Рішення № 89388751, 22.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року справа № 580/923/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі – позивач) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, далі – відповідач 1), ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача 1, яка оформлена листом від 11.02.2020 №4703/15-2020 у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України “Про міліцію” і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 №850;

- зобов`язати відповідача 2 повторно надіслати до відповідача 1 висновок та документи для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України “Про міліцію” і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 №850;

- зобов`язати відповідача 1 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 25.10.2019, відповідно до ст. 23 Закону України “Про міліцію” і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 №850.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що після первинного встановлення 3 групи інвалідності позивачу за наслідками повторного огляду МСЕК у 2019 році установлено 2 групу інвалідності та більший відсоток втрати працездатності у строк, понад два роки. Позивач наголошував, що ні Закон України від 20.12.1990 №565-XII “Про міліцію” (далі – Закон №565-XII), ні Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі – Порядок №850), не містять обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного встановлення втрати працездатності. Крім того, у позові вказано, що перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і такі підстави у позивача відсутні, а тому, на його думку, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-XII.Також вказував, що у порушення вимог Порядку №850 відповідач не прийняв рішення за наслідками розгляду документів, а лише надіслав лист. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 23.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановив відповідачам строк для надання відзиву та пояснень на позовну заяву.

10.04.2020 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що відповідно до п. 4 Порядку №850 позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що після первинного встановлення йому інвалідності 3 групи 2 групу інвалідності установлено позивачу в строк, понад два роки.

15.04.2020 від відповідача 1 суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Окрім вищевказаних доводів, що вищу групу інвалідності установлено позивачу в строк понад два роки вказує, що прийняття рішення за наслідками розгляду документів є виключними дискреційними повноваженнями відповідача 1. Також зазначає, що позовна вимога щодо зобов`язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги є передчасною, оскільки документи позивача направлені відповідачу 2 на доопрацювання і після такого доопрацювання не повертались.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 23.12.1983 до 11.02.2002.

Згідно з довідкою УМВС України в Черкаській області від 09.12.2019 №14/8-Р-400 позивач у період з 04.05.1986 до 17.05.1986 перебуваючи на посаді міліціонера Смілянського МРВВС УВС Черкаського облвиконкому приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою ВЛК УМВС України в Черкаській області від 15.04.2002 №6 визначено, що захворювання позивача пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА №922181 позивачу з 10.04.2012 встановлено 3 групу інвалідності.

З 25.10.2019 Черкаською обласною МСЕК №1 позивачу встановлена 2 група інвалідності безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК від серії 12 ААБ №467974) та визначено 80% втрати працездатності.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявою (вх. від 03.12.2019 №1/Р-722) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності.

До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП; довідок МСЕК; довідки з НАСК «Оранта»; індивідуальної програми реабілітації та свідоцтва про хворобу; довідку з банку; довідки УПСЗН; чорнобильського посвідчення; посвідчення інваліда війни; довідки про банківський рахунок.

23.12.2019 УМВС України в Черкаській області складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності на підставі п.3.2. Порядку №850.

Вказаний висновок разом поданими позивачем документами направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.

За наслідками розгляду цих документів Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 11.02.2020 №4703/15-2020 повернув матеріали до УМВС України в Черкаській області і зазначенням про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з невідповідність ви вимогам п.4 Порядку №850.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі ч.6 ст.23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі – Закон №580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

На виконання пункту 2 розділу II “Прикінцевих положень” Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII “Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №850, що набрав чинності з 31.10.2015.

Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 вказаного Порядку № 850).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі – ВС) у подібній категорії справ щодо призначення одноразової грошової допомоги, викладену у постанові від 30.01.2018 у справі №822/1579/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкова для врахування судом.

Так, з аналізу викладених норм Порядку №850 ВС у вказаному рішенні вказав, що після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення – акти організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, лист відповідача 1 від 11.02.2020 №4703/15-2020 за наслідками розгляду документів позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги за змістом та формою не може вважатись “рішенням про відмову” у розумінні вищевикладених норм.

Відповідач 1 не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з рішень та повернувши зазначеним листом відповідачу 2 матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, діяв всупереч вимогам п.9 Порядку № 850.

Тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача 1 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги є необґрунтованою.

У вказаних правовідносинах відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття одного з рішень, передбачених п.8 Порядку №850 рішень.

Тому для захисту прав позивача, суд на виконання ч.2 ст.9 КАС України дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 03.12.2019 стосовно призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, суд зазначає таке.

Повертаючи листом від 11.02.2020 №4703/15-2020 відповідачу 2 матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідач 1 керувався положеннями п. 4 Порядку №850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, в даному випадку відповідач 1 вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу 2 групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу встановлено 2 групу інвалідності, останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію ВС у подібній категорії справ щодо призначення одноразової грошової допомоги, викладеній у постанові від 13.02.2018 у справі №808/1866/16 (провадження №К/9901/16183/18).

ВС у вказаній справі зазначив, що Законом №565-XII не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності (пункт 18 постанови ВС від 13.02.2018).

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, а саме: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Підстави, з якої виходив відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить. Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-XII (пункти 19, 20 постанови ВС від 13.02.2018).

Оскільки відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про наявність у нього права на призначення такої допомоги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача 1 полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені п.9 Порядку № 850, виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача відповідно до вимог п.9 Порядку № 850 прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 03.12.2019 з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату її вирішення.

При цьому зобов`язання відповідача 1 саме призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, як того просить позивач у позові, є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає завданню адміністративного суду. Тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Також, зважаючи, що листом від 11.02.2020 №4703/15-2020 матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги повернуті відповідачу 2, для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача 2 повторно надіслати відповідачу 1 заяву позивача з доданими документами та висновок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у вищевказаних частинах.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 03.12.2019 стосовно призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036) надіслати до Міністерству внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 з доданими документами та висновок щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд.10; код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2019 ( АДРЕСА_1 ) з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію” та п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш