Рішення № 89009198, 30.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Житомир справа № 296/761/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3358 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

28.01.2020 до Корольовського районного суду м.Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій останній просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому за період з 01.01.2016 до 30.06.2017 індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 30.06.2017 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на день виключення зі списків особового складу військової частини та усіх видів грошового забезпечення не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право, за час проходження військової служби у такій військовій частині, зокрема йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.06.2017. Зазначив, що звернувшись до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, отримав відмову у її нарахуванні.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 31.01.2020 передано справу за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 справу №296/761/20 передано для розгляду судді Єфіменко О.В.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

20.03.2020 до суду надійшов відзив на позов №528 від 16.03.2020, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 23-29). Вказує, що військова частина діяла відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" щодо не нарахування та невиплати індексації з 01.01.2016, оскільки були відсутні обставини для нарахування індексації, передбачені ст.4 вказаного Закону, зокрема величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

У відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді техніка ремонтного цеху спеціальної техніки ремонтно-відновлювальної бази автомобільної та спеціальної техніки військової частини А3358.

Наказом командира військової частини А3358 №46-РС від 13.06.2017 відповідно до п.2 ч.5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" позивач звільнений з військової служби у запас та відповідно до наказу командира військової частини А3358 №141 від 30.06.2017 виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення (а.с.7).

У зв`язку із неотриманням індексації грошового забезпечення на день звільнення зі служби, позивач звернувся до командира військової частини А3358 із заявою про нарахування та виплату йому індексації за період з грудня 2015 року до 30.06.2017 (а.с.8).

За результатами розгляду заяви, військовою частиною А3358 видано позивачу довідку №32 від 17.01.2020, зі змісту якої слідує, що з 01.01.2016 позивач не отримував індексацію грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 (день звільнення) протиправними та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України та наявність права у позивача на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною 2 ст.9 Закону № 2011-XII визначено, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII).

Поряд із цим, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Приписами статті 1 цього Закону визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст.2 Закону № 1282-XII, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст.9 Закону №1282-XII).

Положеннями ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 6 Порядку № 1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів та підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході (абз.3 п.6 Порядку №1078).

Отже, в контексті наведено, слід акцентувати увагу на тому, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, за вимогами вищевказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

За таких обставин, вказані відповідачем підстави, які слугували бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, не позбавляють військову частину обов`язку провести позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.06.2017 у встановленому законом порядку.

Проте, з наданої до матеріалів справи довідки військової частини №32 від 17.01.2020 позивачу з 01.01.2016 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення (а.с.9), що свідчить не про протиправність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат не вчинялися.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність коштів для виплати та нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.06.2017, то суд акцентує увагу на наступному.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Відтак, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини А3358 щодо ненарахування та невиплати останньому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.06.2017.

Разом з тим, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину А3358 здійснити такі дії.

Щодо позовної вимоги стосовно нарахування належної позивачу індексації без зміни для обчислення індексації базового місяця в січні 2014 року, слід зазначити наступне.

Як вже зазначалося, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком №1078.

При цьому, суд аналізуючи вказані положення Порядку №1078 вважає, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

Так, судом поновлено порушене право позивача та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також зобов`язано відповідача провести такі перерахунок та виплату.

А тому, саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом №1282-XII та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо прийняття судом рішення в частині базового місяця, є передчасною та задоволенню не підлягає

Аналогічна позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №240/12037/19.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд, проаналізувавши позовні вимоги та з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши докази, дійшов висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності військової частини А3358 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Військової частини А3358 (вул.Київське шосе, 42, м.Житомир, 10007. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14304637) про визнання протиправними дій, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 3358 щодо невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 30.06.2017.

Зобов`язати Військову частину А 3358 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 30.06.2017.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.04.2020.

Суддя О.В. Єфіменко