Рішення № 8885609, 23.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.09                                                                                           Справа№ 19/105

За позовом: ТзОВ “Інтерпайп Україна”, м. Дніпропетровськ;

До Відповідача: ВАТ “Львівський локомотивний завод”, м.Львів;

Про: стягнення 7215745,22грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Гільбурд Р.Ю. (дов.№ 66 від 22.07.2009р.);

Відповідача: П’ятковська І.П. (дов. б/н від 26.06.2009р.);

Особам, які беруть участь у справі роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Інтерпайп Україна”, м.Дніпропетровськ до відповідача ВАТ “Львівський локомотивний завод”, м.Львів про стягнення 7215745,22грн.

Обставини справи:

Ухвалою від 12.05.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 30.06.2009р.

30.06.2009р. до канцелярії Господарського суду Львівської області відповідачем по справі подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2009р. (вх.№ канц.181-6 від 30.06.2009р.)

Ухвалою від 30.06.2009р. судом зупинено провадження у справі №19/105 до розгляду апеляційної скарги (вх.№ канц.181-6 від 30.06.2009р.) ВАТ “Львівський локомотивний завод”, м.Львів Львівським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2009р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ВАТ “Львівський локомотивний завод”.

ВАТ “Львівський локомотивний завод” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2009р. у прийнятті касаційної скарги ВАТ “Львівський локомотивний завод” на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2009р. та на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.09р. у справі №19/105 відмовлено. Касаційну скаргу повернуто ВАТ “Львівський локомотивний завод” без розгляду.

В зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 23.11.2009р. судом поновлено провадження по справі №19/105, розгляд справи призначено на 23.12.2009р.

В судове засідання 23.12.2009р. Представник Позивача з’явився, подав Заяву про уточнення позовних вимог (вх. № канц.26792 від 23.12.2009р.), в зв’язку з частковим погашенням заявленої в позовній заяві до стягнення суми боргу. Крім цього, представник позивача подав Уточнення до розрахунку вимог (вх.№ канц.26791 від 23.12.2009р.), зменшив суму пені.                                        

Представник Відповідача в судове засідання 23.12.2009р. з’явився, подав письмові пояснення на позовну заяву по справі №19/105 (вх.№ канц.26784 від 23.12.2009р.)          

Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно із положеннями ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

08.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Україна” (позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод” (відповідач) укладено Договір № У512/2008р., відповідно до якого позивач зобов’язувався передати у власність,а відповідач прийняти і оплатити трубну продукцію, надалі іменовану “Товар”, найменування, асортимент, кількість, ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід’ємною його частиною.

Згідно із специфікаціями, товар поставлявся залізничним транспортом на умовах СРТ станція призначення на території України (ІНКОТЕРМС-2000), ціна визначена на умовах FCA, станція відправлення (ІНКОТЕРМС-2000) та не включає транспортні витрати на доставку Товару до станції призначення, що відшкодовуються додатково на підставі виставлених рахунків; автомобільним транспортом на умовах FCA, м.Дніпропетровськ, ціна Товару визначається на таких же умовах.

Специфікацією №1 товарів, що поставляються покупцю (додаток №1 до Договору У512/2008р.) передбачено поставку бандажів ДСТУ 3717-98, ГОСТ 398-96 у кількості 173 тони за ціною 11571,00грн без ПДВ за тону, загальною вартістю 2402139,60грн з ПДВ.

Специфікацією №2 товарів, що поставляються покупцю (додаток №2 до договору У512/2008р.) передбачено поставку заготовку зубчатого колеса діам.935мм ТУ 14-15-304-93 у кількості 70 тон по ціні 12625,00грн без ПДВ за тону; заготовку зубчатого колеса діам.1015мм ТУ 14-15-304-93 у кількості 70 тон по ціні 12625,00грн без ПДВ за тону, загальною вартістю 2121000,00грн з ПДВ.

На протязі вересня-жовтня 2008р. позивачем здійснено поставку відповідачу наступних товарів:

1)згідно з накладною №40407-Т від 29.09.2008р. бандажі ДСТУ 3717-98 в кількості 54,558 тон на суму 770194,34грн.;

2)згідно з накладною №40419-Т від 30.09.2008р. бандажі ДСТУ 3717-98 в кількості 62,828 тон на суму 885024,94грн;

3)згідно з накладною №40408-Т від 30.09.2008р. бандажі ДСТУ 3717-98 в кількості 62,828 тон на суму 885182,15грн;

4)згідно з накладною №40434-Т від 06.10.2008р. колеса діам.935мм в кількості 8,02тон та колеса діам.1015мм в кількості 7,65тон на суму 282060,00грн;

5) згідно з накладною №40477-Т від 27.10.2008р. колеса діам.1015мм в кількості 54 тон на суму 1179993,60грн;

6) згідно з накладною №40489-Т від 28.10.2008р.- колеса діам.935мм в кількості 64,962тон на суму 1181762,40грн.

Позивачем додатково представлено в судове засідання квитанції про приймання вантажу до перевезення залізничним транспортом №45290140 від 23.10.2008р.,№45239608 від 29.09.2008р.,№45289651 від 30.09.2008р., №45289702 від 30.09.2008р.,№45290124 від 27.10.2008р. Остання поставка здійснювалась автомобільним транспортом.

У відповідності до п.4.1. Договору У512/2008р. покупець здійснює розрахунок за поставлений за цим договором товар шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця в наступному порядку: по факту на протязі 30 (тридцяти) днів.

Факт поставки підтверджується датою у кожній з вищевказаних накладних, підписаних та завірених печатками обох сторін.

З наданих позивачем виписок по його рахунку №26007200368037 в АКБ “Сітібанк (Україна)”, МФО 300584, оплата проводилась у наступні дати та розмірах: 24.12.2008р.- 100000,00грн; 29.12.2008р.- 900194,34грн; 24.02.2009р.–100000,00грн; 25.02.2009р.–150000,00грн.

Таким чином, позивачем поставлено товару на суму 5184217,43грн; а відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на суму 1250194,34грн.

05.03.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1590 на суму 3934023,09грн. Факт відправлення підтверджується оригіналом списку поштових відправлень, поданих ТзОВ “Інтерпайп Україна” з відтиском печатки відділення “Укрпошта”, датованим 05.03.2009р.

На дату подання позовної заяви (05.05.2009р.) заборгованість відповідача перед позивачем залишалась незмінною і складала 3934023,09грн.

Однак, після подання позовної заяви, Відкритим акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод” було частково погашено заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Україна”: 06.05.2009р. оплачено 200000,00грн, 08.05.2009р. оплачено 100000,00грн, в зв’язку з чим позивач подав до Господарського суду Львівської області Клопотання (вх.№ канц.13202 від 30.06.2009р.), змінивши позовні вимоги в частині основного боргу.

23.12.2009р. позивач подав Заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ канц.26792), якою засвідчив, що після подання позовної заяви Відкритим акціонерним товариством “Львівський локомотиворемонтний завод” було здійснено часткове погашення заявленої в позовній заяві до стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 3390000,00грн. Сума основного боргу Відкритого акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Україна” станом на 23.12.2009р. складає 544023,09грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

При винесенні рішення у справі, суд керувався наступним:

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.          

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 544023,09грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Крім цього, згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та договору №У512/2008р. від 08.08.2008р., Позивачем підставно нараховані Відповідачу 381600,23грн. –індекс інфляції, 46773,10грн - 3% річних.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання—господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного проведення платежів за даним договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

          Згідно із ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 2853348,80грн. та зменшені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 431091,16грн. (згідно Уточненням позовних вимог (вх. № канц. 26791 від 23.12.2009р.) є необґрунтованими, підлягають задоволенню частково –у розмірі згідно, з розрахунком пені, визнаному у письмових Поясненнях відповідачем (вх. № канц. 26784 від 23.12.2009р.) в сумі–314165,37грн.

Зважаючи на те, що спір виник з вини Відповідача – судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” (79018, м.Львів, вул.Залізнична, 1-А, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Україна” (юридична адреса: 49005, місто Дніпропетровськ, вул.Писаржевського,1-А, код ЄДРПОУ 33668606) 544023,09грн.– основного боргу, 314165,37грн.–пені, 381600,23грн.–індексу інфляції, 46773,10грн.- 3% річних, а також 14582,37грн.- витрат на оплату державного мита та 312,50грн.–витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    3. Припинити провадження у справі по сумі основного боргу в розмірі 3390000,00грн із-за відсутності предмету спору.

                    4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя