Рішення № 8885608, 26.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.10 Справа№ 5/9 (10/49)

За позовом: товариства в обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «ІМВО»м. Львів

До відповідачів:

1.ОСОБА_1;

2.ОСОБА_2;

3.Державний реєстратор виконавчого комітету Львівської міської ради,

Третя особа без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОФІ»

Про визнання недійсної реєстрації змін до статуту та визнання права власності.

Суддя: Петрик І.Й.

При секретарі: Кравець В.П.

За участю представників:

від позивача : Семиренко П.Я - після оголошення перерви на 16 год. 00 хв. не з”явився

від відповідача 1: не з”явився

від відповідача 2: ОСОБА_4

від відповідача 3: Кузів С.П. після оголошення перерви на 16 год. 00 хв. не з”явився

третя особа: Ганущин М.В., Гевяк П.І.

Представникам сторін та третіх осіб розяснено їх права та обовязки передбачені ст. ст. 22 та 27 ГПК України.

Суть спору: До господарського Львівської області звернулось ТзОВ «НВП «ІМВО»(позивач) з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними змін до статуту ТзОВ «НВП «ІМВО»затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 25.01.96 року, зареєстрованих Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, визнання права власності за позивачем на частку в статутному капіталі ТзОВ «НВП «ІМВО»в розмірі 55% статутного капіталу та зобовязання державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців інформацію про зміну учасників ТзОВ «НВП «ІМВО», розмір часток даного товариства наступним чином: ТзОВ «НВП «ІМВО»- 55% частки в статутному фонді, що становить 27,5 коп. ОСОБА_1 25% частки в статутному фонді, що становить 12,5 коп., ОСОБА_2 20% частки в статутному фонді, що становить 10 коп.

Даний спір слухався судами неодноразово, так рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2009 року у справі № 10/49, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року позовні вимоги ТзОВ «НВП «ІМВО»задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 року вказані рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Ухвалами від 05.11.2009 року та 24.09.2009 року господарської палати Верховного Суду України відмовлено у касаційному перегляді зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

17.03.2010 року позивач подав клопотання в якому просив змінити процесуальний статус Державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради з третьої особи без самостійних вимог на відповідача по справі. Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.03.2010 року клопотання позивача задоволено та із врахуванням того, що позивач ставить вимоги щодо прав та обовязків Державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради, змінено процесуальний статус останнього та залучено його до участі у справі в якості відповідача.

В судовому засіданні 26.03.2010 року позивач позов підтримав просить його задоволити з тих підстав, що при внесенні змін до статуту ТзОВ «НВП «ІМВО»було допущено порушення ст. 13 та ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», а саме збільшено розмір статутного фонду до 1000000000,00 крб. за рахунок активів самого товариства шляхом віднесення проіндексованої вартості основних засобів з рах. 10 «Основні засоби»на рах. 85 «Статутний фонд», що порушує права позивача, оскільки може призвести до нецільового використання основних засобів товариства. Крім цього представник позивача заявив клопотання про повернення йому на доопрацювання позовної заяви у звязку із тим, що до неї не було долучено доказів сплати державного мита за збільшення позовних вимог в заяві від 14.04.2009 року при цьому посилається на положення статей 46 та 63 ГПК України.

Відповідач 1 ОСОБА_1 в судове засідання не зявився , явку повноважного представника не забезпечив, однак через канцелярію суду подав клопотання в якому просить повернути позовну заяву без розгляду у звязку із тим, що позивачем не надано доказів сплати державного мита за збільшення позовних вимог в заяві від 14.04.2009 року.

Відповідач 2 позов заперечив з підстав викладених у відзиві, зокрема посилається на те, що позивач не довів порушення своїх прав, не може бути позивачем за таким позовом, оскільки виходячи із узагальнюючих вказівок викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»та Розясненнях Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин»товариство є відповідачем у спорах про визнання недійсними установчих документів. Також представник відповідача вказав на пропущення строку позовної давності на звернення до суду, з тих підстав, що позивач знав і не міг не знати про порушення його прав, а тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Представник державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради подав пояснення в яких просить виключити його з числа відповідачів, оскільки жоден із державних реєстраторів призначених на посаду у виконавчому комітеті Львівської міської ради не здійснювали реєстрації змін до установчих документів ТзОВ «НВП»ІМВО».

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТзОВ «ТД «СОФІ»позов заперечує з підстав викладених у відзиві вважає, що права позивача не порушено.

Заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників судового процесу з приводу заявлених позовних вимог та клопотання позивача та відповідача 1, заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази подані учасниками судового процесу на підтвердження своїх вимог та заперечень, в їх сукупності врахувавши вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2009 року у справі № 10/49 господарський суд Львівської області дійшов висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав:

Підстави визнання установчих документів недійсними визначено пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України. З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися. Зокрема для товариств з обмеженою відповідальністю - розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді тощо.

Відповідно до п. 4.10 Розяснень Вищого господарського суду України Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин N 04-5/14, від 28.12.2007 року - розгляд справи про визнання недійсним установчого (засновницького) договору або його частини без залучення як відповідачів засновників товариства є порушенням процесуального законодавства, оскільки засновники товариства як сторони установчого (засновницького) договору є особами, що виступають відповідачами у таких справах. Статут господарського товариства є актом "іншого суб'єкта" (у розумінні частини другої статті 20 ГК України). Відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього є господарське товариство, а не його учасники.

Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.09.2009 року у справі № 10/49, що зокрема було підставою скасування рішень господарських судів першої та апеляційної інстанції з даного спору.

Статтею 1 ГПК України надано підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При розгляді даної справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з невідповідністю змісту установчих документів закону та недотриманням закону під час їх прийняття.

До такого висновку суд дійшов на підставі положень ст. 115 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про власність»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»в редакції від 14.03.1995 року, згідно, яких господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, спірна зміна статусу активів товариства відображена у відповідних рядках балансу не порушує права власності товариства на майно, а також не надає будь-яких прав, щодо використання цього майна учасниками товариства крім визначених законом, як корпоративні, а тому суд не має підстав для задоволення даного позову в частині визнання недійсними змін до статут ТзОВ «НВП «ІМВО»затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 25.01.96 року, зареєстрованих Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради. Стосовно дати, вказаної на протоколі загальних зборів ТзОВ „НВП „ІМВО” 25 січня 1995, суд приходить до висновку, що це опечатка в даті, оскільки на примірнику змін до статуту, що оспорюються позивачем, зазначено дату протоколу, яким затверджено ці зміни 25 січня 1996 року. Ці ж обставини підтверджуються іншими матеріалами справи, зокрема заявами про вихід з товариства учасників Пєсоцького та Єфімова у листопаді-грудні 1995 року, які і слугували підставою для внесення спірних змін до статуту ТзОВ „НВП „ІМВО” 25 січня 1996 року, які були згодом зареєстровані у встановленому законом порядку 06 березня 1996 року.

В частині решти позовних вимог, а саме визнання права власності за позивачем на частку в статутному капіталі ТзОВ «НВП «ІМВО» в розмірі 55% статутного капіталу та зобовязання державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців інформацію про зміну учасників ТзОВ «НВП «ІМВО», розмір часток даного товариства наступним чином: ТзОВ «НВП «ІМВО»- 55% частки в статутному фонді, що становить 27,5 коп. ОСОБА_1 25% частки в статутному фонді, що становить 12,5 коп., ОСОБА_2 20% частки в статутному фонді, що становить 10 коп. то відповідно до ст. 41 та 59 Закону України «Про господарські товариства» дані питання віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства та відповідно в суду немає підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Крім цього суд вважає за необхідне розяснити позивачу, що положення ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», щодо придбання частки учасників самим товариством не тягне за собою відповідних змін до установчих документів, оскільки таке придбання породжує наслідки визначені вказаною нормою закону, а саме: зобов'язання товариства передати викуплену частку іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року, та впливає на розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.

Поряд з цим суд вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту прав, оскільки порушення допущенні при внесенні змін до статуту ТзОВ «НВП «ІМВО»затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 25.01.96 року, зареєстрованих Реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради можуть бути виправлені шляхом зобовязання учасників внести відповідні кошти до статутного фонду товариства.

Розглянувши заяву відповідача 2 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та доводи сторін, господарський суд Львівської області встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, з огляду на те, що товариство, як юридична особа діє через створені ним органи, у даному випадку виконавчим органом ТзОВ «НВП «ІМВО»є директор, а саме гр. ОСОБА_1, який в той же час є і відповідачем по даній справі, як учасник товариства, а тому знав про прийняті на загальних зборах рішення про зміни до установчих документів, посилання про те, що позивач довідався про порушення його прав лише із аудиторського висновку проведеного в 2008 році на думку суду не є поважними причинами пропуску строку позовної давності. Поряд з цим в п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 р. зазначено: «Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. », а тому суд вважає, що в позові слід відмовити за безпідставністю, а не з підстав пропуску позовної давності.

Судом також поставлено на обговорення клопотання представників позивача та відповідача 1 про повернення на доопрацювання позовної заяви. Представники відповідачів ОСОБА_2 та державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради поклали вирішення клопотання на розгляд суду, а представник третьої особи без самостійних вимог клопотання заперечив та вказавши на недобросовісне ставлення позивача до процесуальних прав, оскільки відсутність доказів сплати державного мита за подачу заяви про збільшення позовних вимог від 14.04.2009 року ним виявлена 17.03.2010 року при ознайомленні із матеріалами справи, а також вказав на те, що нормами законодавства на які посилаються позивач та відповідач обґрунтовуючи свої клопотання, а саме ст. ст. 46 та 63 ГПК України врегульовують порядок первинного прийняття позовної заяви та доповнення до неї, а в даному випадку справа була вже розглянута господарськими судами апеляційної та касаційної інстанції та повернута на новий розгляд.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, такими чином Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача відкликати для дооформлення позовної зави вже після порушення провадження у справі. Поряд з цим відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову, а тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача недоплачене державне мито в порядку ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 26 Закону України «Про власність», ст.ст. 12, 13, 52, 53 Закону України «Про господарські товариства»ст. 115 ЦК України порушення ст.ст. 1,22,43,46,49,75,82,85,115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні клопотань позивача та відповідача 1 від 25.03.2010р. відмовити.

2.В позові відмовити повністю.

3.Стягнути з ТзОВ «НВП «ІМВО»(79005, м.Львів, вул..Ш.Руставелі, 30/8, код ЄДРПОУ 19177304) в дохід державного бюджету державне мито в розмірі 85,00 грн.

Суддя