Постанова № 8914458, 22.05.2009, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 1-437/2009

ПОСТАНОВА

22 травня 2009 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - Дев'ятка В.В.,

при секретарі - Слободян Ю.О.,

з участю прокурора - Турика М. П.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві попередній розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, відповідно до наказу від 08.07.2006 року № 58-к, на підставі протоколу зборів учасників ТОВ „А-400" від 08.07.2006 року № 9 працюючи директором ТОВ „А-400" (код ЄДРПОУ 19115800), яке зареєстроване за юридичною адресою: м. Київ, вул. Галицька, 13-А, фактично знаходиться за адресою: м. Київ вул. Автозаводська, 46, будучи службовою особою, грубо порушив законодавство про працю, вчинивши злочин невеликої тяжкості у сфері трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Так, згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також; оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також: інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно п. 7.11 Статуту ТОВ „А-400" від 04.03.2002 року, директор товариства ОСОБА_4 здійснює наступні функції: затверджує щорічний кошторис, штатний розклад, посадові оклади співробітників апарату; приймає і звільняє з роботи співробітників Товариства, застосовує заходи заохочення та накладає стягнення; організовує ведення бухгалтерського обліку та звітності у Товаристві та виконує інші обов'язки, передбачені Статутом. Згідно з затвердженою головою зборів засновників ТОВ „А-400" (протокол від 08.07.2006 року № 10) посадовою інструкцією директора товариства, з якою 08.07.2006 року особисто ознайомлений ОСОБА_4, останній повинен знати законодавство про працю, оплату праці, правила внутрішнього трудового розпорядку та інше. В посадові обов'язки директора ТОВ „А-400" входить забезпечення додержання законодавства в діяльності підприємства, забезпечення підприємства кваліфікованими працівниками (підбор та розстановку кадрів), створення безпечних та здорових умов праці тощо.

Не дотримуючись вимог Конституції України, директор ТОВ „А-400" ОСОБА_4, будучи службовою особою в силу наділених повноважень, виконуючи організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також у відповідності до службових обов'язків, зазначених у посадовій інструкції, відповідаючи за оформлення та підписання договірних документів, підбір та працевлаштування працівників, прийом та звільнення їх з роботи, всупереч вимогам Кодексу законів про працю України та Закону України „Про охорону праці", умисно, з метою ухилення від сплати обов'язкових платежів та соціальних гарантій, передбачених діючим законодавством, порушив порядок прийняття та оформлення працівника на роботу - допустивши ОСОБА_5 до виконання обов'язків охоронця ТОВ „А-400", що підтверджено актом Територіальної державної інспекції праці у м. Києві № 26-05-55/547 від 22.12.2008 року.

Працюючи директором ТОВ „А-400" ОСОБА_4, прийняв на роботу (на посаду охоронця) в ТОВ „А-400", що за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська 46, ОСОБА_5 з 02 листопада 2008 року без укладання договору про трудові відносини. ОСОБА_4 виплачував ОСОБА_5 заробітну плату без відповідних відрахувань та обов'язкових платежів.

Всупереч вимогам ст. 24 Кодексу законів про працю України та п. 8.1 статуту ТОВ „А-400" від 03.04.02, трудовий договір з ОСОБА_5 в письмовій формі директором товариства ОСОБА_4, укладений не був, заробітна плата в установленому законному порядку останньому не нараховувалася.

Порушуючи ст. 46 Конституції України та вимоги вищезазначеної посадової інструкції, директор ТОВ „А-400" ОСОБА_4, своїми діями позбавив права ОСОБА_5 на соціальний захист, що включає право останнього на забезпечення у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від нього обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним / соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Одночасно, директор ТОВ „А-400" ОСОБА_4 порушив вимоги ст. 5, 6 Закону України „Про охорону праці", якими гарантовано право кожного працівника, а також і ОСОБА_5, на охорону праці під час роботи.

Крім того, директор ТОВ „А-400" ОСОБА_4 всупереч вимогам Кодексу законів про працю України, діючи навмисно, протягом 2007-2008 років, перебуваючи за місцем знаходження ТОВ „А-400" за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 46, встановив початок робочого дня для водіїв підприємства о 7 годині ранку, закінчення робочого дня о 23 годині доби. Згідно внутрішніх документів підприємства водії повинні були працювати в дві зміни, заміна одного водія іншим повинна була відбуватись о 15 годині, чого на підприємстві не відбувалось. Вказаний розпорядок підтверджуються актом контрольної перевірки ВДАІ Оболонського району м. Києва від 14.06.2008 року, згідно якого час роботи у водіїв становив близько 17 годин на добу.

За недотримання вказаного розпорядку водіями товариства директор ТОВ „А-400" ОСОБА_4 застосовував фінансові стягнення та не впускав машини на територію ТОВ „А-400" раніше 23 години.

Вказаними діями директор ТОВ „А-400" ОСОБА_4 порушив вимоги ст. 50 КЗпП України, ст. 12 Закону України „Про дорожній рух", Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів щодо норм тривалості робочого часу.

Наведені дії ОСОБА_4, які, згідно обвинувачення, виразилися у грубому порушенні законодавства про працю, кваліфіковані за ч. 1 ст. 172 КК України.

Прокурор та потерпілий просили призначити справу до судового розгляду, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. 237 КПК України.

Захисники обвинуваченого заявили клопотання про повернення справи на додаткове розслідування у звязку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, які неможливо усунути в судовому засіданні.

ОСОБА_4 підтримав своїх захисників.

Вислухавши думку прокурора, який вважає за можливе повернути кримінальну справу прокурору Оболонського району м. Києва в порядку ст. 249-1 КПК України, потерпілого, який підтримав позицію прокурора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що кримінальну справу необхідно повернути прокурору у зв'язку з суттєвим порушенням вимог статті 228 КПК України.

Згідно ст. 228 КПК України, прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов'язаний перевірити чи додержано органом досудового слідства вимог КПК України.

Всупереч вимогам п. 11 ст. 228 КПК України, поза увагою прбкурора, який затвердив обвинувальний висновок, залишились численні порушення вимог кримінально - процесуального законодавства при проведенні Ідосудового слідства у справі.

Згідно вимог ст. ст. 218-219 КПК України, після закінчення досудового слідства у справі, слідчий зобов'язаний надати обвинуваченому та його захиснику усі матеріали справи для ознайомлення. Матеріали досудового слідства пред'являються для ознайомлення підшитими та пронумерованими.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, захиснику ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 235), матеріали кримінальної справи для ознайомлення не надавались. Жодних даних, що помічник прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_6, у провадженні якого перебувала справа (надалі - помічник прокурора), повідомляв його про закінчення досудового слідства справа не містить.

Усунути зазначені істотні порушення вимог ст. ст. 218, 219 КПК України під час судового розгляду справи неможливо, оскільки, стадія ознайомлення з матеріалами кримінальної справи включає не лише ознайомлення з усіма матеріалами справи, але й можливість обвинуваченого та його захисника, на підставі вивчених матеріалів справи, подавати клопотання щодо доповнення матеріалів досудового слідства, прийняття відповідних процесуальних рішень (поновлення досудового слідства, закриття справи, зміну кваліфікації тощо).

Крім цього, орган досудового слідства істотно обмежив права потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 щодо ознайомлення з матеріалами справи.

Згідно ст. 217 КПК України, визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого та роз'яснює йому право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення. В разі письмового або усного клопотання потерпілого про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати потерпілому можливість ознайомитися з ними. Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляється протоколом з додержанням правил статті 220 цього Кодексу.

Ігноруючи вимоги закону, помічник прокурора повідомив потерпілих, що „слідство у справі підходить до завершення і справа підлягає направленню до суду". Потерпілі були запрошені для ознайомлення з матеріалами справи на 17 квітня 2009 року (т. 2, а.с. 254), хоча остаточне обвинувачення ОСОБА_4 було пред'явлено лише 6 травня 2009 року (т. 2, а.с. 241-244) та лише цього дня було закінчено досудове слідство у справі (т. 2, а.с. 255).

Крім цього, орган досудового слідства істотно обмежив законні права ОСОБА_5

Пред'явивши ОСОБА_4 обвинувачення у порушенні конституційних прав ОСОБА_5, помічник прокурора не визнав останнього потерпілим та не забезпечив його права.

З огляду на викладені обставини під час досудового слідства були істотно порушені права ОСОБА_5 подавати докази; обирати представника; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, заявляти відводи; подавати скарги на дії слідчого і прокурора.

Як наслідок, ОСОБА_5 також був позбавлений права брати участь у попередньому розгляді справи судом, заявити цивільний позов, висловити свою думку щодо питань, зазначених у статті 237 КПК України.

Крім того, згідно роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 6 „Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції", підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень вимог статей 228-232 КПК України при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду.

Суттєвим порушенням при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене у обвинувальному висновку є неконкретним.

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 64 - 66 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність; в числі обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі при провадженні досудового слідства, шляхом збирання і подання доказів, виключно в порядку встановленому процесуальним законом, є час, місце, спосіб, характер і розмір шкоди завданої злочином та інші обставини його вчинення, винність обвинуваченого та мотиви злочину. При цьому перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого законом забороняється.

За наслідками вивчення матеріалів справи суд дійшов висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення є вкрай неконкретним.

Викладаючи обвинувачення ОСОБА_4 у порушенні норм тривалості праці помічник прокурора не зазначає тривалість робочого часу яких водіїв була порушена, у які дні та у зв'язку з виконанням яких трудових обов'язків. Не вказано у якій формі (усно, письмово, в наказі, тощо) ОСОБА_4 встановив понаднормований робочий день працівникам ТОВ „А-400".

Обвинувачуючи ОСОБА_4 у застосуванні до працівників/фінансових стягнень, помічник прокурора взагалі не зазначає коли, де, які та щодо яких працівників були застосовані фінансові стягнення, у чому вони полягали. Також, зазначаючи в обвинуваченні, що ОСОБА_4 за недотримання встановленого ним розпорядку робочого часу не впускав машини на територію ТОВ „А-400" раніше 23 години, помічник прокурора не вказує, які саме машини не впускав ОСОБА_4, коли саме та під керуванням яких водіїв.

Викладаючи обвинувачення ОСОБА_4 в порушенні прав ОСОБА_5 на охорону праці, помічник прокурора не зазначає, в чому виразилось таке порушення та чи було воно грубим.

Згідно положень ст. 368 КПК України, однобічним або неповним визнається досудове слідство, коли залишились недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, орган досудового слідства, як на доказ вини ОСОБА_4 у порушенні норм тривалості праці посилається на акт контрольної перевірки ТОВ „А-400" ВДАІ Оболонського району м. Києва від 14.06.2008 року (т. 1, а.с. 263-265, т. 2, а.с. 269).

Разом з цим, у вказаному акті зазначено про порушення норм тривалості праці працівників ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 При цьому, вказані особи не визнані потерпілими, а ОСОБА_12 навіть не допитаний у якості свідка. Не допитані у якості свідків, щодо обставин перевірки та її наслідків, і особи, що склали вказаний акт - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Також, у вказаному акті, на підтвердження порушення норм тривалості праці зазначені шляхові листи - № № 550158, 550139, 550141, однак, вказані шляхові листи до справи не залучені.

Як на доказ вини ОСОБА_4 у грубому порушенні трудових на інших конституційних прав ОСОБА_5 помічник прокурора посилається на акт Територіальної державної інспекції праці у м. Києві № 26-05-55/547 від 22.12.2008 року, разом з цим, оригінал вказаного акту чи його належним чином завірена копія, в матеріалах справи відсутні (т. 1, а.с. 25-27, т.2, а.с. 268). Не допитана у якості свідка, щодо обставин перевірки та її наслідків, і особа, що склала вказаний акт - ОСОБА_16

Крім цього, під час досудового слідства були допитані потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_17 та свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_10 та ОСОБА_23

Не дивлячись на істотні суперечності в показаннях потерпілих та свідків, помічник прокурора проігнорував вимоги ст. ст. 22, 172 КПК України та не провів жодної очної ставки.

До того ж, суд звертає увагу, що потерпілі і свідки допитані вкрай поверхово, без з'ясування обставин по яких ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення.

Також, обвинувачуючи ОСОБА_4 у порушенні норм тривалості праці водіїв ТОВ „А-400" протягом 2007-2008 років помічник прокурора проігнорував дані, що у 2007 році кількість штатних одиниць водіїв становила 24 посади (т. 1, а.с. 229), а у 2008 році - 25 посад (т. 1, а.с. 191). Таким чином, орган досудового слідства не лише не допитав усіх свідків пред'явлених в обвинуваченні ОСОБА_4 обставин, але й істотно (у разі обгрунтованості пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення) порушив їх права, як можливих потерпілих. Останнє стосується і осіб, що допитані у якості свідків - водіїв ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_10, ОСОБА_23 (т. 2, а.с. 157-162, 168-179).

Усунути зазначені істотні порушення вимог КПК України під час судового розгляду справи неможливо, оскільки допущена у справі неповнота та неправильність слідства суттєво обмежує право обвинуваченого ОСОБА_4 захищатися від конкретного обвинувачення, обгрунтованого доказами зібраними у передбаченому законом порядку.

Крім наведених порушень вимог ст. ст. 22, 64 - 66, 217, 218, 219 КПК України суд звертає увагу прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, що під час обшуку в приміщенні ТОВ „А-400" за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська 56, 7 лютого 2009 року було вилучено 33 предмети схожі на патрони (т. 2, а.с. 58-63). Згідно висновку експерта-баліста № 32 від 22 лютого 2009 року, вказані предмети є патронами придатними до стрільби з нарізної вогнепальної зброї, зокрема з револьверу „Наган" (т. 2, а.с. 116-123).

Після проведення експертизи, вказані набої до вогнепальної зброї працівник прокуратури Оболонського району м. Києва передав ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 144).

На підставі викладеного, керуючись ст. 249-1 КПК України, суд,

постановив:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, повернути прокурору Оболонського району м. Києва для усунення виявлених порушень.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4, залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Постанова може бути оскаржена прокурором до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.