Рішення № 89023302, 15.04.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

15.04.2020 Єдиний унікальний номер 205/10184/19

Провадження № 2/205/10621/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Далакян Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27 листопада 2019 року звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-5), в якому посилаючись на викладені обставини та обґрунтування позову просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 11.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за №21487.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до провадження справу та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.32).

Учасники справи про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, у відповідності до вимог ст..ст.128-129 ЦПК України.

Позивач в особі свого представника адвоката Коваленко Ю.О., до суду надав клопотання, в якому просить справу розглядати на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.55).

Відповідач в особі свого представника у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення адресату (а.с.59). Про причини неявки не повідомив. Відзиву на позов та письмових заяв не надсилав.

Співвідповідач приватний нотаріус КМНО Хара Н.С., до суду надіслала письмову заяву, в якій просить справу без своєї участі з урахуванням фактичних відносин та постановити рішення згідно чинного законодавства (а.с.48).

Третя особа в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення адресату (а.с.58). Про причини неявки не повідомив, письмових заяв та пояснень не надсилала.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Цивільного кодексу України, інших законів України, практику Верховного суду України, Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2012 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Перший Український Міжнародний Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №17728255, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 18 100,00 грн., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 17% річних, строком користування до 08.10.2015 року (а.с.8-13).

11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 21487 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 40 100,58 грн., на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження (а.с.7).

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

За приписами статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису містить й Порядок (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік).

Пунктом 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, нотаріусу необхідно надати: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення (прострочене зобов`язання боржника) та бути безспірним у розумінні вищеназваних нормативних актів.

Аналіз положень вищеназваних нормативних актів свідчить про те, що підставою для вчинення виконавчого напису за кредитним договором є надання нотаріусу документів, які не тільки передбачені Переліком за назвою, але й містять відомості, які є необхідними умовам вчинення виконавчого напису за статтею 88 Закону та пунктом 3.1 глави 16 розділ 2 Порядку.

Інакше нотаріус має право витребувати у стягувача інші документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису ( пункт 2.2 глави 16 розділ 2 Порядку).

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Боржник, в судовому порядку, може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (Вказана правова позиція викладена постанова Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі №6-887/цс17).

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості згідно з Переліком. Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року справа №466/6825/14ц.

В даному випадку при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. порушено вимоги Закону, оскільки кредитний договір не є документом, якій підтверджує безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, також не є документом, якій підтверджує безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, оскільки не відповідає вимогам Переліку.

Відповідачем у свою чергу до суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростував доводи, викладені позивачем.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за належне стягнути із відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15-16, 18, 253, 257, 261 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 12-13, 77-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 11 вересня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 21487, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення заборгованості в сумі 40 100,58 грн. із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4).

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в рівних частках, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот чотири грн.. 80 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн. (сім тисяч грн.. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст. 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2020 року.

Суддя В.С. Шавула