Постанова № 8892756, 10.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р. Справа № 2-а-616/09/1806

Справа №2-а-616/09/1806

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретареві Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Сумській області про стягнення заборгованості з державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, яким просить визнати неправомірною бездіяльність відповідачів по недоплаті в період з липня по грудень 2007 року державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобовязати Міністерство паці та соціальної політики України перерахувати на рахунок управління праці та соціальної захисту населення Сумської міської ради (подалі УПСЗН Сумської міськради) 2.166,12 грн. заборгованості по державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня по грудень 2007 року; стягнути з УПСЗН Сумської міськради зазначену заборгованість у сумі 2.166,12 грн.

Позивачка зазначає, що відповідач при нарахуванні та виплаті їй в 2007 році щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-XII з наступними змінами (подалі Закон № 2811-ХП), виплати здійснював не в розмірі, встановленому Законом.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2009 року визнана неправомірної бездіяльність Міністерства праці та соціальної політики України та управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради. Міністерство праці та соціальної політики України та управління праці та соціального захисту населення зобовязанні за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року здійснити нарахування та виплату щомісячної допомоги позивачці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП в редакції чинній в 2007 році.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі УПСЗН Сумської міськради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України, слід частково скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 185 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на день народження дитини доньки ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не працювала, перебуває на обліку в УПСЗН Сумської міськради, рішенням якого призначена виплата позивачці грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (в 2007 році а.с. 20).

При визначенні розміру зазначеної допомоги в 2007 році УПСЗН Сумської міськради керувався положеннями ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 та від 16.01.2007 року № 32.

Стаття 13 Закону № 2811-XII, в редакції Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року, що діяла до 01.01.2008 року визначала, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом мала не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснювала догляд за дитиною.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змінена редакція ст. 13 Закону № 2811-ХП (чинна з 01.01.2008 року), - “право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною”.

Таким чином, відповідно до приписів Закону № 2811-ХП, в редакції чинній з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є одним із видів соціальної допомоги, що надається особі, як застрахованій в системі загальнообовязкового соціального страхування, так і не застраховані в цій системі, яка фактично доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 2811-XII (в редакції Закону України від 22.03.2001 року № 2334-Ш) визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Дію ч. 1 зазначеної статті на 2007 рік зупинено згідно із Законом України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 та положення абзацу 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” фактично змінені положення ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-XII, який діяв у часі раніше, пріоритетними (до часу визнання їх неконституційними) є положення статей Закону Про Державний бюджет України.

Таким чином, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні виплати в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З відповідним клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачка не зверталась.

Починаючи з квітня 2007 року позивачка щомісячно отримувала конкретні суми виплат - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір яких її фактично влаштовував бо до суду за захистом своїх прав на протязі 2007 2008 років позивачка не зверталася.

Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не можу бути підставою для визнання поважності причин пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає відповідач (а.с. 9).

Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року N 790, визначено, що серед основних завдань управління праці та соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, що предявлені до відповідача Міністерства праці та соціальної політики України, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивачка перебувала з даним відповідачем в будь-яких правовідносинах і останній своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив охоронювані права чи інтереси позивачки.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуждає всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуждає з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позовів задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що суд при розгляді справи питання про розподіл між сторонами судових витрат не вирішив.

Виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів приймає рішення щодо зарахування до бюджету місцевого самоврядування суму судового збору - 3,40 грн., сплаченого позивачкою при зверненні до суду (а.с. 1).

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “З” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 89 ч. 1, 94, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, ст. 202 ч. 1 п.3, 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково, а постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 квітня 2009 року скасувати в частині визнання неправомірної бездіяльність Міністерства праці та соціальної політики України та управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради та зобовязання Міністерства праці та соціальної політики України та управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року здійснити нарахування та виплату щомісячної допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції чинній в 2007 році, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” зарахувати до бюджету місцевого самоврядування - міста Суми судовий збір у сумі 3,40 грн., сплачений ОСОБА_1 при зверненні до адміністративного суду.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

В іншій частині постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 квітня 2009 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді(підпис)З.Г. Подобайло

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 листопада 2009 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.