Ухвала суду № 89326910, 20.05.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4441/20

2-з/357/87/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталія Петрівна про визнання правочинів недійсним.

19.05.2020 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» відчужувати та розпоряджатись нежитловою будівлею літера «А-3», загальною площею 682,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,046 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Дана заява мотивована тим, що у випадку незастосування заявленого виду забезпечення позову, ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» має достатній обсяг правомочностей та можливість розпорядитись даним нерухомим майном, поки триває розгляд справи, що в подальшому може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З урахуванням викладених заявником обставин, та наданих доказів на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо правомірності набуття у власність ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» нежитлової будівлі та земельної ділянки і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В даному випадку, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю та земельну ділянку є ефективним захистом прав сторони по справі, проте суд вважає, що вимога, щодо заборони розпоряджатися даним нерухомим майном не підлягає до задоволення оскільки відсутні правові підстави для задоволення таких вимог. Крім того, арешт майна це і є тимчасове, до скасування у встановленому ЦПК України порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження майном. Арешт майна -це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до завершення розгляду спору, а тому є зайвим встановлення заборони на розпорядження майном.

Судом враховано, що спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом арешту майна, жодним чином не позбавляє власника права власності чи права володіння цим майном.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч.9 ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає, що підлягає до задоволення вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Як передбачено ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 157 ЦПК України, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлову будівлю, літера «А-3», загальною площею 682,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1677380532103 та земельну ділянку, площею 0,046 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1677411132103.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», код ЄДРПОУ: 34764782, адреса: 01054, м.Київ, вул. Олеся Гончара, 52.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Роз`яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СуддяО. Я. Ярмола