Ухвала суду № 89388172, 22.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1734/20

УХВАЛА

22 травня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військової частини А2238 та військової частини А1017 про визнання протиправним та скасування рішення та наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А2238 та військової частини А1017 про визнання протиправним та скасування рішення та наказу.

Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.05.2020 року за вх.№19470/20 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що на підставі оскаржуваного наказу командира в/ч А1017 з грошового забезпечення ОСОБА_1 стягнуто у березні 2020 року 3316,25 грн., у квітні 3685,85 грн. Позивач вказує, що здійснення відрахувань з його грошового забезпечення значно обмежують витрати на утримання його дітей 2002 та 2011 р.н. та на забезпеченні спільних потреб сім`ї.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що порядок застосування матеріальної відповідальності військовослужбовців, на час звернення позивача з адміністративним позовом до суду, встановлено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі, до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Відповідно ч.1, 3 ст. 14 зазначеного Закону наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Тобто у разі скасування оскаржуваного (них) наказу (зів), навіть при можливому стягненні з позивача коштів, йому вони будуть поверненні.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, суддя вважає, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, суд зазначає, що заявляючи заяву про забезпечення позову у такий спосіб, позивач фактично до винесення кінцевого рішення у справі, хоче отримати проміжне рішення судді із правовою його позицією, щодо протиправності чи правомірності дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова