Ухвала суду № 8890439, 17.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2009 р.Справа № 22-а-4838/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді –Макаренко Я.М.,

суддів - Донець Л.О., Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Шимової С.О.

за участю представників позивача Хоменко О.О., Осьмухіна С.А.,

представника відповідача Малахової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 року по справі № 2-а-15450/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Сінтал-Д»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Сінтал-Д»(далі по тексту ТОВ НВФ «Сінтал-Д», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по тексту – ДПІ у Київському районі м. Харкова відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2008 року № 0004031503/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2008 року № 0004031503/0 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що контрагент позивача –ПП «Боженко і К»не включив до складу податкових зобов»язань ПДВ в сумі 380006, 2 грн., тобто суму, яка включена до складу податкового кредиту позивача. Також відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в податковій накладній відсутні обов»язкові реквізити податкової накладної, передбачені вказаним нормативним актом, а саме номер та дата договору.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 року без змін, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена документальна невіїзна перевірка ТОВ НВФ «Сінтал-Д»з питань достовірності відображення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за червень 2008р., про що складено акт перевірки від 12.09.2008 року № 4842/15-209/14073681. За результатами перевірки встановлено порушення п. 2, 3, 4, 12.2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165; п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ за червень 2008 року до сплати до бюджету в розмірі 380006,02 грн.

В зв»язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2008 року № 0004031503/0, за яким визначена сума податкового зобов'язання в сумі 494007,83 грн., у т. ч. за основним платежем 380006,02 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 114001,81 грн.

21.07.2008 р. позивач надав ДПІ у Київському районі м. Харкова декларацію з податку на додану вартість та додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за червень місяць 2008 року.

За результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість позивача за червень 2008 року відповідачем було встановлено завищення ТОВ НВФ «Сінтал-Д»податкового кредиту на суму податку на додану вартість в розмірі 307045,13 грн., по розрахунках з контрагентом ПП«Боженко і К».

18.08.2008 р. позивач разом листом, вих. № 285 від 18.08.2008 р., надав ДПІ у Київському районі м. Харкова копію податкової накладної № 06-26/08 від 26.06.2008 р., яку було виписано ПП «Боженко і К»на виконання ремонтних робіт на загальну суму 2280036,10 гри., в т. ч. ПДВ 380006,02 гри., яку було включено до декларації з податку на додану вартість; додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за червень місяць 2008 р.

Податкова накладна № 06-26/08 від 26.06.2008 р. була виписана ПП «Боженко і К»у відповідності до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. на підставі перерахування Позивачем ПП «Боженко і К»"грошових коштів у якості попередньої оплати двома платежами, а само: платіжним дорученням № 979 від 26.06.2008 р. на суму 2270000,00 грн.; платіжним дорученням № 981 від 26.06.2008 р. на суму 10036,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за дотриманням достовірності і своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету, згідно із и. 10.1 і п. 10.2. ст. 10 Закону № 168, несе платник податків. Чинним законодавством України не передбачена відповідальність іншого платника податків за ненадання, надання недостовірних даних у податковій звітності контрагента за договором, відповідальність щодо сплати або не сплати податків іншими платниками податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару, послуг при їх придбанні. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету його контрагентом. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2008 р. між ТОВ НВФ «Сінтал-Д»та ПП«Боженко і К»був укладений договір підряду, відповідно до якого ПП«Боженко і К»в строк до 25.06.2008 р. зобов»язався виконати роботи з поточного ремонту випарних апаратів вартістю 2280036 грн., в тому числі НДС 380006, 02 грн.(а.с. 34).

Платіжними дорученнями від 26 червня 2008 р. за № 981 та № 979 ТОВ НВФ «Сінтал-Д»оплатило ПП«Боженко і К»вартість ремонтних робіт за договором та в цей же день ПП«Боженко і К»видало ТОВ НВФ «Сінтал-Д»податкову накладну за № 06-26/03.

Вищевказаний договір на виконання ремонтних робіт та податкова накладна підписані уповноваженою посадовою особою –Гаврюшенко О.В., який є директором ПП«Боженко і К», що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців (а.с. 103).

Отже, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні послуг, отриманих у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видали покупцеві, яким є позивач, податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

На підтвердження суми податкового кредиту, задекларованого червень 2008 року підприємство надало копії реєстру отриманих податкових накладних, копію податкової накладної від 26.06.2008 р.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на заповнення декларації з порушенням норм діючого законодавства в зв»язку з відсутністю в ній номеру, дати договору.

Так, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна має містити опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм).

Податкова накладна від 26.06.2008 р. містить опис послуг які були оплачені ТОВ НВФ «Сінтал-Д»як ремонтні роботи за договором.

Сама по собі відсутність в податковій накладній номеру та дати договору не роблять таку накладну недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів існування з ПП«Боженко і К»іншого договору на надання ремонтних робіт, як і не надано доказів неперерахування коштів в оплату наданих послуг.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач виконав всі вимоги Закону щодо документального оформлення податкового обліку та не може нести відповідальності за недостовірність податкового обліку контрагента або за несплату ним податку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ні документально ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 року –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 року по справі № 2-а-15450/08/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Макаренко Я.М.

Судді< підпис >

< підпис >Донець Л.О. Дюкарєва С.В. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2009 р.