.2019, №485604/1113 від 22.09.2019, №485604/1114 від 22.09.2019.

У комерційному акті № 485604/1112 від 22.09.2019 вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 22 000кг, нетто - 40 100кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 59 350 кг, тара з брусу - 22 000 кг, нетто - 37 350 кг, що менше документа на 2750 кг.

У комерційному акті № 485604/1113 від 22.09.2019 вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто не вказано, тара з брусу - 22 600кг, нетто - 48 400кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 70 550 кг, тара з брусу - 23 600 кг, нетто - 46 950 кг, що менше документа на 1450 кг.

У комерційному акті № 485604/1114 від 22.09.2019 р. вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто не вказано, тара з брусу - 23 200кг, нетто - 47 200кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 69 100 кг, тара з брусу - 23 200 кг, нетто - 45 900 кг, що менше документа на 1300 кг.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагонах №56298185, №53606620, №53146510, яка була розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 30197,68 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як встановлено судом, ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (вантажовідправником) на адресу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажоодержувач) зі станції відправлення Правда Придніпровської залізниці до станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відправлено згідно із залізничною накладною №47200027 у вагонах у вагонах №56298185, №53606620, №53146510 вантаж - кокс доменний.

Одержувачем згідно із залізничною накладною №47200027 від 20.09.2019 є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

22.09.2019 шляху перевезення до станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станції Волноваха Донецької залізниці виявлено недостачу вантажу у вагонах №56298185, №53606620, №53146510, про що складені комерційні акти №485604/1112 від 22.09.2019, №485604/1113 від 22.09.2019, №485604/1114 від 22.09.2019.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Статутом залізниць України не передбачено доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника), що випливає з положень статті 115 Статуту залізниць України та пункту 2.7. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами частини 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Судом встановлено, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізнична накладна № 47200027 таких відміток не містить.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наявні в матеріалах справи комерційні акти №485604/1112 від 22.09.2019, №485604/1113 від 22.09.2019, №485604/1114 від 22.09.2019, підтверджують недостачу вантажу у вагоні 56298185 у розмірі 2750 кг, у вагоні №53606620 у розмірі 1450 кг, у вагоні №53146510 у розмірі 1300 кг.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вантажоодержувачем згідно із залізничною накладною № 47200027 є ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивач).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до п. 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

У матеріалах справи наявні копії рахунку-фактури №92837382 від 20.09.2019, складеного на підставі договору № 19/563/1562 від 10.09.2019, в якому визначено вартість вугілля, що перевозилось у вагонах №56298185, №53606620, №53146510. Згідно із платіжним дорученням №4500067668 від 25.10.2019 позивачем здійснено оплату рахунку-фактури №92837382 від 20.09.2019 на суму 4640986,76 грн.

Заперечення відповідача стосовно різниці між фактичною та наведеною вагою в рахунку вантажовідправника, що на думку відповідача, має наслідком відсутність завданих збитків позивачеві, суд відхиляє, оскільки графа рахунку "вага наведена" визначається попередньо за документами (умовами договору, специфікації, заявкою на відвантаження та ін.), а вже після того, коли вантаж фактично завантажений у вагони, та зважений при прийнятті до перевезення, вантажовідправником вноситься інформація до графи "вага фактична", яка повністю співпадає з вагою, вказаною в сертифікаті якості на відвантажену партію (окремо по кожному завантаженому вагону та на партію в цілому), тому, при розрахунку суми збитку (втраченого вантажу), позивач обґрунтовано використовував дані про вагу, взяту саме з графи "вага фактична".

Окрім того, рахунок-фактура є лише документом, який підтверджує вартість вантажу, прийнятого до перевезення, однак, не є документом, який підтверджує факт понесення збитків.

Наявність збитку (недостачі вантажу) позивачем підтверджено належними доказами - оригіналами комерційних актів, залізничною накладною та сертифікатом якості, якими підтверджено, як фактичну вагу вантажу, який відповідач прийняв до перевезення, так і вагу втраченого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

За розрахунками позивача, загальна вартість недостачі вантажу у вагонах №56298185, №53606620, №53146510, з урахуванням норми недостачі вантажу 1%, становить 30197,68 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що розрахунок здійснений арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 30197,68 грн вартості нестачі вантажу.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1878,48 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018, копію додаткової № 4 від 03.12.2018, копію додаткової угоди №26 від 09.12.2019 року, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4916 від 29.11.2017, копію довіреності №6 від 02.01.2020.

Так, 30.03.2018 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Адвокатське об`єднання прийняло зобов`язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою № 4 від 03.12.2018 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2019.

Додатковою угодою № 26 від 09.12.2019 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2020.

Позивачем видано довіреність №6 від 02.01.2020, якою уповноважено адвоката Щербакова Наталію Владиславівну здійснювати представництво інтересів позивача.

Наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4916 від 29.11.2017 підтверджується, що Щербакова Наталія Владиславівна є адвокатом.

У відповідності до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас, за приписами ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, з аналізу положень ч.8 ст.129, ч.1 ст.221, ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що позивач до закінчення розгляду справи по суті, мав подати суду відповідну заяву про розмір судових витрат на правничу допомогу, які сторона має сплатити за розгляд даної справи.

Позивач до закінчення розгляду справи по суті не подав заяву про розмір судових витрат на правничу допомогу або заяву про те, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З долучених до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018, додаткових угод № 4 від 03.12.2018 та 26 від 09.12.2019 не вбачається, що вартість однієї години адвоката становить 315,30 грн.

Згідно з п.5.3 договору оплата послуг Адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку, оплата клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється Адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.

Актів надання послуг, рахунків на оплату позивачем не надано.

Матеріалами справи не підтверджується надання послуг, що наведені у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

Ураховуючи те, що позивачем не доведено та не підтверджено обсяг наданих послуг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача заявлених витрат позивача на правову допомогу у розмірі 1878,48 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ЛЕВЧЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 00191129) збитки у сумі 30197,68 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.05.2020.

Суддя С.О. Турчин