Рішення № 88925218, 20.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/14573/19

Провадження № 2/760/5683/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Хліменкової А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Приватного нотаріуса Таранушенка Володимира Миколайовича, третя особа: Сихівський відділ ДВС м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про скасування виконавчого напису нотаріусу, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Представник позивача Калман Д.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенка В.М. №2611 від 28.12.2017 та визнати його таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 50000 грн та витрати на правову допомогу 8000 грн

В обґрунтування позову зазначили, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № Ф-604. Кредит надавався в сумі 94900 грн на придбання автомобіля марки Ford, модель Fiesta 2007 року випуску.

Розділ 5 кредитного договору визначає відповідальність за неналежне виконання договору.

Так п.5.4. договору встановлює, що позичальник не відповідає за порушене зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося в наслідок випадку або непереборної сили (обставин форс-мажору), визначених цим розділом.

Сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (непереборної сили), що не залежать від волі сторін, як: війни, військові дії, блокади, ембарго інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, що створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов`язань, пожежі, є повені, інші стихійні лиха або сезонні явища, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на період дії зазначених обставин. Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними державними органами.

Виникнення форс-мажорних обставин продовжує термін виконання взаємних зобов`язань сторін по цьому договору на період тривалості дії таких обставин відшкодування збитків обох сторін.

Строк позовної давності за договором встановлюється сторонами в три роки.

Згідно положень статті 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, шо провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка підтверджує, що він переселився з м. Луганськ і на даний час проживає у м. Львів. Про це він неодноразово повідомляв банк по телефону та письмово. Проте, останнім, всупереч вимог діючого законодавства так це і не було враховано.

Після ознайомлення позивача із матеріалами виконавчого провадження, а саме 26.02.2019 йому стало відомо, що ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до приватного нотаріуса видачею виконавчого напису.

28.12.2017 приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріальної округу Таранушенко В.М. вчинений виконавчий напис за № 2611 шляхом звернення стягнення на автомобіль марки Ford модель Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі № VIN- НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , тип Легковий Хетчбек, який належить на праві власності ОСОБА_1 .

З вказаним виконавчим написом позивач не згоден, так як вважає, що нотаріус не дотримався актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом, що призвело до порушення прав та інтересів позивача з огляду на наступне.

Приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Виконавчий напис містить вимогу про сплату заборгованості на загальну суму у розмірі 41664,28 коп. При цьому, жодних роз`яснень по розрахункам заборгованості позивач не отримував. На письмові вимоги позивача про надання інформації щодо періоду за який виникла заборгованість, її математичного розрахунку, банк відповіді так і не надав.

А тому, виникає питання щодо документів на підставі яких розраховувалась безспірна заборгованість позивача, які пред`являлися банком для подальшого зверненя з виконавчим написом до виконання.

Представник позивача звертає увагу суду на ряд порушень, які були здійсненні при вчиненні виконавчого напису:

1)у виконавчому написі зазначене неправильне прізвище позивача, зокрема вказано ОСОБА_1 ;

2)у виконавчому написі вказане старе місце реєстрації позивача, хоча банк знав, що позивач виїхав з м. Луганськ. В останніх своїх зверненнях до позивача банк вказував нову адресу проживання позивача.

3)приватний нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості боржника і не врахував, що банком було надіслано не вимогу до позивача про сплату заборгованості, а Лист-претензія.

Зазначений лист за вих. № 525/57/2017 від 09.11.2017 не містить детального розрахунку заборгованості, що не дає підстав позивачу, сплачувати заборгованість у розмірі, який не відповідає дійсності.

До моменту переїзду у м. Львів позивачем сплачувався кредит відповідно до взятих на себе зобов`язання по договору. Проте, через ситуацію, яка склалася на Сході країни, останній не мав можливості в подальшому сплачувати заборгованість.

У Виконавчому написі зазначений період, протягом якого проводиться стягнення, а саме, з 08.11.2014 по 07.11.2017. При цьому, позивач позбавлений можливості перевірити, чи дійсно розрахунок заборгованості, який зазначений у виконавчому написі, відповідає періоду, який вказано. Банк всіляко уникає надати інформацію, щодо самого розрахунку заборгованості, на жодні заяви позивача відповіді не надає, по телефону жодної детальної інформації не вказує.

Такі дії банку свідчать про штучне створення ситуації, яка б дозволила останньому звернутися до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, який був виданий з порушенням ряду норм діючого законодавства України та вказує на поверхневий підхід приватного нотаріуса до вчинення виконавчого напису.

Приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис без належного дослідження документів, визначених у Переліку, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Позивач вважає дії відповідачів такими, що порушили права та інтереси позивача, які призвели до винесення неправомірного виконавчого напису, відкриття на його підставі виконавчого провадження, що в подальшому обмежило право позивача вільно розпоряджатися своєю власністю.

Щодо стягнення моральної шкоди представник позивача зазначає, що вчинене відповідачами порушення прав позивача призвело до моральних страждань, постійних переживань щодо невизначеності обставин, емоційних перенапружень та моральних страждань, які призвели до нервових стресів та погіршення самопочуття, погіршення стану здоров`я, загострення хронічних захворювань.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок чого має значні розлади здоров`я. Постійні переживання призводять до погіршення і так незадовільного стану ОСОБА_1 , що підтверджується виписками з медичної картки останнього.

Починаючи з листопада 2018 року позивач вимушений був постійно звертатися захистом своїх порушених прав до адвокатів, що призвело до втрати ним нормальні життєвих зв`язків, поваги в очах оточуючих, що принижує його честь, гідність, вимагає ві нього додаткових зусиль для організації свого життя. Протягом вказаного періоду він перебуває в стані морального пригнічення та дискомфорту; його фізичний стан значно погіршився.

Ухвалою суду від 21.05.2019, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Приватного нотаріуса Таранушенка Володимира Миколайовича, третя особа: Сихівський відділ ДВС м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про скасування виконавчого напису нотаріусу, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування моральної шкоди, з викликом сторін та призначено судове засідання.

09.07.2019 від представника відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю. У відзиві посилається на те, що 09.11.2017 за вих. 525/57/2017 ПАТ АБ «Укргазбанк» на адресу боржника було направлено письмову претензію, яка тотожна за своїм юридичним значенням вимозі про усунення порушень за кредитним договором. Вказана претензія містить застереження, що в разі її невиконання, банк, керуючись договором застави та ст.20 Закону України «Про заставу», скористається своїм правом на звернення стягнення на заставне майно, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 власноруч отримав претензію (вимогу) банку про повне погашення заборгованості за кредитним договором 22.11.2017. Однак, вказана претензія (вимога) боржником не була виконана, а заборгованість за кредитним договором не погашена.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. При цьому безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною. Матеріали справи не містять доказів того, що вказана вимога банку була боржником оскаржена.

Представник банку вважає, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису заборгованість була безспірною. Банком надано всі передбачені законом документи для вчинення виконавчого напису. Крім того, виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку позовної давності, з дотриманням 30-денного строку з моменту повідомлення боржника про заборгованість. Нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до закону та підстав відмовляти банку у вчиненні виконавчого напису не було.

Доводи боржника про те, що він позбавлений можливості перевірити, чи дійсно розрахунок заборгованості, який зазначений у виконавчому листі, відповідає періоду, який вказано також є необґрунтовані, оскільки боржник не був позбавлений можливості отримати розгорнуту інформацію по всім складовим його заборгованості безпосередньо у ПАТ АБ "Укргазбанк».

Посилання боржника на те, що банк всіляко уникає надати інформацію, щодо самого розрахунку заборгованості не підтверджений будь-якими належними доказами.

Також представник банку заперечує проти стягнення моральної шкоди, оскільки сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню.

Крім того, представник ПАТ АБ «Укргазбанк» не згоден з вимогою щодо стягнення правової допомоги, вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду, представник позивача заперечує обставини викладені у відзиві відповідача зазначаючи, що вони не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити у позові.

Приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенка В.М в судове засідання не з`явився, під час розгляду справи за допомогою поштової кореспонденції надіслав заяву згідно якої проти задоволення позову заперечував та просив розглянути справу за його відсутності.

Третя особа в судове засідання не з`явилася про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вислухавши пояснення сторін, що з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина 3 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з п.4 ч.3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що 28.12.2017 приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенком В.М., на підставі пункту 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2611 про звернення стягнення на автомобіль марки Ford модель Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі № VIN- НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , тип Легковий Хетчбек, який належить на праві власності ОСОБА_1 , переданий в заставу ВАТ АБ «Укразбанк» у забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором № Ф-604 від 11.04.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ АТ «Укгразбанк». За рахунок коштів отриманих від реалізації зазначеного автомобіля задовольнити вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» правонаступника ВАТ АБ «Укразбанк» у розмірі 41664,28 грн з них:

заборгованість по кредиту строкова - 0,00 грн

заборгованість по кредиту прострочена - 11297,76 грн

заборгованість по процентам поточна - 0,00 грн

заборгованість по процентам прострочена - 6745,31грн

пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 11844,56 грн

пеня за несвоєчасну сплату процентів - 4051,42 грн

штраф в розмірі - 4745,00 грн

Стягнення здійснюється за період з 18.11.2014 -07.11.2017.

14.05.2018 старшим державним виконавцем Сихівського відділу ДВС м. Львів Сихівського відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Лесиком В.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56317142 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенка В.М від 28.12.2017 №2611 про задоволення вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» за рахунок коштів отриманих від реалізації автомобіля марки Ford модель Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № VIN - НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , тип Легковий Хетчбек у розмірі 41664,28 грн.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 ЗУ «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Частиною 2 ст.1 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Як передбачено ст.87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За змістом ст.20 ЗУ «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно п.п.3.1., 3.2. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 (п. 3.5. Порядку).

Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків позовної давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05.07.2017 року у справі за №6-887цс17.

Крім того, слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис стосується звернення стягнення на автомобіль марки Ford модель Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 та переданий в заставу ВАТ АБ «Укргазбанк» у забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором № Ф-604 від 11.04.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ АТ «Укргазбанк» та передбачає погашення боргу за рахунок коштів отриманих від реалізації вищевказаного автомобіля.

В цьому контексті слід зазначити, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з ч.1 ст.27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ч.2 ст.27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Системний аналіз положень ст.ст.24, 26, 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.87 ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, дає підстави для висновку, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Відсутність у ЗУ «Про нотаріат» та в Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання, недотримання нотаріусом цих вимог.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів, наданих приватному нотаріусу ПАТ АБ «Укргазбанк»: заява директора Східної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк»; розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Ф-604 від 11.04.2008 підписаний директором Східної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк»; претензія про повернення заборгованості по кредиту від 09.11.2017 на ім`я поручителя ОСОБА_2 , підписана директором Східної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк»; зворотнє поштове повідомлення про отримання кореспонденції; квитанція про оплату поштової кореспонденції; претензія про повернення заборгованості по кредиту від 09.11.2017 на ім`я позичальника ОСОБА_1 , підписана директором Східної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк»; зворотнє поштове повідомлення про отримання кореспонденції; ксерокопія кредитного договору № Ф-604 від 11.04.2008, посвідчена провідним економістом ВАТ АБ «Укргазбанк» Єрьомкіною О.П.; ксерокопія договору застави транспортного засобу від 11.04.2008 посвідчена Єрьомкіною О.П .

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме: «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин».

Таким чином, встановлено, що приватним нотаріусом Таранушенко В.М. вчинено виконавчий напис на підставі заяви директора Східної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк», підтвердження повноважень якого нотаріальна справа не містить; без наявності оригіналу договору застави (надана лише його копія засвідчена написом від руки Єрьомкіною О.П. ); без оригіналу чи належним чином засвідченої копії договору, що встановлює основне зобов`язання - кредитного договору (надана копія засвідчена невстановленою особою Єрьомкіною О.П. ); без засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (матеріали нотаріальної справи не містять копії договору поруки, за допомогою якого можна встановити особу поручителя та його адресу); без оригіналу розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання (надана квитанція про сплату за відправку кореспонденції тільки на ім`я ОСОБА_4 , ймовірного поручителя); без довідки банку про ненадходження платежу.

Крім того, матеріали нотаріальної справи по оспорюваному виконавчому напису не місять засвідченої виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Натомість, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором є лише відображенням розрахунків відповідача щодо наявності грошового зобов`язання позичальника та не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, тобто на кредитні правовідносини позивача та банку розповсюджуються положення ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що додатково та беззаперечно свідчить про відсутність безспірної заборгованості з огляду на наявність штрафів та пені банківському розрахунку.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 10.04.2019 по цивільній справі № 201/11696/16-ц встановлено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, Верховний суд у зазначеній постанові, прямо вказує, що порушення процедури вчинення виконавчого напису є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, повністю узгоджена із зазначеною позицією Верховного Суду (Касаційного цивільного суду у складі колегії суддів Другої судової палати). Так, згідно з вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду вказується, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки між іншим вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в частині визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, даний виконавчий напис підлягає визнанню його таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди за рахунок ПАТ АТ «Укргазбанк», суд зауважує, що ст.23 ЦК України врегульовано відшкодування моральної шкоди.

Частина 1 цієї статті, особам має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, підставами для настання позадоговірної (деліктної) відповідальності є цивільне правопорушення, структурними елементами якого є протиправність поведінки особи, шкода, причинний зв`язок між ними, а також вина заподіювача шкоди (крім випадків відповідальності без вини).

Звернення відповідача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, пред`явлення його до виконання не свідчать про протиправність поведінки відповідача та наявність в його діях складу цивільного правопорушення, тому у позовних вимогах в цій частині слід відмовити.

Представник позивача просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.

Насамперед з цього приводу слід зазначити, що законодавець передбачив певний спосіб захисту порушеного права у випадках оскарження виконавчого напису та визначив, що в даному випадку позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повинен бути пред`явлений до стягувача. Тобто відповідачем по такій категорії справ є стягувач. Тому позивач помилково включив до кола відповідачів приватного нотаріуса. Розподіл судових витрат повинен відбуватися з урахуванням одного належного відповідача - ПАТ АТ «Укргазбанк».

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність- це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Разом з тим, у пункті 48 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 799 статтями 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягується лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із надання правової допомоги у конкретній справі (наприклад: складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Тобто витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази: копія договору та ордеру на підставі договору про надання правової допомоги від 18.04.2019, відповідні квитанції та акти наданих послуг за представництво інтересів в суді та складання певних процесуальних документів. Загальна сума зазначених витрат уточнена представником позивача на день винесення рішення та складала 16000 грн та підтверджена належними та допустимими доказами, які суд приймає до уваги.

Однак слід зазначити, що під час розгляду справи в Солом`янському районному суд м. Києва було призначено 4 судових засідання, 2 з яких не відбулися по причині відпустки головуючого судді, тому вищевказана сума підлягає зменшенню в частині представництва інтересів позивача в суді, а саме: за квитанцією від 08.07.2019 на суму 2500 грн, що передувала судовому зсіданню 15.07.2019, за квитанцією від 06.08.2019 на суму 2500 грн, що передувала судовому засіданню 20.08.2019.

Виходячи з вищевикладених обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн з відповідача ПАТ АТ «Укргазбанк» на користь позивача підлягає частковому задоволенню в сумі 11000 грн.

Питання судового збору суд вирішує в порядку ст.141 ЦПК України, з урахування того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ЗУ «Про нотаріат», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», Приватного нотаріуса Таранушенка Володимира Миколайовича, третя особа: Сихівський відділ ДВС м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про скасування виконавчого напису нотаріусу, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 грудня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенко Володимиром Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі № 2611.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(адреса: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ: 23697280) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 11000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(адреса: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ: 23697280) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко