Постанова № 88891187, 16.04.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3786/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Бучко Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції в особі поліцейського роти №4 УПП в Рівненській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Лук`янчука Сергія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати протиправними дії поліцейського роти № 1 УПП в Рівненській області ДПП Лук`янчука Сергія Миколайовича, а ухвалену ним постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 23 лютого 2020 року серії ДПО18 № 733968 - незаконною та скасувати останню, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що Правил дорожнього руху не порушував, оскільки транспортним засобом не керував, а лише знаходився в салоні автомобіля, який в русі не перебував. Про причину зупинки транспортного засобу його працівники поліції не повідомили. Намагався дати пояснення та бажав скористатися допомогою адвоката, але такої можливості йому патрульні не надали, чим порушили його права на захист та збір і подання доказів. Поліцейським при винесенні постанови було грубо порушено вимоги ст.280 КУпАП, так як до постанови не долучено жодних доказів на підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Оскаржену постанову вважає необґрунтованою та незаконною.

Ухвалою суду від 6 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними ст.268, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16 березня 2020 року судовий розгляд справи не відбувся, в зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів отримання відповідачами повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 2 квітня 2020 року витребувано від Управління патрульної поліції в Рівненській області оригінал оскаржуваної постанови, оскільки долучена позивачем до адміністративного позову копія постанови є нечитабельною.

16 квітня 2020 року судом отримано від відповідача - поліцейського роти №4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Лук`янчука С.М. відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. Зазначив, що обставини, на які посилається позивач у справі, є надуманими, не відповідають дійсності та не підтверджені жодним доказом. Відеозаписом підтверджується, що позивач, перебуваючи за кермом автомобіля, здійснив поворот, не подавши при цьому сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. Позивачу було відомо, що він позбавлений права керування транспортним засобом, і факт порушення рішення суду ним не заперечувався. Жодних клопотань під час розгляду справи від позивача не надходило, а розгляд справи проводився в порядку, передбаченому ст.279 КУпАП. Позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Зміст оскаржуваної постанови в повній мірі відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.3, ч.9 ст.205 КАС України у разі неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, розглянувши заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 23 лютого 2020 року поліцейським роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області рядовим поліції Лук`янчуком С.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 733968, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.4 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 23 лютого 2020 року о 16 год 42 хв по вул.Соборна, 11 в м.Рівне ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Audi А4, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, не мав діючого поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також керував транспортним засобом, будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.9.2 «б», 2.1 «г’» ПДР та ст.15 Закону України «Про дорожній рух».

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30 червня 1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п.9.2 «б» ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушення, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Відповідно до п.2.1 «г’» ПДР водій транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Частиною десятою статті 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 липня 2018 року у справі № 569/12924/18 (набрала законної сили 5 березня 2019 року) ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами на строк три роки.

З відтвореного судом відеозапису з місця вчинення правопорушення встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом Audi А4, здійснював поворот праворуч та рухався по вул.Соборна в м.Рівне до моменту зупинки його автомобіля на вимогу працівників поліції.

Таким чином, твердження позивача про те, що автомобіль не перебував в русі і він не здійснював керування транспортним засобом, спростовуються дослідженими судом доказами.

Щодо покликання позивача на те, що він мав право не пред`являти посвідчення водія та поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу поліцейського для перевірки доки останній не доведе законності зупинки його транспортного засобу, суд зазначає таке.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР).

В розділі 2 ПДР закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За правилами п.2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Відтак, доводи позивача не грунтуються на вимогах законодавчих актів.

Крім того, з відеозапису реєстратора, закріпленого на форменому одязі патрульного, встановлено, що поліцейським було озвучено позивачу причину зупинки його транспортного засобу і позивач не оспорював право працівників поліції перевірити у нього наявність вказаних вище документів. Позивач визнав факт позбавлення його права керування транспортним засобом.

Позивачу під час розгляду справи було роз`яснено його права та можливість користуватися ними. З боку інспектора патрульної поліції не здійснювалося будь-яких перешкод щодо реалізації позивачем своїх прав як особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Позивачу ніщо не заважало скористатися своїми правами, в тому числі й правом на подання доказів та користування юридичною допомогою адвоката, для реалізації яких він повинен був їх озвучити поліцейським, однак, жодної заяви чи клопотання позивачем під час розгляду справи заявлено не було.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою ст.283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Застосовуючи оскаржуваною постановою до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу, відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 здійснив поворот праворуч не подавши при цьому сигнал покажчиком повороту, не мав при собі діючого поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також керував транспортним засобом, будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Встановлені відповідачем обставини свідчать про порушення позивачем п.9.2 «б», 2.1 «г’» Правил дорожнього руху та ст.15 Закону України «Про дорожній рух» та наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.4 ст.126 КУпАП. Факт вчинення позивачем вказаних адміністративних правопорушень підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом з місця події.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за порушення вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч.4 ст.161 КАС України).

Разом з тим, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діяннях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.4 ст.126 КУпАП. В той же час, стороною відповідача надано відеозапис, який підтверджує викладені в постанові обставини.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови з мотивів відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною першою статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, наданий відповідачем відеозапис з місця події може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395.

За приписами пункту 5 розділу IV вказаної Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Згідно ст.72, 73, 74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, суд вважає за можливе прийняти до уваги наданий відповідачем відеозапис, на якому зафіксовано здійснення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 та ч.4 ст.126 КУпАП.

Висновок про те, що відеоматеріали з місця події, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, є доказами в адміністративній справі, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, рядовий поліції Лук`янчук С.М. діяв у межах повноважень, а тому підстави для визнання його дій протиправними та визнання постанови незаконною відсутні, в зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.9, 90, 244- 246, 255, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції в особі поліцейського роти №4 УПП в Рівненській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Лук`янчука Сергія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого адміністративного апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - поліцейський роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Лук`янчук Сергій Миколайович, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.С.Бандери, 14а; код ЄДРПОУ 40108646;

відповідач – Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Ф.Ернста 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя :