Рішення № 8884829, 25.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.10 Справа № 17/66/10

Суддя

за позовною заявою: комунального підприємства “Запоріжагролізинг”, 69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-В

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт”, 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, 1/417

про стягнення 14 404,24 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Рижий А.В., довіреність від 20.04.09 № 62/ЮР-09

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

27.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство “Запоріжагролізинг” (надалі - КП “Запоріжагролізинг”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” (далі - ТОВ “ВК “Запоріжсільгосппродукт”) про стягнення з відповідача 14 404,24 грн., з яких: 3 150,94 грн. пені за невиконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш, 3 067,14 грн. - інфляції та 8 186,16 грн. - 20 % річних.

Ухвалою від 27.01.10 судом порушено провадження у справі № 17/66/10, судове засідання призначено на 24.02.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 24.02.10 у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.03.10.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 25.03.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.09 по справі № 17/198/09 за неналежне виконання ТОВ “ВК “Запоріжсільгосппродукт” договору купівлі - продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш, стягнуто з останнього 66 994,40 грн. основного боргу, 4 537,26 грн. пені за період з 01.03.09 по 11.06.09, 3 781,05 грн. 20 % відсотків річних за період з 01.03.09 по 11.06.09, 1 892,03 грн. - інфляції за березень - травень 2009 р. Відповідач на час подачі позову не здійснив розрахунок за поставлений товар, внаслідок чого сума основного боргу на час звернення з позовом до суду становить 66 994,40 грн. За порушення строків оплати товару відповідачу нараховано пеню за період з 12.06.09 по 29.08.09 в сумі 3 150,94 грн. Також, за користування чужими грошовими коштами відповідачу нараховано 20 % річних в розмірі 8 186,16 грн. за період з 12.06.09 по 20.01.10. Окрім того, нараховано інфляційні витрати за червень - грудень 2009р. У зв’язку з чим, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 225, 230, 231, 232 ГК України стягнути з відповідача 14 404,24 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені за адресою, зазначеною в позовній заяві, яка відповідає адресі вказаній у довідці головного управління статистики у Запорізькій області від 23.02.10 № 15-7/770, згідно з якою місцезнаходженням ТОВ “Виробнича компанія “Запоріжстальпродукт” є: 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, 1, к. 417. Вказане також відповідає витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АА № 092800 станом на 23.03.2010. Отже, судом були вжиті заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Оскільки нез’явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.09 по справі № 17/198/09, яке набрало законної сили 14.08.09, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” на користь комунального підприємства “Запоріжагролізинг” - 66 994,40 грн. основного боргу за договором купівлі - продажу предмету застави в кредит від 15.12.08 № 3/пш, 4 537,26 грн. - пені за період з 01.03.09 по 11.06.09, інфляційних витрат в сумі 1 892,03 грн. за березень - травень 2009 р. та 20 % відсотків річних за період з 01.03.09 по 11.06.09 в розмірі 3 781,05 грн. На виконання рішення видано наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ст. 11 Закону України “Про судоустрій” передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення позивача, на момент звернення з позовом до суду зобов’язання щодо сплати суми заборгованості за поставлений товар, підтвердженої судом (безспірної), є невиконаними.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов’язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (ЦК України).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у зв’язку з непогашенням стягнутої за вказаним судовим рішенням суми боргу відповідач повинен сплатити позивачу втрати від інфляційних процесів та річні.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати платежів, встановлених п. 4.3 даного договору, Покупець сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки платежу, за кожний день прострочки, а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних за весь період прострочки.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлено, що договором купівлі-продажу предмету застави в кредит № 3/пш, встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач не надав суду доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 150,94 грн. за період з 12.06.09 по 30.08.09, що нарахована на суму заборгованості 66 994,40 грн. (згідно рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.09 у справі № 17/198/09).

Разом з тим, за розрахунком суду, розмір пені за вказаний період становить 3 145,07 грн. Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 3 145,07 грн. за період з 12.06.09 по 30.08.09. В іншій частині вимоги про стягнення пені відмовляється.

Враховуючи наданий суду розрахунок позивача, розмір 20 % річних за період з 12.06.09 по 30.08.09 складає 8 186,16 грн. та інфляційні витрати –3 067,14 грн. за червень –грудень 2009 р., що нараховані на суму заборгованості 66 994,40 грн. Вимоги в цій частині суд визнає доведеною та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 143,98 грн. державного мита та 235,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Запоріжсільгосппродукт” (69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, 1/417, код ЄДРПОУ 36163989, р/р 26005060234580 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь комунального підприємства “Запоріжагролізинг” (69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-В, код ЄДРПОУ 32977175, р/р 26004056900001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) –3 145 (три тисячі сто сорок п’ят) грн. 07 коп. пені, 8 186 (вісім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 16 коп. 20 % відсотків річних, 3 067 (три тисячі шістдесят сім) грн. 14 коп. - інфляції, 143 (сто сорок три) грн. 98 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

          Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 01.04.2010