Рішення № 89009829, 29.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/12537/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СВ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 1,60 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 1,60 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення із врахування положень статті 123 Земельного кодексу України та у встановленій законодавством формі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він, як учасник бойових дій, 04.07.2019 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею земельної ділянки 1,60 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради. Однак, відповідачем 02.12.2019 було прийнято оскаржуваний наказ №6-4617/14-19-СВ, яким відмовлено йому в наданні такого дозволу. При цьому підставою для прийняття зазначеного рішення стала невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивач вважає вказану відмову в наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність такою, що не відповідає нормам Земельного кодексу України, оскільки в ній відсутнє обґрунтування фактичної наявності підстав для відмови у наданні такого дозволу, а зазначене лише цитування ст. 118 Земельного кодексу України. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 27 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/12537/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 28 грудня 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 02 січня 2020 року (а.с.21).

20 січня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти заявлених позовних. Таку позицію відповідач аргументована тим, з доданих позивачем до заяви графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажану позивачем земельну ділянку на місцевості та визначити відповідність місця її розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Додані до заяви графічні матеріали не можуть бути розцінені як належні, оскільки безпосередньо у їх графічній частині не наводиться навіть меж населеного пункту, тобто прив`язка до населеного пункту відсутня. Вказане, на переконання відповідача, виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі(а.с.24-29).

Крім того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зазначило, що на земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність, вже розроблений проект землеустрою щодо передачі такої земельної ділянки (кадастровий номер 1825287900:01:000:1277) у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_2 . Більш того, громадянкою ОСОБА_2 вже подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву від 13.01.2020 про затвердження документації із землеустрою. З огляду на зазначене, відповідач вказав, що рішення суду у справі №240/12537/19 може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 , а тому в пункті другому прохальної частини відзиву на позовну заяву просив залучити ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи.

Розглянувши зазначене клопотання, суд виніс ухвалу від 04 лютого 2020 року, якою клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнив та залучив ОСОБА_2 до участі в адміністративній справі №240/12537/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також в пункті першому прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просив провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про розгляд адміністративної справи № 240/12537/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

17 лютого 2020 року відділом документального забезпечення суду були зареєстровані пояснення Максимчук Світлани Миколаївни на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких третя особа просила відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.48-51).

03 березня 2020 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких представник позивача зауважив, що викопіювання, додане ОСОБА_1 до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, має номер - НВ -1805778802018, а тому твердження відповідача про неспроможність з`ясувати місцезнаходження бажаної позивачем земельної ділянки є безпідставним (а.с.55).

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі її у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради. До поданої заяви позивачем було додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій та копію викопіювання з кадастрової карти із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.12-13).

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області видало наказ від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СГ, яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ружинського району, за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 1,60 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.30), з таких підстав: невідповідністю місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (а.с.15).

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами 1 та 2 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Відносини з приводу набуття і реалізації права на землю врегульовані Главою 19 Розділу IV ЗК України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено в ст. 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений в статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З наведеного вбачається, що частина 7 статті 118 ЗК України передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено й в ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року № 44-у/2015 (справа № 2-40/2015).

Із системного аналізу вищезазначених норм земельного законодавства вбачається, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Разом з тим, дослідивши під час розгляду справу оскаржувану відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СГ, суд встановив, що в якості підстави для відмови в ній зазначено: "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вимогам генерального плану населених пунктів, вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць чи вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку" (а.с.15).

Вказане свідчить на користь висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СГ, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області обмежилось лише цитуванням норми частини 7 статті 118 ЗК України, не мотивуючи при цьому причин відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, та не конкретизуючи яким вимогам законів не відповідає місце розташування бажаної ним земельної ділянки.

З огляду на що, суд вважає, що вимоги ч. 7 ст. 118 ЗК України щодо належного мотивування причини відмови наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області при прийнятті наказу від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СГ дотримані не були.

З приводу зазначених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача про те, що позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було додано графічні матеріали з яких неможливо ідентифікувати бажану ним земельну ділянку на місцевості та визначити відповідність місця її розташування вимогам законів, що виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Згідно вимог чинного законодавства орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, повинен розглядати питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки з певними межами, місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, відомостями щодо її категорії, форми власності та інше.

Як вже було раніше зазначено судом, норми Земельного кодексу України передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та доданими до неї графічними матеріалами із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Метою надання цих матеріалів є необхідність ідентифікації земельної ділянки для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки вказаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника.

Разом з тим, будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки, стаття 118 ЗК України не містить.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та, у передбачених земельним законодавством випадках, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки

Судами встановлено, що ОСОБА_1 разом із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою подавалися графічні матеріали, а саме - викопіювання з кадастрової карти (плану), виготовлені державним кадастровим реєстратором Відділу у Ружинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - ОСОБА_4 (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст. Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI) кадастрова карта (план) – це графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Відтак, графічні матеріали, що подаються для отримання у користування земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Частиною 5 ст. 35 Закону № 3613-VI встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Відповідно до пунктів 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру, з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно п.183 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі - посвідчення його власним цифровим підписом. місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі - посвідчення його власним цифровим підписом.

Таким чином, викопіювання здійснюється державним кадастровим реєстратором у порядку, встановленому постановою Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Відтак, обов`язок надання достовірної та повної інформації у вигляді викопіювання не може покладатись на заявника, оскільки останній є лише замовником такої інформації у компетентного державного органу, який і відповідає за її достовірність, точність, повноту.

Як вже зазначалось судом позивач разом із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою подав викопіювання з кадастрової карти (плану), виготовлене компетентним органом - державним кадастровим реєстратором Відділу у Ружинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - ОСОБА_4 за допомогою програмного забезпечення з Державного земельного кадастру (а.с.13).

Відтак, суд зазначає, що додані позивачем до зави викопіювання з кадастрової карти (плану) слід розцінювати як належні графічні матеріали в розумінні частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України.

Беручи до уваги досліджені в ході судового розгляду графічні матеріали, нормативне закріплення обов`язку за суб`єктом владних повноважень надати заявнику належним чином сформоване викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки, суд приходить не погоджується із зазначеними у відзиві на позовну заяву доводами відповідача про те, що з наданих позивачем графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажану ним земельну ділянку на місцевості та приходить до висновку, що вони є безпідставними.

Суд також критично ставиться до аргументів відповідача про те, що на земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність, вже розроблений проект землеустрою щодо передачі такої земельної ділянки (кадастровий номер 1825287900:01:000:1277) у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_2 і такий проект вже подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для затвердження документації із землеустрою.

Надання дозволу уповноваженим виконавчої влади на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про передачу її у власність, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі, а проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі зацікавленій особі і зовсім не гарантує їй подальше отримання земельної ділянки у власність.

З огляду на що, суд приходить до висновку, що наявність у однієї особи розробленого, але не затвердженого проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність не є перешкодою для отримання іншою особою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у власність цієї ж земельної ділянки, а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Враховуючи вищезазначене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СВ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9 , ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 1,60 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 257, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.12.2019 №6-4617/14-19-СВ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.07.2019 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Ружинського району за межами населених пунктів Ягнятинської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 1,60 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Встановлений строк на апеляційне оскарження відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.Е.Черняхович