Постанова № 8892549, 16.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 р. Справа № 2-а-39946/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю представників позивача Ковріна О.В., Безлєнкіна Н.В. та представника відповідача Заварза С.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009р. по справі№2-а-39946/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Первомайськ-Агро" <Список ><Текст >

до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07.07.2009 року ТОВ «Первомайськ-Агро» (надалі по тексту – позивач )звернулось до суду з позовом до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі по тексту-відповідач), в якому просило суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (Первомайське відділення) від 24.06.2009 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 року зазначений позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (Первомайське відділення) від 24.06.2009 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою,в якій, посилаючись на порушення норм матеріального и процесуального права, просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, скасувати постанову окружного адміністративного суду від 07.09.2009 року по справі № 2а-39946/09/2070 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Первомайськ-Агро» повністю.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.257 Цивільного кодексу України, ст.ст.86,159,187,198,202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Лозівською об’єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт № 493/23-204/32359066 від 11.06.09 «Про результати планової виїзної перевірки з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» (а.с. 91-135)

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 24.06.08 № 0000102328/0, яким з посиланням на встановлене порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5, п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснено донарахування ТОВ «Первомайськ-Агро» податку на додану вартість на загальну суму 46249,5 грн.

Перевіркою встановлено, що у жовтні 2008 р. ТОВ «Первомайськ-Агро» проведено коригування податкового зобов’язання у бік зменшення на 30833 грн. по розрахунку № 1/109 коригування кількісних і вартосних показників до податкової накладної від 05.08.2004 р.№ 109 за договором від 05.08.2004 р. № 353/04-КП., та розрахунку № 2/111/1 коригування кількісних і вартосних показників до податкової накладної від 06.08.2004 р.№ 111/1 за договором від 05.08.2004 р. № 353/04-КП., які були виписані ПзІІ «Об’єднана елеваторна компанія» у серпні 2004 р. Вказане коригування було здійснено позивачем з причин повернення коштів, що не відповідає, відповідно до акту перевірки, Закону. (а.с. 115-116)

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Первомайськ-Агро» (продавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Об’єднана елеваторна компанія» (покупець) було укладено Договір № 353/04-КП від 05.08.04, предметом якого була поставка ячменю на умовах 100% попередньої оплати вартості продукції. (а.с. 72-73).

Позивачем було отримано від Підприємства з іноземними інвестиціями «Об’єднана елеваторна компанія» попередню оплату вартості ячменю за зазначеним вище договором двома платежами 05.08.04 в сумі 150000,00 грн. та 06.08.04 в сумі 35000,00 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача. (а.с. 76, 78) У зв’язку з отриманням вказаних коштів позивачем було виписано податкові накладні № 109 від 05.06.04 (а.с. 77), № 111/1 від 06.06.04 (а.с. 79) та відображено податкові зобов’язання з ПДВ в декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року. (а.с. 162-163) Вказана операція відображена також в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (а.с. 164-167).

Договір купівлі-продажу № 353/04-КП від 05.08.04 було пролонговано сторонами шляхом укладення доповнень до зазначеного договору до 30.06.05 (а.с. 73), до 31.12.07 (а.с. 74) та до 31.12.08 (а.с. 75)

В жовтні 2008 року позивачем було повернуто Підприємству з іноземними інвестиціями «Об’єднана елеваторна компанія» отриману попередню оплату за Договором купівлі-продажу № 353/04-КП від 05.08.04. У зв’язку з данною обставиною позивачем було проведено коригування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у бік зменшення на 30833 грн. по Розрахунку № 1/109 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 05.08.2004 р.№ 109 за договором від 05.08.2004 р. № 353/04-КП., та Розрахунку № 2/111/1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.08.2004 р.№ 111/1 за договором від 05.08.2004 р. № 353/04-КП., які були виписані ПзІІ «Об’єднана елеваторна компанія»у серпні 2004 р. (а.с. 81, 82). Вказане коригування знайшло своє відображення в поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, де в рядку 8.4 зазначено суму відкоригованих податкових зобов’язань попередніх періодів (а.с. 179-182). Крім того, вказане відображено також в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року. (а.с. 181)

Аналізуючи ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» судом першої інстанції встановлено, що у зв’язку з поверненням покупцю суми отриманої попередньої оплати позивачем, у останнього припинив існування об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

Посилання представником відповідача на порушення позивачем п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не беруться до уваги судом з огляду на наступне.

Вказана норма закону підлягає застосуванню лише у разі, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала. Як встановлено судом, після повернення позивачем контрагенту коштів попередньої оплати, у позивача припинив існування об’єкт оподаткування ПДВ. Судом першої інстанції встановлено, що поставка товарів здійснена не була. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що позивачем відповідне корегування податкових зобов’язань було відображене в декларації з ПДВ у рядку 8.4 «інші випадки», а не в рядку 8.3 «згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону» (а.с. 179).

Відповідно до наказу ДПА України № 166 від 3.05.97 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» передбачено, що у рядку 8.3 відображається збільшення або зменшення податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону. У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції зазначає, що в судовому засіданні представником відповідача не наведено обґрунтованого пояснення щодо встановлення в акті перевірки порушення позивачем п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не зазначено з яких підстав відповідач дійшов до висновку, що позивачем коригування податкових зобов’язань було проведено саме всупереч вказаній нормі, що саме вказана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання представника відповідача на порушення позивачем норми п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не береться до уваги судом першої інстанції, оскільки частина 2, 3 зазначеної норми стосуються випадків виявлення платником податків помилок у показниках раніше поданої декларації.

Як зазначає суд першої інстанції, позивачем правомірно було відображено в податкових зобов’язаннях з ПДВ за серпень 2004 року суми отримані як передплату за договором, що не заперечувалося представником відповідача. Таким чином, проведення коригування податкових зобов’язань у зв’язку з поверненням суми передплати не можна вважати виправленням помилки в розумінні п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стосовно посилання представника відповідача на порушення позивачем п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд першої інстанції зазначає наступне. Пункт 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регулює питання застосування граничних строків для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Судом встановлено, що позивачем заяв про повернення надміру сплачених податків і зборів або на відшкодування податків і зборів щодо відкоригованих в жовтні 2008 року сум ПДВ не подавалося. Вказані суми були відображені як податковий кредит з ПДВ лише в декларації за жовтень 2008 року, тому на цей час обмежувальний строк, передбачений нормою п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в 1095 днів не може бути застосований до позивача, оскільки право на повернення надміру сплачених податків і зборів або на відшкодування податків і зборів на підставі відкоригованих сум може виникнути у позивача лише з жовтня 2008 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000102328/0 від 24.06.2009 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

При вирішенні справи, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оспорює правомірність покладення на нього обов'язку по оплаті суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій. Як встановлено в судовому засіданні, покладення на позивача обов'язку зі сплати ПДВ та штрафних санкцій шляхом винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000102328/0 від 24.06.2009 вчинено відповідачем всупереч дійсним обставинам справи та діючому законодавству.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд першої інстанції приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102328/0 від 24.06.2009.

Колегія суддів не погоджується з рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Твердження суду першої інстанції про те, що «з аналізу ст.3 Закону України «Про ПДВ» судом встановлено, що у зв'язку з поверненням покупцю суми отриманої передплати позивачем, у останнього припинив існування об'єкт оподаткування податком на додану вартість» є помилковим, так як статтею З Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

Згідно з приписами п.п. 3.11. та 3.1.2 п.3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" «Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) та ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Отже, стаття 3 Закону вказує на те, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, а вже пунктом 7-3 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, у позивача в момент отримання передплати, тобто 06.08.2004 року виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції стверджує, що норма пункту 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає застосуванню лише у разі, якщо після поставки товарів (послуг)' здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, тому не бере до уваги посилання відповідачем на порушення позивачем п.4.5. ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість». Як обгрунтування цього суд вказує, що позивачем відповідне коригування було відображене в декларації з ПДВ у рядку 8.4 «інші випадки», не зазначаючи при цьому, яка норма законодавства дає підстави для такого коригування.

Колегія суддів зазначає, що підстави для коригування податкових зобов'язань визначені у Законі України «Про податок на додану вартість» лише пунктом 4.5. статті 4 названого закону, в якому зазначено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить будь-якої іншої норми,що дозволяє відкоригувати податкові зобов'язання платника податку.          

Отже, посилання відповідача у акті на порушення норм п.4.5. ст.4 ЗУ «Про ПДВ» є обгрунтованим.

Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до п.15.3 ст.15 Закону України № 2181 заяв про повернення надміру сплачених податків або на відшкодування щодо коригованих в жовтні 2008 року сум ПДВ позивачем не подавалось. Обмежувальний строк, передбачений нормою п.15.3 ст.15 ЗУ № 2181 в 1095 днів не може бути застосований, оскільки право на повернення надміру сплачених податків або відшкодування податків на підставі відкоригованих сум може виникнути у позивача лише з жовтня 2008 року. Отже, суд першої інстанції визнає, що право на повернення надміру сплачених податків або відшкодування податків у Позивача може виникнути. При цьому, не бере до уваги, що законодавець чітко встановив строк 1095 днів та враховуючи загальну позовну давність, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, податкове зобов'язання з ПДВ виникає у Позивача з дати надходження авансового платежу. Позивачем була отримана попередня оплата, і по зазначеній події були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме з серпня 2004 року застосовується строк, передбачений п.15.3 ст.15 ЗУ №2181.

З урахуванням вищевикладеного, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.09 є необгрунтованою, так як судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009р. по справі№2-а-39946/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товаристваз обмеженою відповідальність "Первомайськ-Агро" до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Дюкарєва С.В.

Судді< підпис >

< підпис >Зеленський В.В. Катунов В.В. < Список >< Текст > Повний текст постанови виготовлений 23.11.2009 р.