
Справа № 420/2214/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” (вул. Церковна, 29, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 05471158) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 30.01.2020 № 360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК №13/07-110 надану АТ «Одеська ТЕЦ» на запит на надання індивідуальної податкової від 24.07.2019 року № 01/06-728.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Акціонерне Товариство «Одеська ТЕЦ» звернулось з запитом на надання індивідуальної податкової консультації від 24.07.2019 року № 01/06-728 до Державної фіскальної служби України відповідно до ст. 52 Податкового Кодексу України, а саме:
чи зобов`язане Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за наявної заборони приймати таке рішення відповідно до ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства» та яким нормативно-правовим актом це передбачено?;
якщо Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» зобов`язане сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів, за якою встановленою формою має відбуватися його декларування?
Згідно податкової консультації від 30.01.2020 № 360/6/99-00-07-02-01-06/1ПК №13/07-110, ДПС України зробило висновок про те, що АТ «Одеська ТЕЦ» повинно сплатити за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2018 році до державного бюджету частину чистого прибутку.
Позивач вважає, що індивідуальна податкова консультація суперечить нормам законодавства, змісту дивідендів, при цьому не містить обґрунтованого та чіткого висновку на підставі чого, за наявності прямої заборони приймати рішення відповідно до ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства» про виплату дивідендів, Товариство зобов`язано все ж таки перерахувати частину чистого прибутку.
Позивач зазначає, що податковим органом в податковій консультації не було надано з приводу цих обставин та норм Закону України «Про акціонерні товариства» жодного спростування або обґрунтування, а тому висновки викладені в податковій консультації є такими, що не основані на нормах діючого законодавства та не відповідають змісту належної сплати (дивідендів/частини чистого прибутку), а тому є підставою для визнання її недійсною, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.03.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
21.04.2020 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до положень Закону України «Про акціонерні товариства», окрім прав та обов`язків визначених цим законом, акціонери можуть також мати інші права та обов`язки, встановлені цим та іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», у разі якщо за результатами фінансово-господарської діяльності у попередньому році господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, до 01 травня року, наступного за звітним, не приймалось рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, то таке товариство зобов`язано сплатити до держбюжету платіж у розумінні абзацу восьмого ч. 5 ст. 11 Закону № 185, а саме частину чистого прибутку (доходу).
Визначене Законом України «Про управління об`єктами державної власності» державі, як акціонеру акціонерного товариства (у даному випадку АТ “Одеська ТЕЦ”), виключне право на отримання дивідендів, строк виплати не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, є іншим правом в розумінні приписів Закону України «Про акціонерні товариства», при цьому норми ст. 11 Закону № 185 є імперативними в частині встановлення обов`язку акціонерного товариств, в якому є частка держави, на виплату дивідендів, який слід зауважити, не залежить від рішення акціонерного товариства про розподіл прибутку.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що відповідно до форми №2 Звіт про фінансові результати за 2018 рік зазначено, що Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ», в статутному капіталі якого 99,989% акцій належить державі в особі Фонду державного майна України, отримало чистий прибуток 11 349,00 тис. грн., з якого відповідно і розраховується розмір дивідендів.
Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ», 23.04.2019 року провело річні (чергові) загальні збори за 2018 рік, на якому рішення про виплату дивідендів не приймалось.
Акціонерне Товариство «Одеська ТЕЦ» звернулось з запитом на надання індивідуальної податкової консультації від 24.07.2019 року № 01/06-728 до Державної фіскальної служби України відповідно до ст. 52 Податкового Кодексу України, а саме:
чи зобов`язане Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за наявної заборони приймати таке рішення відповідно до ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства» та яким нормативно-правовим актом це передбачено?;
якщо Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» зобов`язане сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів, за якою встановленою формою має відбуватися його декларування?
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2020 року по справі №420/5444/20, яке набрало законної сили 24.12.2019 року, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду звернення акціонерного товариства “ОДЕСЬКА ТЕЦ” на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 24.07.2019 року № 01/06-728. Зобов`язано Державну фіскальну службу Україну розглянути звернення акціонерного товариства “ОДЕСЬКА ТЕЦ” на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 24.07.2019 року № 01/06-728 в порядку статті 52 глави 3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
30.01.2020 року за № 360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК №13/07-110 Державною податкової служби України було надано Акціонерному Товариству «Одеська ТЕЦ» податкову консультацію, відповідно до якої акціонерне товариство, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, яке не прийняло рішення про нарахування дивідендів до 1 травня 2019 року, повинно було сплатити за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2018 році до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік. Код класифікації доходів бюджету 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону». Для визначення суми частини чистого прибутку (доходу), яку необхідно сплатити до бюджету, акціонерне товариство може скористатись формою розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженою наказом ДПА України від 16.05.2011 № 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за № 346/19381.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувану податкову консультацію обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не належать до задоволення з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до пп.14.1.172-1 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52, 53 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення. На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України “Про звернення громадян”.
Згідно п.52.3 ст.52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Пункт 52.4 статті 52 Податкового кодексу України передбачає, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору
Як встановлено судом позивач просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
чи зобов`язане Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за наявної заборони приймати таке рішення відповідно до ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства» та яким нормативно-правовим актом це передбачено?;
якщо Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» зобов`язане сплачувати частину чистого прибутку в разі неприйняття рішення про виплату дивідендів, за якою встановленою формою має відбуватися його декларування?
Згідно податкової консультації від 30.01.2020 № 360/6/99-00-07-02-01-06/1ПК №13/07-110, ДПС України зробило висновок про те, що АТ «Одеська ТЕЦ» повинно сплатити за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2018 році до державного бюджету частину чистого прибутку.
Суд погоджується з зазначеною позицією податкового органу з огляду на наступне
Закон України «Про акціонерні товариства», визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства», кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонери зобов`язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі пов`язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Акціонери можуть також мати інші обов`язки, встановлені цим та іншими законами.
Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства», дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.
Закон України «Про управління об`єктами державної власності» визначає правові основи управління об`єктами державної власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», суб`єктом управління об`єктами державної власності є, серед інших, Фонд державного майна України;
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави і які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку.
Вищезазначене і було викладено відповідачем в оскаржуваній податковій консультації. При цьому висновки, викладені у зазначеній податковій консультації жодним чином не суперечать положенням чинного законодавства України.
Суд зазначає, що Законом України «Про управління об`єктами державної власності» встановлені гарантії отримання державою своєї частку чистого прибутку на випадок, якщо господарське товариство не прийме рішення про виплату дивідендів - в цьому разі господарське товариство все одно повинно сплатити на користь державі частину чистого прибутку.
В свою чергу, не виправдання наданою податковою консультацією сподівань та очікувань позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною.
Враховуючи, що в силу приписів підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону, суд вважає, що відповідь контролюючого органу була надана позивачу в межах його запиту та в межах повноважень Відповідача.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 30.01.2020 № 360/6/99-00-07-02-01-06/ІПК №13/07-110 складена у відповідності до норм чинного законодавства, її зміст не суперечить положенням чинного законодавства, а тому вимоги позивача не належать до задоволення.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” (вул. Церковна, 29, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 05471158) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації – відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Радчук А.А.
.
Судове рішення № 89388171, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 22.05.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/2214/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: