Рішення № 8884380, 24.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.10 Справа № 27/43/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “Тідісі-Дальнобой”, м. Бровари Київської області

до Приватного підприємства “Фасад”, м. Запоріжжя

про стягнення 2 119 грн. 91 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Мульченко Є.В., дов. б/н від 25.02.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –24 березня 2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “Тідісі-Дальнобой”, м. Бровари Київської області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “Фасад”, м. Запоріжжя 2 119 грн. 91 коп., в тому числі 1 157 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 202/2007 К від 15.02.2007 р., 212 грн. 89 коп. компенсації від інфляції, 55 грн. 82 коп. – 3 % річних, 694 грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2010 р. порушено провадження у справі № 27/43/10 та призначено судове засідання на 01.03.2010 р.

          Ухвалою суду від 01.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 24.03.2010 р. у зв’язку з неявкою в засідання суду уповноважених представників позивача та відповідача.

          24.03.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/43/10.

24.03.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судовому засіданні, відритому 24.03.2010 р. надав заяву щодо зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з тим, що відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 300 грн. 00 коп., просить суд стягнути з відповідача 857 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 202/2007 К від 15.02.2007 р., 212 грн. 89 коп. компенсації від інфляції, 55 грн. 82 коп. 3 % річних, 694 грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору.

          Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 857 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 202/2007 К від 15.02.2007 р., 212 грн. 89 коп. компенсації від інфляції, 55 грн. 82 коп. 3 % річних, 694 грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 01.03.2010 р. та 24.03.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 15.02.2007р. між ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідіс-Дальнобой" та ПП «Фасад»було укладено договір поставки (відстрочки) № 202/2007 К.

          Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується поставити покупцеві автомобільні товари, згідно асортименту вказаного у специфікації до даного договору, а покупець зобов’язується придбати замовлений товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 8 700 грн. 00 коп. (видаткова накладна № ЕДН02150011 від 15.02.07 р.).

Згідно з п. 3.1 договору, оплата за товар здійснюється шляхом авансового перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 14,29 % від вартості, вказаної у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною, та наступної помісячної оплати, відповідно з графіком, визначеним додатками до цього договору.

За отриманий товар відповідач, у визначені договором строки, розрахувався лише частково, заборгованість склала 1 157 грн. 00 коп.

23 лютого 2010 року відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача 300 грн. 00 коп. Заборгованість відповідача станом на 25.02.2010р. склала 857 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме не здійснення у повному обсязі оплати за поставлений товар, заборгованість ПП «Фасад»перед ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідіс-Дальнобой" склала 857 грн. 00 коп.

07 квітня 2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату стягнення суми заборгованості № 449, що підтверджується поштовою квитанцією № 2127 від 11 квітня 2008 року. Відповідач претензію залишив без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 212 грн. 89 коп. компенсації від інфляції, 55 грн. 82 коп. 3 % річних.

Відповідно до п. 10.4 договору у випадку затримки оплати товару відповідач зобов’язується сплатити позивачу суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних від суми простроченого платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок компенсації від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення 212 грн. 89 коп. компенсації від інфляції, 55 грн. 82 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 694 грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до п. 10.3 договору, за затримку платежів на термін, що перевищує 30 днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 60 відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 694 грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідіс-Дальнобой" правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Фасад” (69097 м. Запоріжжя вул. Ентузіастів, 3/125 ЄДРПОУ 32833733 п/р 2600800000302265 в АБ «Металург»МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “Тідісі-Дальнобой” (07400 Київська область м. Бровари вул. Незалежності, 24, ЄДРПОУ 33212540 п/р 26001010415101 в ЗАТ «Альфа-Банк»МФО 300346) 857 (вісімсот п’ятдесят сім) грн. 00 коп. заборгованості, 212 (двісті дванадцять) грн. 89 коп. компенсації від інфляції, 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 82 коп. три відсотка річних, 694 (шістсот дев’яносто чотири) грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 24.03.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.