Ухвала суду № 88882019, 23.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

23 квітня 2020 року м. Київ № 320/3444/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ 358/2000/АВ/ТД/ФС-79 від 24.03.2020 про накладення штрафу.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Київській області № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 від 24.03.2020 року до набрання судовим рішенням законної сили у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 від 24.03.2020 року.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив про те, що спірне рішення є протиправним та порушує його права, свободи та інтереси, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Додатково позивач зазначив, що спірна постанова є виконавчим документ, а оскарження спірної постанови в судовому порядку само по собі не зупиняє її виконання та може бути звернено до виконання посадовими особами Держпраці. Забезпечення позову є тимчасове зупинення дії оспорюваної постанови до моменту встановлення її законності у судовому порядку, про що він просить суд.

Відповідно до статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд зазначає, що в даному випадку забезпечення позову є превентивним заходом щодо порушення прав позивача.

Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 24.03.2020 №КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79, якою позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 283380,00 грн. за порушення законодавства про працю.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову позивач стверджує, що оспорювана постанова є виконавчим документом та пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Позивач відмітив, що оскільки він не погоджується із постановою відповідача про накладення штрафу та не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на нього штраф, то на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої в судовому порядку чинним законодавством не зупиняє його виконання. Враховуючи зазначене, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі.

При цьому, позивач вказує, що оскільки правомірність/неправомірність прийняття оскаржуваних постанов відповідача буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду даної справи, стверджувати на даний час про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов та задоволення позовних вимог позивача про їх скасування, на думку позивача, доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити права позивача та повернути майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

Тобто, позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням оспорюваних постанов, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як зазначено вище судом, предмет позову є вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 24.03.2020 №КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79, якою позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 283380,00 грн. за порушення законодавства про працю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що зазначена сума штрафу підлягає сплаті протягом одного місяця з дня прийняття постанови.

Суд зазначає, що спірна постанова прийнята Головним управлінням Держпраці у Київській області згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Так, відповідно до пункту 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

При цьому, згідно із абзацом четвертим пункту 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Як слідує із оскаржуваної постанови від 24.03.2020 №КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 вона прийнята на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України

Таким чином, вищевказана постанова є виконавчим документом та пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як вбачається з постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 24.03.2020 №КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 вона містить відмітку про набрання нею законної сили 04.04.2020. Відтак, оскільки спірна постанова містить відмітку про набрання нею законної сили, визначені у ній фінансові санкції підлягають примусовому стягненню. При цьому, як визначено у самій постанові строк пред`явлення постанови до примусового виконання - 24.06.2020.

Суд вважає, що стягнення штрафів у примусовому порядку за оскаржуваною постановою відповідача до прийнття рішення по суті справи та набрання ним законної сили може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача.

Також суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Разом з цим, вказані позивачем доводи в якості обґрунтування заяви про забезпечення позову щодо протиправності оскаржуваного рішення не приймаються судом до уваги, оскільки у даному випадку наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Враховуючи те, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги інтереси сторін, характер спірних правовідносин та можливі наслідки невжиття заходів забезпечення позову, які у даному випадку призведуть до неможливості виконання позивачем господарської діяльності в цілому, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 24.03.2020 №КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 - до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками цієї справи, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову від 15.04.2020,- задовольнити.

2. Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 24.03.2020 № КВ358/2000/АВ/ТД/ФС-79 - до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду справи № 320/3444/20.

3. Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.