Ухвала суду № 8899978, 31.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                                                                      К-21819/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Адамова Є.В.

відповідача-1: не з’явився.

відповідача-2: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2007

у справі № 2-11/5046-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маглів»

до Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим, Державної податкової інспекції у м.Ялті Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2007, позов ТОВ «Маглів»задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта від 09.10.2006 №0004381503/0 про застосування та стягнення суми податкового зобов’язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 20% штрафних санкцій в сумі 1255,89 грн., від 6279,40 грн. погашеної суми податкового боргу за порушення податкового та іншого законодавства до ТОВ «Маглів».

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Відповідачі представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності перерахування позивачем до бюджету нарахованих сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2006 році, за результатами якої складено акт від 25.09.2006 №1408/15-3/19445512.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004381503/0 від 09.10.2006 про застосування фінансових санкцій у сумі 1255,89 грн. за порушення ст.17 Закону України «Про плату за землю»на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю.

За наслідками адміністративного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення 35-ї сесії 24-го скликання Маломаяцької сільської ради №35-9 від 06.05.205 між Маломаяцькою сільською радою та ТОВ «Маглів»укладено договір оренди від 01.09.2005 земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що знаходяться в с.Лазурне, вул.Головкінського, 5, строком на 10 років. За умовами договору орендна плата встановлена у розмірі 35465 грн. на рік, або 2955,42 грн. на місяць і вноситься щомісячно не пізніше 30 числа місяця, наступного за останнім календарним днем звітного місяця, на розрахунковий рахунок Маломаяцької сільської ради.

14.07.2006 Маломаяцька сільська рада повідомила позивача листом №515 про зміну розрахункового рахунку для сплати орендної плати, у зв’язку з чим між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди.

Шляхом подання декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2006 рік позивачем узгоджена сума податкового зобов’язання за січень –листопад в розмірі 3058,83 грн., грудень –3058,82 грн.

За висновками акта перевірки порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання виникло за період з 30.03.2006 по 14.07.2006, а саме узгоджена сума податкового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки за лютий 2006 року в сумі 30583,85 грн. з терміном сплати 30.03.2006 погашена з затримкою 89 календарних днів; за березень 2006 в сумі 3058,85 грн. з терміном сплати 06.05.2006 погашена з затримкою на 55 календарних днів; за квітень 2006 року в сумі 3058,85 грн. з терміном сплати 30.05.2006 погашена з затримкою на 45 календарних днів; за травень 2006 року в сумі 3058,85 грн. з терміном сплати 30.06.2006 погашена з затримкою на 14 календарних днів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідальність за прострочення визначених строків сплати податку на землю встановлюється Законом України «Про плату за землю», який є спеціальною нормою зі сплати земельного податку у податковому законодавстві, а Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є загальним по відношенню до нього з цього питання, тому, оскільки спеціальна норма не передбачає такий вид адміністративного стягнення як штраф, а встановлює відповідальність у вигляді сплати пені, то інші види стягнення, крім пені, не можуть застосовуватися.

Крім того, на думку судів попередніх інстанцій позивач перерахував податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки на рахунок місцевого бюджету Маломаяцької сільської ради, зазначений в п.9 Договору оренди, а меморіальними ордерами від 14.07.2006 № 1, 2 на новий розрахунковий рахунок, та згідно акта звірки розрахунків заборгованості з оплати оренди землі за період 01.01.2006 по 01.06.2006 не існує, що виключає застосування до позивача фінансових санкцій.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку.

З преамбули Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2525-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Статтею 25 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про плату за землю»за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю»та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю»є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене висновки судів у цій справі щодо превалювання Закону України «Про плату за землю»над положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.

Не можна погодитись і з висновками суду апеляційної інстанції, що Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України 18.07.2005 №276, встановлює порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів, а не орендної плати, розмір та умови внесення якої встановлюється сторонами у договорі, оскільки, відповідно до статті 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

З огляду на те, що дотримання позивачем строків сплати податкових зобов’язань та правильність нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»судами попередніх інстанцій не з’ясовувалась, а передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Карась

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук