Рішення № 89060529, 04.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 травня 2020 р. Справа № 120/469/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо застосування обмежень максимального граничного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку і виплати з 01.01.2018 та зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмежень граничного її розміру з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії; визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку і виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 із розрахунку 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, та зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування протиправності дій відповідача щодо застосування обмежень максимального граничного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку та виплати з 01.01.2018 позивач зазначає, що пенсію він отримує з 01.06.2010, тобто до введення обмеження максимального розміру пенсії, а тому такі обмеження до його пенсії не можуть бути застосовані.

В обґрунтування протиправності дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку і виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 із розрахунку 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/З858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 10З "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 2 якої визначено порядок виплати перерахованих підвищених пенсій з 01.01.2018, а саме: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Позивач зазначає, що вказаною нормою йому фактично зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, що порушує право позивача на отримання всієї суми підвищеної пенсії. Як зазначає позивач, у зв`язку із визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин при визначенні порядку та розміру виплати пенсії позивачеві.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зокрема встановлено відповідачеві 15-денний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк 21.02.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву. Свою позицію ГУ ПФУ у Вінницькій області мотивує тим, що під час перерахунку пенсії позивача з 04.04.2018 застосовано обмеження, передбачене ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), яка встановлює, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення ст. 43 Закону №2262 в редакції чинній на момент перерахунку пенсії позивача носять імперативний характер та в установленому законодавством порядку неконституційними - не визнавались. Таким чином, при призначенні пенсії відповідачем було застосовано положення Закону №2262 в їх системній сукупності з метою забезпечення реалізації права позивача на отримання пенсії.

Також в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачеві ГУ ПФУ у Вінницькій області не мало правових підстав для неврахування та незастосування до спірних правовідносин положень статті 63 Закону № 2262 та Постанови КМУ 103 та у інший спосіб здійснювати виплату перерахованої пенсії. Щодо посилань позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, якою залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, то відповідач зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України дане рішення набрало законної сили 05.03.2019. За приписами ч. 2. ст. 265 КАС України нормативно - правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 є нечинними саме з 05.03.2019, а не з моменту прийняття такого нормативно-правового акту. Відтак, вважає, що суд повинен врахувати, що скасування 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (01.01.2018) відповідні норми Постанови № 103 були чинними та правомірно застосовувались головним управлінням. Вказує, що у позивача право на перерахунок пенсії виникло з 01.01.2018, ГУ ПФУ у Вінницькій області до 05.03.2019 вчинено всі вичерпні заходи, передбачені Постановою КМУ 103 та Порядком № 45 з метою реалізації права позивача на перерахунок пенсії, визначення розміру підвищення до пенсії та закладено послідовний алгоритм (50%, 75%, 100%) виплати розрахованого підвищення.

Враховуючи викладене, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що як при повторному призначенні так і при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 діяло у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.02.2020 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19 (Пз/9901/12/19).

27.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, однак суд не бере до уваги дану відповідь, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою суду від 14.04.2020 поновлено провадження в адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з інформацією за пенсійною справою - №0204003765-МНС, позивачеві з 01.01.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідачем проведено перерахунок пенсії. Перерахунок пенсії проведено з таких видів грошового забезпечення:

- посадовий оклад - 8880,00 грн.;

- оклад за військове звання - 1480,00 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років 50% - 5180,00 грн.;

Всього грошове забезпечення - 15540,00 грн.

При цьому, відповідно до пункту 2 вказаної Постанови виплату підвищення перерахованої пенсії передбачено у три етапи: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 % від підвищення; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 % від підвищення; з 01.01.2020 - 100 % від підвищення.

Окрім того, судом з`ясовано, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №120/4507/18-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років виходячи з 88 % від відповідних сум грошового забезпечення.

04.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії на виконання вказаного рішення суду. На подану заяву позивач отримав відповідь за № 3779/С-12 від 28.12.2019 про те, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії виходячи з 88% грошового забезпечення. Суму доплати нараховану за період з 01.01.2018 по 04.12.2019 буде виплачено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 22.08.2018 №649. До відповіді були долучені копії розрахунків пенсії позивача станом на 01.01.2018, 01.07.2018, 01.12.2018, 01.01.2019, 01.07.2019, 01.12.2019, з яких видно, що позивачеві здійснювалося обмеження максимального розміру пенсії та на підставі Постанови № 103 виплачувалося підвищення перерахованої пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 % від підвищення; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 % від підвищення.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо застосування обмежень максимального граничного розміру пенсії під час її перерахунку і виплати та з діями щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку і виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 із розрахунку 75 відсотків суми підвищення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які були досліджені в процесі розгляду адміністративної справи, суд брав до уваги такі положення матеріального законодавства.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно якого "Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї".

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.

Надаючи оцінку діям ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо застосування обмежень максимального граничного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку і виплати з 01.01.2018, суд виходив з такого.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено ст. 43 новою частиною - сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину сьому статті 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Поряд із цим, рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме частину сьому статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За приписами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 норм частини сьомої статті 43 у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що виключає можливість законодавчого органу вносити зміни в норму, яка визнана неконституційною.

Суд зазначає, що після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті відповідного Закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Відповідач посилається на те, що на позивача поширюється дія ст. 43 Закону № 2262-XII в редакції чинній на момент перерахунку його пенсії, яка у встановленому законодавством порядку не визнавалась неконституційною. Водночас частиною сьомою статті 43 вказаного Закону було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з моменту проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Суд зауважує, що буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Таким чином, починаючи з 2017 року стаття 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.

Конституційний Суд України в пункті 7 рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловив правову позицію, згідно з якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Крім того, Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Як стверджує Конституційний Суд України, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виплати пенсії позивачеві з обмеженням її максимальним розміром підлягають задоволенню. У зв`язку з цим підлягає задоволенню й похідна від цієї вимога про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмежень граничного її розміру з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії

Надаючи оцінку діям відповідача частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку та виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 із розрахунку 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, суд виходив з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 1 Постанови №103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач у 2018 році здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, у 2018 році виплачувалось 50%, а у 2019 році виплачувалось 75% суми підвищення пенсії.

Пункти 1 та 2 Постанови №103 були оскаржені до суду та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, з 05.03.2019 пенсія позивачеві підлягала виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Враховуючи викладене, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення діяв, протиправно.

Вищевказана правова позиція підтверджена рішенням Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Разом з цим, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 є чинною, тому підлягає обов`язковому застосуванню.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку і виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 із розрахунку 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, та зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 з урахуванням проведених виплат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування обмежень максимального граничного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її граничного розміру з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої пенсії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку і виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 із розрахунку 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 з урахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович