Рішення № 8884596, 22.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.10 Справа № 17/63/10

Суддя

за позовною заявою: закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій №1”,

юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1Б,

адреса для пошти: 69600, м. Запоріжжя, МСП-473

до відповідача: комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23

про стягнення 133 756,10 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Пархоменко О.В., довіреність від 13.01.10 № 19

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

22.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось закрите акціонерне товариство “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (надалі ЗАТ “ЗЗБК № 1”) з позовною заявою до комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (далі КП “ЕЛУАШ”) про стягнення з відповідача 122 163,2 грн., з яких: 113 910,85 грн. - основний борг, 3 554,76 грн. - 3% річних, та 4 697,59 грн. - неустойки.

Ухвалою від 22.01.10 судом порушено провадження в справі № 17/63/10, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 22.02.10.

Ухвалою від 22.01.10 заяву позивача про прийняття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти відповідача судом залишено без задоволення через необґрунтованість.

В засіданні суду 22.02.10 позивач надав клопотання, яким уточнив позовні вимоги в частині зазначення в резолютивній частині позовної заяви розміру інфляційних витрат та просив суд стягнути з відповідача 113 910,85 грн. - суму основного боргу, 4 697,59 грн. -неустойки, 3 554,76 грн. - річних, 11 592,90 грн. - інфляційних витрат.

Клопотання про уточнення позовних вимог подано позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнято судом до розгляду та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 22.02.10 не з’явився, направив на адресу суду клопотання за вих. від 22.02.10 № 236, яким просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 22.02.10, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.03.10.

За заявою позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.03.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог та зазначав наступне. Відповідно до умов договору від 06.03.06 № 104(06) та заявок позивач поставив відповідачу бордюр та бетону загальною вартістю 519 822,66 грн. Зобов’язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково в сумі 395 000,00 грн. Крім того, сторони провели взаємозалік заборгованості, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складає 113 910,85 грн. У зв’язку з чим, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача 113 910,85 грн. - основного боргу, 4 697,59 грн. –неустойки, 3 554,76 грн. - річних, 11 592,90 грн. - інфляційних витрат.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, місце та час судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином доказом чому є повідомлення про вручення поштового відправлення, рекомендованого, яке знаходиться в матеріалах цієї господарської справи.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.06 між закритим акціонерним товариством “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (Постачальник) та комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (Покупець) укладено договір поставки продукції № 104 (06) з додатковою угодою від 09.03.06 до нього, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов’язується виготовити і передати, а Покупець прийняти та оплатити збірний залізобетон (іменує мий в подальшому Товар) у кількості, асортименті по цінам і в строки, вказаним в специфікаціях, підписаних обома сторонами і є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що передача товару здійснюється на підставі накладних на відпуск партій товару. Партією товару вважається партія товару у кількості, вказаній у накладній. Датою поставки товару вважається дата відвантаження партії товару, вказаній в накладній на відпуск товару на сторону.

Згідно з п. 3.1. договору, ціни товару, що поставляється визначається на момент його відвантаження та вказується в накладній на відпуск товару на сторону.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору від 06.03.06 № 104 (06) та заявок, ЗАТ “ЗЗБК № 1” поставлено відповідачу товар на загальну суму 519 822,66 грн., що підтверджується видатковими накладними та накладними, підписаними сторонами, довіреностями, які видані уповноваженій особі КП “ЕЛУАШ” (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Пунктами 3.3. договору сторони передбачили, що Покупець оплачує товар, що поставляється згідно даного договору, поетапно, на умовах попередньої оплати кожної партії товару, на протязі п’яти банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Постачальника.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар здійснив частково в сумі 395 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки.

Приписами ст. 601 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Так, 24.09.08 сторонами проведено взаємозалік заборгованості на суму 1 474,61 грн., що підтверджується актом № ПБ-0000046 проведення взаємозаліку взаємних розрахунків заборгованості від 24.09.08.

Оскільки відповідач зобов’язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконано, позивач направив на адресу КП “ЕЛУАШ” лист від 17.02.09 вих. № 248 з вимогою сплати суму заборгованості в розмірі 123 348,05 грн.

12.10.09 сторонами проведено взаємозалік заборгованості на суму 9 437,20 грн. (акт від 12.10.09 № ПБ-0000042).

Таким чином, на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 113 910,85 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 113 910,85 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення 113 910,85 грн. суми основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.96 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку порушення сторонами зобов’язань, винна сторона сплачує другій стороні за договором неустойку за кожний день прострочки виконання зобов’язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Позивачем заявлено до стягнення неустойка в розмірі 4 697,59 грн. за період з 25.01.09 по 15.06.09.

Факт прострочення матеріалами справи доведено. Разом з тим, за розрахунком суду розмір неустойка за вказаний період становить 4 696,91 грн. Таким чином, вимогу в цій частині суд визнає доведеною, проте задовольняє частково в сумі 4 696,91 грн. В іншій частині зазначеної вимоги відмовляється.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року розмір інфляційних витрат становить 11 592,90 грн. та 3 % річних - 3 554,76 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 1 337,55 грн. державного мита та 235,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код ЄДРПОУ 03345018, р/р 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1Б, код ЄДРПОУ 13628220, р/р 26000034601 в АБ “АвтоЗАЗбанк” м. Запоріжжя, МФО 313407) - 113 910 (сто тринадцять тисяч дев’ятсот десять) грн. 85 коп. основного боргу, 4 696 (чотири тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 91 коп. неустойки, 11 592 (одинадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 3 554 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 76 коп. - 3 % річних, 1 337 (одну тисячу триста тридцять сім) грн. 55 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності після сплину 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 30.03.2010