Вирок № 89329724, 20.05.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4497/19

Провадження № 1-кп/242/137/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року місто Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове кримінальне провадження № 22018050000000173 від 04 вересня 2018 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, громадянина України, з середньотехнічною освітою, працюючого ФОП «Лєкстутєс», який перебуває у зареєстрованому шлюбі, на утримані має двох малолітніх та одного неповнолітню дитину, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,

за участі сторін кримінального провадження – прокурора Козачок І.О., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

07 квітня 2014 року ОСОБА_1 , як представник від міста Докучаєвська, Донецької області, приймав участь у незаконному проросійському налаштованому мітингу та перебувавши у захопленому приміщені Донецької обласної державної адміністрації, розташованого за адресою Донецька область, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок № 34, діючи умисно, з власних ідеологічних мотивів, з метою зміни меж території та державного кордону України, у порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою у группі з іншими невстановленими особами, проголосував за прийняття так званого «Акта о провозглашении госудварственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким було створено псевдодержавне утворення терористичної організації «ДНР», та яким було призначено проведення 11 травня 2014 року незаконного референдуму, на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької народної Республіки?», тобто питання, щодо зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконного виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

В подальшому в період часу з 08 квітня 2014 року по 11 травня 2014 року ОСОБА_1 перебував на території м. Донецька, Донецької області, де приймав участь у нарадах так званого «временного правительства ДНР» на яких звітував про підготовку до проведення референдуму.

11 травня 2014 року ОСОБА_1 перебуваючи у м. Докучаєвськ Донецької області, діючи умисно, з власних ідеологічних мотивів, з метою зміни меж території та державного кордону України, у порушення порядку, встановленого Конституцією України, спостерігав за проведенням вказаного незаконного референдуму та у подальшому, після проведення референдуму, ОСОБА_1 перебував поблизу будинку культури у м. Докучаєвськ Донецької області, на вулиці Центральна, де отримав від так званих виробничих комісій протоколи з результатами голосування референдуму та використані бюлетені. Після чого ОСОБА_1 доставив отримані протоколи та використані бюлетені до м. Донецька Донецької області де у приміщені захопленої Донецької обласної державної адміністрації, розташованої за адресою Донецька область, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок № 34, передав, не встановленим в ході досудового розслідування, особам.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_1 відповідно до зміненого обвинувального акту від 19 лютого 2020 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззастережно та пояснив, що 07 квітня 2014 року він як представник від міста Докучаєвська, Донецької області, з іншими особами, приймав участь у незаконному проросійському налаштованому мітингу та перебувавши у захопленому приміщені Донецької обласної державної адміністрації, розташованого за адресою Донецька область, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок № 34, проголосував за прийняття «Акта о провозглашении госудварственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким було створено псевдодержавне утворення терористичної організації «ДНР», та яким було призначено проведення 11 травня 2014 року незаконного референдуму, на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької народної Республіки?».

В подальшому в період часу з 08 квітня 2014 року по 11 травня 2014 року він перебуваючи на території м. Донецька, Донецької області, приймав участь у нарадах так званого «временного правительства ДНР» на яких звітував про підготовку до проведення референдуму.

11 травня 2014 року він перебуваючи у м. Докучаєвськ Донецької області, спостерігав за проведенням референдуму та у подальшому, після проведення референдуму, перебуваючи поблизу будинку культури у м. Докучаєвськ Донецької області, на вулиці Центральна, отримав від комісій референдуму, протоколи з результатами голосування референдуму та використані бюлетені. Після чого він доставив отримані протоколи та використані бюлетені до м. Донецька Донецької, де у приміщені Донецької обласної державної адміністрації, розташованої за адресою Донецька область, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок № 34, передав особам, які перебували у приміщені. В скоєному щиро кається.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 повністю визнав вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, його показання повністю відповідають суті пред`явленого обвинувачення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутністю заперечень та сумніві у добровільності та істинності позицій обвинуваченого та інших учасників процесу, з`ясувавши, що вказані особи правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності їх позицій та роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, визнає недоцільнім дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінального провадження, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини, допитавши безпосередньо в судовому засідання обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у інкримінованому у вироку кримінальному правопорушенні. Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, який працює, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, та обставини, що пом`якшують покарання.

Згідно з висновком органу пробації, виправлення обвинуваченого можливе без обмеження або позбавлення волі, особа становить середній рівень небезпеки для суспільства.

Встановлено, що обвинуваченим скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину.

В якості обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , суд з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, які настали, обставин, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, ставлення останнього до вчиненого злочину, прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого з призначенням останньому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 110 КК України. Разом з тим, з урахуванням обставин, враховуючи тяжкість скоєного, обставини, які пом`якшують покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я те, що він працює, раніше не судимий, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утримані трьох неповнолітніх дітей, приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Ошурко проти України» (остаточне рішення від 08.12.2011 року), в якій зазначено, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність; це право є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції; кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувається за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь небезпечності обвинуваченого ОСОБА_1 для суспільства не перевищує положень принципу поваги до особистої свободи, тому приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням вимог ст. ст.75, 76 КК України.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 статті 110 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (років) років.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) року позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не обирати.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

ОСОБА_2 Н ОСОБА_3 О. Хацько