Ухвала суду № 88983810, 29.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3194/20

У Х В А Л А

29 квітня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши заяву позивача - ОСОБА_1 (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6106/20) про відвід судді,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Комінтернівського районного суду Одеської області "Про присвоєння рангу державного службовця" від 23 серпня 2019року №90-ОС в частині присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби з 01.11.2018р.; зобов`язати ОСОБА_2 , котра на момент вчинення дій виконувала обов`язки керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, індивідуальним актом (наказом) поновити порушене право, а саме: визначити дату, місяць та рік присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби у відповідності до ч.5 ст.39 Закону України "Про державну службу", та п.12, ч.1 ст.92 Конституції України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2020р. вищеозначену позовну заяву, відповідно до положень ст.169 КАС України, залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, з підстав чого позивачу - ОСОБА_1 встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду доказів на підтвердження сплати судового збору, або доказів на підтвердження наявності підстав для відстрочення сплати судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, та підтверджуючими доказами та матеріалами; адміністративного позову, з урахуванням положень ст.ст.160, 161 КАС України, з його копіями для учасників справи, та копіями доданих до нього документів.

28.04.2020р. до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вхід.№ЕП/6106/20), про відвід судді, мотивована тим, що фактично, на думку позивача, наразі існує ситуація прямого конфлікту інтересів Одеського окружного адміністративного суду, по відношенню до позивача - ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, та заяву позивача - ОСОБА_1 (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6106/20) про відвід судді, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого відводу, з урахуванням наступного.

Так, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019р., залишеною без змін Постановою Верховного суду від 26.11.2019р., у справі №420/6871/18, апеляційні скарги ОСОБА_1 , керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області Федак Лідії Володимирівни, задоволено частково. Скасовано Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019року. Ухвалено по справі постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу №4-ОС від 15 лютого 2017року керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, залишено без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 в іншій частині задоволено частково. Зобов`язано керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця, починаючи з листопада 2018року, з урахуванням періоду роботи позивача на державній службі з 17.01.2001р. по 03.10.2002р., та з 19.09.2005р. по 21.07.2011р. В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

Предметом розгляду даної позовної заяви є визнання протиправним та скасування пункту 2 Наказу Комінтернівського районного суду Одеської області "Про присвоєння рангу державного службовця" від 23 серпня 2019року №90-ОС в частині присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби з 01.11.2018р.; зобов`язання ОСОБА_2 , котра на момент вчинення дій виконувала обов`язки керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, індивідуальним актом (наказом) поновити порушене право, а саме: визначити дату, місяць та рік присвоєння ОСОБА_1 рангу державної служби у відповідності до ч.5 ст.39 Закону України "Про державну службу", та п.12, ч.1 ст.92 Конституції України.

Законодавчо передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, проаналізувавши наведені позивачем - ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, доводи, суд дійшов висновку щодо відсутності, передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу судді.

Не заслуговують, на думку суду, на увагу також доводи ОСОБА_1 , викладені в заяві про відвід судді, щодо наявності конфлікту інтересів, з урахуванням наступного.

Відповідно до Рішення Ради Суддів України від 18 травня 2018року №24 ані в Законі Україні «Про запобігання корупції», ані в процесуальному законодавстві не розглядається такий випадок, коли суддя буде «прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи», однак справу неможливо буде передати будь-якому іншому судді, коли всі судді матимуть той самий приватний інтерес. Проте в ст.20 §2 Законодавчого інструментарію щодо конфліктів інтересів Ради Європи зроблено такий виняток: «Приватні інтереси не складають конфлікту інтересів, якщо всі інші судді в країні мали би такий самий конфлікт інтересів».

Радою суддів України, яка здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів (якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законодавством), у Рішенні від 08 червня 2017року №34 роз`яснено, що при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді.

Таким чином, з урахуванням конституційних вимог щодо необхідності дотримання основних засад судочинства, у тому числі, забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку щодо відсутності в даному випадку конфлікту інтересів, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві (від 28.04.2020р. вхід.№ЕП/6106/20) обставини стосуються усіх суддів Одеського окружного адміністративного суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява № 57067/00) зазначено, що в конкретній справі повинно існувати яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява № 7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з п.43 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96), та п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02) особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Загальною декларацією з прав людини (ст.10), та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантовано право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення, згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не лише у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

У справі "Білуха проти України" (заява №33949/02, рішення від 09.11.2006р.) Європейським судом з прав людини зазначено, що з урахуванням об`єктивного критерію слід визначитися чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні питання того чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя був небезсторонній вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого ОСОБА_1 відводу судді, оскільки позивачем не наведено належних, та переконливих доводів, аргументів, на підтвердження небезсторонності судді, водночас, обставини, на наявність котрих наголошено у вищевказаній заяві про відвід, на думку суду, жодним чином не свідчать про упередженість судді, з урахуванням чого справу №420/3194/20 слід передати до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду, з метою визначення судді, котрий вирішуватиме питання про відвід судді Харченко Ю.В, у межах положень ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.18, 31, 36, 40, 236, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заявлений ОСОБА_1 у заяві (вхід.№ЕП/6106/20 від 28.04.2020р.) відвід судді Харченко Ю.В. визнати необґрунтованим.

2. Справу №420/3194/20, відповідно до положень ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою визначення судді, котрий вирішуватиме питання про відвід судді Харченко Ю.В., передати до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Харченко Ю.В.