Рішення № 8884327, 24.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.10 Справа № 27/41/10

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”в особі філії Концерну “Міські теплові мережі”Ленінського району м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

до Житлово-будівельного кооперативу –277 “Перетворювач –4”, м. Запоріжжя

про стягнення 45 485 грн. 04 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Лисенко Н.В., дов. № 25 від 04.01.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України - 24 березня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району м. Запоріжжя, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу –277 “Перетворювач –4”, м. Запоріжжя 45 485 грн. 04 коп., в тому числі 41 725 грн. 46 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором № 720 від 01.08.2002 р., 2 898 грн. 94 коп. втрат від інфляції та 860 грн. 64 коп. –три відсотка річних.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2010 р. порушено провадження у справі № 27/41/10 та призначено судове засідання на 01.03.2010 р.

01.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву щодо зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з тим, що відповідач частково погасив заборгованість. Просить стягнути з відповідача 26 725 грн. 46 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором № 720 від 01.08.2002 р., 2 898 грн. 94 коп. втрат від інфляції та 860 грн. 64 коп. –три відсотка річних. В частині стягнення 15 000 грн. 00 коп. заборгованості провадження у справі просить припинити.

          Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.03.2010 р. у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

24.03.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/41/10.

24.03.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 24.03.2010 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача 26 725 грн. 46 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором № 720 від 01.08.2002 р., 2 898 грн. 94 коп. втрат від інфляції та 860 грн. 64 коп. –три відсотка річних. В частині стягнення 15 000 грн. 00 коп. заборгованості провадження у справі просить припинити.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 01.03.2010 р. та 24.03.2010 р. не з’явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання уповноваженого представника відповідача не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.08.02 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя та ЖБК –277 “Перетворювач –4” укладений договір № 720 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.2 договору, Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району взяв на себе зобов’язання постачати теплову енергію в гарячій воді споживачу в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.2.2 пункту 3.2 договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Концерном “Міські теплові мережі” були виконані всі умови договору, теплова енергія постачалася відповідачу кожного місяця, починаючи з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. Станом на 10.01.2010 р. відповідач частково розрахувався за лютий, квітень, травень, червень 2009 р.

За період: січень, березень, липень, вересень, жовтень 2009 р. відповідачу було відпущено теплової енергії на загальну суму 71868 грн. 34 коп.

Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем підписані (містяться в матеріалах справи).

Відповідачем сплачено за січень 2009 р. –11 050 грн. 38 коп., березень 2009 р. –11 844 грн. 26 коп., серпень 2009 р. –392 грн. 10 коп., вересень 2009 р. –900 грн. 44 коп., жовтень 2009 р. –319 грн. 21 коп. Всього на загальну суму 30 142 грн. 88 коп.

          Відповідач договірних зобов'язань належним чином та у повному обсязі не виконав, оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Під час розгляду справи № 27/41/10 знайшли підтвердження обставини, що відповідач частково сплатив 15 000 грн. 00 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується банківською випискою від 28.01.2010 р. (оригінал платіжного доручення міститься у матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з погашенням відповідачем частини суми заборгованості у розмірі 15000 грн. 00 коп. після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору з покладенням судових витрат на відповідача, адже спір виник з його вини.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума боргу за спожиту теплову енергію складає 26 725 грн. 46 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2898 грн. 94 коп. витрат від інфляції та 3 % річних у розмірі 860 грн. 64 коп.

          Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

09.12.09 р. позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 1-14/3180 з попередженням та вимогою сплатити суму заборгованості.

Лист позивача № 1-14/3180 залишився відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу –277 “Перетворювач –4” (69121 м. Запоріжжя вул. Товариська, 58, кв. 32, ЄДРПОУ 20515924 р/р 26006318041050 у ЗОФ АКБ Укрсоцбанк МФО 313010) на користь Концерну «»Міські теплові мережі»(69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458 р/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя МФО 313849) 26725 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять п’ять) грн. 46 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді, 860 (вісімсот шістдесят) грн. 64 коп. 3 % річних, 2898 (дві тисячі вісімсот дев’яносто вісім) грн. 94 коп. втрат від інфляції, 454 (чотириста п’ятдесят чотири) грн. 85 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 15000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

Видати Концерну «»Міські теплові мережі»(69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137) довідку на підставі ст. 8 Декрету КМУ “Про держмито” від 21.01.93р. № 7-93р., на повернення з Державного бюджету України 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. зайво сплаченого державного мита.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 24.03.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова