Рішення № 89457621, 27.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ №640/15887/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними дій та скасування рішення

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з внесення до реєстру платників податку єдиного податку дати анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01 липня 2016 року та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві видалити з реєстру платників єдиного податку дату анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01 липня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказував на протиправність дій виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців. Представник позивача зазначав, що позивачу лише 10 червня 2019 року стало відомо про анулювання свідоцтва, після звернення до відповідача з адвокатським запитом, а також наголосив на тому, що щомісячно внески єдиного податку сплачувалися позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідачем, на думку позивача, не дотримано встановленої процедури анулювання реєстрації, оскільки не відомо на підставі яких документів були вчинені оскаржувані дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив, надавши відзив на позовну заяву, в якому на спростування вимог позивача вказав, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві правомірно виключено ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, оскільки встановлено, що у нього наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14 березня 2005 року. Здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 Основний вид діяльності: КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

З 01 січня 2012 року перебував на податковому обліку як платник єдиного податку другої групи за ставкою 20 відсотків.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у с. Києві від 30 березня 2018 року №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 позивача з 31 березня 2018 року виключено з реєстру платників єдиного податку.

Підставою прийняття зазначеного рішення стала наявність у позивача станом на 01 березня 2018 року податкового боргу.

Вважаючи таке рішення та дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З вищенаведеного можна дійти висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як встановлено судом, відповідач скасував реєстрацію ОСОБА_1 з 31 березня 2018 року, що на переконання суду, прямо суперечить вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

З доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що документом, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації ОСОБА_1 є інтегрована картка платника податку.

Тобто, всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався.

А отже, відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду даної справи, суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваних дій та рішень критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положення частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, - відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17 адміністративне провадження №К/9901/5215/17, постанові від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а адміністративне провадження №К/9901/48334/18.

Сторонами суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення, у зв`язку з цим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з внесення до реєстру платників податку єдиного податку дати анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01 липня 2016 року та зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві видалити з реєстру платників єдиного податку дату анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01 липня 2016 року.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3842,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко