Ухвала суду № 8891484, 13.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-36660/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

за участю представників позивача Мащенко Ірини Валеріївни, Злобіної Олени Олександрівни, Воротняк Олени Євгенівни та представника відповідача Галаган Оксани Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2009р. по справі№2-а-36660/09/2070

за позовом Акціонерного товариства "Харківпродмаш" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство "Харківпродмаш", подав адміністративний позов до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по тексту відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.02.2009 року № 0000191800/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 77436,00 грн. , у т. ч. за основним платежем - 51624,00 грн., за штрафними санкціями - 25812,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2009 року адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківпродмаш" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова № 0000191800/0 від 06.02.2009 року про визначення АТ „Харківпродмаш" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 51624,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями -25812,00 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.09р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1 ст.203, 228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1., пп. 7.4.4. пп. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість", та неповне з’ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка АТ "Харківпродмаш» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від 26.01.2009 року №433/18-010/30034636 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0000191800/0 на суму 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 51624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25812,00.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення АТ "Харківпродмаш" п.п.7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме - завищення податкового кредиту за період з 01.04.06 року по 30.06.08 року на загальну суму ПДВ 205468,30 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що відповідно до ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України проведені позивачем операції по придбанню товару суперечать встановленим законодавством умовам правочину, тобто проведені операції є нікчемними та згідно з п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит за період з 01.04.06 року по 30.06.08 року на загальну суму 205468,30 грн.

Відповідач, з посиланням на пункт ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочини, укладені між АТ «Харківпродмаш» та ТОВ "ПБК" Вертикаль" суперечать, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних АТ «Харківпродмаш» з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ „ПБК Вертикаль" нікчемною.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 26.01.2009 року № 433/18-010/30034636 відносно нікчемності укладенихспірних правочинів не є обґрунтованим, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена закономабо, якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд першої інстанції зазначає, що з урахуванням п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ "ПБК Вертикаль", позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року суму в розмірі 205468,30 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Харківпродмаш» мало взаємовідносини з ТОВ "ПБК Вертикаль", а саме: між цими підприємствами було укладено договори купівлі — продажу продукції № 370 від 31-05.2006р.- № 278 від 17.04.2006р., № 377 від 05.06.2006р., № 397 від 19.06.2006р., № 492 від 16.07.2006р.До 557 від 14.08.2006р., № 597 від 01.09.2006р., № 649 від 22.09.2006р., №659 від 26.09.2006р., №723 від 30.10.2006р., № 749 від 15.11.2006р., № 770 від 24.11.2006р., № 781 від 29.11.2006р., № 785 від 04.12.2006р., № 805 від12.12.2006р., № 729 від 13.12.2006р., № 71 від 07.01.2007р., № 18 від 23.01.2007р., № 82 від 14.02.2007р., № 810 від 15.12.2007р., № 740 від 19.12.2007р., № 14 від 10.01.2008р., № 29 від 16.01.2008р., № 89 від 08.02.2008р., № 129 від 21.02.2008р., № 132 від 25.02.2008р., № 180 від 29.03.2008р., № 197 від 01.04.2008р., № 233 від 23.04.2008р., № 266 від 08.05.2008р., № 317 від 28.05.2008р., № 402 від 19.06.2008р., № 343 від 26.06.2008р., № 517 від 08.08.2008р., № 546 від 08.08.2008р.

Представник позивача АТ «Харківпродмаш» пояснив суду, що на підставі спірних угод від ТОВ „ПБК Вертикаль", яке як і позивач є платником податку на додану вартість, було придбано товар, який використовувався АТ «Харківпродмаш» для їх подальшого продажу, що підтверджується наступними документами : Контракт № 23 від 28.12.04р., Додаткова угода № 1 до Контракту № 23 від 29.12.05р., Контракт № 23 від 05.10.06р., Додаткова угода № 1 до Контракту № 23 від 22.03.07р., Додаткова угода № 2 до Контракту № 23 від 18.04.07р., Додаткова угода № З до Контракту № 23 від 08.05.07р., Додаткова угода № 4 до Контракту № 23 від 08.10.07р., Додаткова угода № 5 до Контракту № 23 від 26.12.07р., Додаткова угода № 7 до Контракту № 23 від 29.12.08р., Договір № 338 від 18.05.06р., Договір № 582 від 28.08.06р., Договір № 103 від 28.02.07р., Договір № 124/3273а від 20.02.08р., Договір № 130 від 22.02.08р., Договір №148 від 05.03.08р., Договір № 311-182/юр від 20.05.08р., Контракт № 13 від 11.05.06р.,' Контракт № 1 від -31.05.06р., Контракт № 01 від 24.01.07р., Контракт № 07 від 03.03.08р., Контракт № 01 від 17.01.08р., Додаткова угода № 1 до Контракту № 01 від 10.03.08р. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Крім того, АТ «Харківпродмаш» було отримано наступні податкові накладні: №432 від 05.04.06р., №458 від 18.04.06р., №504 від 05.05.06р., №518 від 12.05.06р., №598 від 31.05.06р., №609 від 05.06.06р., №658 від 19.06.06р., №688 від 27.06.06р., №800 від 01.08.06., №889 від 30.08.06р., №918 від 11.09.06р., №981 від 27.09.06р., №983 від 27.09.06р., №984 від 27.09.06р., №1018 від 12.10.06р., № 1101 від 02.11.06р., №1188 від 20.11.06р., №1196 від 29.11.06р., №1192 від 27.11.06р., №1200 від 01.12.06р., №1197 від 20.11.06р., №262 від 05.12.06р., №1234 від 12.12.06р., №1278 від 19.12.06р., №34від 24.01.07р., №205 від 05.02.07р., №207 від 07.02.07р., №228 від 14.02.07р., №1268 від 14.12.07р., №1287 від 24.12.07р., №\1159 від 28.01.08р., №1827 від 27.12.07р., №1151 від 14.01.08р., №128 від30.01.08р., №260 від 18.02.08р., №2529 від 25.02.08р., №307 від 05.03.08р., №376 від 25.03.08р., №408 від 04.04.08р., №488 від 24.04.08р., №489 від 24.04.08р., №508 від 08.05.08р., №586 від 28.05.08р., №696 від 28.06.08р. Суд зауважує, що вказані податкові накладні, копії яких були додані до матеріалів справи оформлені належним чином з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

На підставі отриманих податкових накладних АТ «Харківпродмаш» включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).          

За приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення суми податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорам фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.          

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „ПКБ „Вертикаль" з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому такі правочини згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди, вважає її помилковою, виходячи з наступного.          Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якшо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Отже, як зазначає колегія суддів, висновки відповідача щодо нікчемості укладених угод між позивачем та контрагентами, являються хибними.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що АТБ «Харківпродмаш» та ТОВ „ПБК Вертикаль" при вчиненні спірних правочинів зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" мають право на нарахування податку та складання податкових, накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами по справі підтверджено, що вищевказані придбані товари були в подальшому реалізовані шляхом їх продажу.

Судом з'ясовано, що отримані АТ «Харківпродмаш» від ТОВ „ПБК Вертикаль" податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Крім того, АТ «Харківпродмаш» та ТОВ „ПБК Вертикаль" належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

АТ «Харківпродмаш» в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість з придбаного від ТОВ „ПБК Вертикаль" товару.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль" вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 26.01.2009 року № 433/18-010/30034636 відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ „ПБК Вертикаль", АТ «Харківпродмаш» правомірно включило до складу податкового кредиту за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року суму у розмірі 205468,30 гри.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення АТ «Харківпродмаш» п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання по АТ «Харківпродмаш» у розмірі 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 51624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25812,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 06 лютого 2009 року № 0000191800/0 є протиправним і повинно бути визнано нечинним та скасоване, як таке, що прийнято з порушенням ч. З ст. 2 КАС України.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних наслідків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2009р. по справі№2-а-36660/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Дюкарєва С.В.

Судді< підпис >

< підпис >Зеленський В.В. Катунов В.В. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2009 р.