Постанова № 8888509, 08.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2010 року Справа № 2а-717/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді                              Островська О.П.

при секретарі           Кір'ян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом <Текст >Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичнихх витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

ВСТАНОВИВ:

          29 січня 2010 року УПФУ в м. Лисичанську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Г.Г.Капустіна», в якому послався на наступне. Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» не має статусу юридичної особи, головним підприємством є ВАТ «Лисичанськвугілля». Станом на 01.01.2010 заборгованість зазначеного підприємства по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.08.2009 по 01.01.2010 складає 105061,98 грн. У добровільному порядку сума боргу не сплачена. Тому позивач просить стягнути з ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» на свою користь 105061,98 грн. – суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

          У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначивши, що сума боргу складає 104761,98 грн., просив стягнути саме цю суму.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заперечення проти позову, в яких заявлену в адміністративному позові суму 105061,98 грн. не визнав, при цьому послався, що загальний борг складає 104761,98 грн. Просив розглянути справу без його участі.

          Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 і 2 ст. 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100% об’єкта оподаткування.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі – Інструкція), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Відповідно до п. 6.1. вказаної Інсрукції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Iнструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку),- також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Отже, підприємство зобов’язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Судом встановлено, що відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» ДП «Лисичанськвугілля» у встановленому порядку зареєстрований у позивача, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (а.с. 18).

Позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками (а.с. 4-16).

Заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.08.2009 по 01.01.2010 складає 104761,98 грн.

Відповідачем визнано суму заборгованості в розмірі 104761,98 грн.

За таких обставин, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

          Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Уточнені позовні вимоги <Текст >Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичнихх витрат на виплату та доставку пільгових пенсій задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» (93100, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, р/р 2600230240985, МФО 304416, відділення «Промінвестбанку» м. Лисичанська, код 32359108) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 304665, код 21792407) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 104761,98 грн. (сто чотири тисячі сімсот шістдесят одна грн. 98 коп.).

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу—з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          Повний текст постанови складено 08 квітня 2010 року.           

СуддяОстровська О.П.