Ухвала суду № 89329701, 20.05.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа№ 217/691/13-ц

Провадження № 2-в/242/20/20

УХВАЛА

іменем України

15 травня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Фоміної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди,

за участю ОСОБА_3 В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_2 про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, в якій просить переглянути рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11.10.2013 року у справі № 2/217/324/2013 за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за розпискою від 26.02.2012 року в сумі 2000 доларів США, що еквівалентно 50000 грн., а також заборгованість за розпискою в сумі 4100 грн. та судові витрати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04.03.2020 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі №217/691/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04.03.2020 року відкрито провадження у справі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала проти відновлення втраченого судового провадження.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату, обґрунтовуючи причину неявки тим, що у зв`язку з карантином відсутнє транспортне сполучення.

Враховуючи те, що питання про відновлення втраченого судового провадження було ініційовано судом 04.03.2020 року, відкрито провадження щодо розгляду питання відновлення втраченого судового провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, сторони належним чином повідомлені, суд вважає можливим провести судове засідання у відсутності ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11.10.2013 року у справі № 2/217/324/2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.03.2016 року № 18/0/38-16 Селидівському міському суду Донецької області передані повноваження Авдіївського міського суду Донецької області.

Згідно довідки №268/19 від 13.11.2019 року, виданої консультантом Селидівського міського суду Донецької області, зазначено, що справу № 217/691/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, яка перебувала в провадження Авдіївського міського суду Донецької області, до Селидівського міського суду Донецької області не передано. Відповідно до бази даних Авдіївського міського суду Донецької області, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди ухвалено рішення від 11.10.2013 року, яке набрало законної сили 04.12.2013 року. Відповідно до ОСК на цивільну справу № 217/691/13-ц на рішення Авдіївського міського суду Донецької області подано апеляційну скаргу 25.10.2013 року. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2013 року рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11.10.2013 року залишено без змін. Інша інформація по справі відсутня.

Судом досліджені надані копії матеріалів цивільної справи № 217/691/13-ц, а саме: позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів; зауваження по складанню протоколів судових засідань від 28.10.2013 року; заяву ОСОБА_1 про усунення помилок від 23.10.2013 року; ухвалу Авдіївського міського суду Донецької області від 31.10.2013 року щодо розгляду зауважень на протокол судового засідання; довіреності ОСОБА_2 ; відповідь ОСОБА_1 на її заяву про надання копії дисків з аудиозаписом судових засідань та ознайомлення з протоколом; розписки ОСОБА_2 ; довіреність ОСОБА_4 , якою вона уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси; довіреність Полухіної Т.В., рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року у справі № 2/217/324/2013; ухвалу Авдіївського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року про виправлення описок у рішенні Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року; заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення; договору про надання юридичних послуг; апеляційну скаргу(додаткову) ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року; ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2013 року; касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 11 січня 2014 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року; вимогу – претензію про обов`язок спадкодавців, подану в Авдіївську державну нотаріальну контору; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 16.10.2013 року у справі № 2/217/324/201217/691/13.

Згідно ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно ч.1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

З огляду на викладене, з урахуванням наявної в матеріалах справи інформації та доказів, суд вважає за необхідне використати ту частину провадження, що збереглася до втрати провадження, та відновити повний текст рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року та ухвали Авдіївського міського суду Донецької області про виправлення описок у судовому рішенні від 25 жовтня 2013 року, що на думку суду є достатнім для розгляду заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 353,354, 488, 493, 494 ЦПК України, суд, -

постановив:

Частково відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 217/691/13-ц (провадження № 2/217/324/2013) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, в частині повного тексту рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року та ухвали Авдіївського міського суду Донецької області про виправлення описок у судовому рішенні від 25 жовтня 2013 року.

Встановити повний зміст рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди.

Відновити рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року, наступного змісту:

Справа № 2/217/324/2013

217/691/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Грищенко В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_5 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, на початку 2012 року виступала від імені своєї матері ОСОБА_4 з метою продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В якості авансу позивач сплатила відповідачу грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США, що еквівалентно 16 000 гривень, про що було складено розписку. Також відповідачеві були надані кошти на оформлення документів на будинок у розмірі 4 000 гривень, що також підтверджено розпискою.

Мати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно померла, та з цього часу відповідач не мала правових підстав на укладення договору купівлі-продажу будинку. Таким чином, оформлення договору купівлі-продажу залежить від вирішення питання щодо оформлення спадщини. Однак, спадкоємцями за законом вказаного майна є відповідач та її брат, відносно якого триває кримінальне провадження. Тільки після набрання законної сили вироком суду відносно нього з`явиться можливість оформити спадщину та купівлю-продаж будинку.

Однак, позивач не має можливості чекати, інтерес у придбанні даного будинку в неї втрачено. Вона звернулась до відповідача з проханням повернути суму авансу, але відповідач їй відмовила.

Посилаючись на положення ст.ст. 610, 611, 615, 1167 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) позивач просила стягнути з відповідача суму заборгованості за розписками у розмірі 12 100 гривень, а також компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень та понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, пояснили, що позивачем було передано відповідачеві в якості авансу за будинок кошти у розмірі 2 000 доларів США, частину яких відповідач у подальшому передала іншій особі для купівлі собі квартири. Вважають, що відповідач не мала правових підстав на вчинення зазначених дій. Просили стягнути з відповідача на користь позивача 12 100 гривень, а також компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень та понесені судові витрати, у тому числі на оплату правової допомоги.

Відповідач та її представник у судовому засіданні пояснили, що отримані від позивача кошти були частково передані матері, а частково віддано в якості завдатку за квартиру, яку відповідач мала намір придбати. Вказали, що відносини між сторонами у справі виникли з приводу повернення авансу, отже, і звертатись за його поверненням позивач має до власника будинку. Просили у позові відмовити, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача, т.я. відповідач діяла від імені ОСОБА_4 . Вважають необґрунтованими вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, оскільки позивачу моральна шкода не була заподіяна. Зазначили, що відповідач має намір виконати усі зобов`язання після оформлення спадщини.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

02 лютого 2012 року ОСОБА_4 видала довіреність ОСОБА_2 , якою уповноважила останню на вчинення дій з питань отримання документів для відчуження будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та продажу зазначеної нерухомості за ціну та на умовах, що були попередньо оговорені. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Пономаренко О.О., зареєстрована в реєстрі за № 101.

26 лютого 2012 року ОСОБА_2 , діючи відповідно до наданої ОСОБА_4 довіреності, отримала від ОСОБА_7 4 100 гривень для оформлення вказаного будинку, про що складено розписку. Також, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_7 2 000 доларів США, що еквівалентно 16 000 гривень, отримання яких оформлено в простій письмовій формі як завдаток в рахунок продажу будинку. Копії зазначених розписок наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок вчинення злочину померла ОСОБА_4 .

Внаслідок зазначеної обставини договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладений не був, у зв`язку із чим позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача кошти, сплачені нею з метою оформлення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За висновком Верховного Суду України (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-176цс12 за наслідками перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах), внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору. Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

На підставі частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) зазначені висновки Верховного Суду України, викладені у рішенні наслідками перегляду судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковими для суду при розгляді даної справи.

Таким чином, суд зазначає, що сума у розмірі 2 000 доларів США, що еквівалентна 16 000 гривень, сплачена позивачем відповідачеві, – є авансом за купівлю будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим, відповідач ОСОБА_2 як при отриманні суми авансу, так і при отриманні грошових коштів на оформлення документації, виступала за довіреністю від імені свої матері – власника будинку та земельної ділянки ОСОБА_4 , що підтверджено матеріалами справи. Проте, враховуючи, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, то у даному випадку при вирішенні даного спору суд керується положеннями ЦК України, що регулюють відносини спадкування.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України надано спадкоємцям право прийняти спадщину або не приймати її, а згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 можуть бути задоволені особами, які є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , в межах одержаного у спадщину майна.

Як встановлено у судовому засіданні, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги за законом є її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Однак, на даний час відносно ОСОБА_8 триває кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, що спричинив смерть ОСОБА_4 . У травні 2013 року ОСОБА_8 звернувся до Авдіївського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_9 про визнання особи такою, що має право на спадщину, в якому він просить визнати його спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Справа на даний час не розглянута.

Таким чином, станом на час розгляду даної цивільної справи питання стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не вирішене. Відтак, на даний час відсутні законні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення саме з ОСОБА_2 суми авансу та коштів на оформлення будинку. Суд зазначає, що ці вимоги можуть бути пред`явлені нею до спадкоємців ОСОБА_4 після прийняття ними спадщини.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 4 000 гривень, то суд вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як роз`яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні не довела факт заподіяння їй моральної шкоди діями відповідача. Досліджені судом докази, у тому числі пояснення позивачки, які носять загальний характер, не є конкретними, а також суть цих пояснень, не є достатніми для висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення на підставі ст. 1167 ЦК України із відповідача компенсації моральної шкоди.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 23, 546, 570, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 57- 61, 88, 131, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 жовтня 2013 року.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Встановити повний зміст ухвали Авдіївського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року про виправлення описок в рішенні Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року.

Відновити ухвали Авдіївського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року про виправлення описок в рішенні Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року, наступного змісту:

Провадження № 2/217/324/2013

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про виправлення описок у судовому рішенні

25 жовтня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Соболєвої І.П., при секретарі: Грищенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди відмовлено.

23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 надала заяву про виправлення описки в рішенні суду, оскільки в його тексті зазначено суму заборгованості за розписками 12100 гривень замість 20100 гривень, суму моральної шкоди – 4000 гривень замість 5000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним виправити допущені в судовому рішенні описки.

Керуючись ст. 219 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Виправити описки в рішенні Авдіївського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, а саме: вважати правильним розміром заборгованості за розписками 20100 гривень замість 12100 гривень, розміром моральної шкоди - 5000 гривень замість 4000 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через суд, який постановив ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2020 року.

Суддя З.М. Коліщук