Рішення № 88822193, 22.01.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6327/18

провадження № 2/361/167/20

22.01.2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (далі – АТ “Укрсоцбанк” або Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 410/004 від 31 січня 2008 року в загальному розмірі 1025071 грн. 67 коп.

В обґрунтування позову зазначало, що 31 січня 2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” (далі – АКБ “Укрсоцбанк” або також Банк чи Кредитор), правонаступником якого є АТ “Укрсоцбанк”, та ОСОБА_1 (далі – Позичальник) уклали договір кредиту № 410/004, за умовами якого Банк надає Позичальникові у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 357000 грн. на поточні потреби.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у вказаному розмірі. Проте, Позичальник належним чином своїх зобов`язань за даним кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 07 вересня 2018 року ОСОБА_1 має перед АТ “Укрсоцбанк” заборгованість за даним кредитним договором у загальному розмірі 1025071 грн. 67 коп., з яких: 338783 грн. – заборгованість за кредитом, 493400 грн. 62 коп. – заборгованість по процентам, 129557 грн. 49 коп. – заборгованість за комісіями, 20362 грн. 91 коп. – інфляційні втрати за кредитом та 42967 грн. 65 коп. – інфляційні втрати за процентами.

Представник позивача Надточій О.В. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов і заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року АКБ “Укрсоцбанк”, правонаступником усіх прав та обов`язків якого є позивач АТ “Укрсоцбанк”, і відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 410/004 (далі – кредитний договір).

За умовами п. п. 1.1, 1.2 цього договору Банк надає ОСОБА_1 на поточні потреби на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 357000 грн., зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом, із кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30 січня 2023 року. Повернення кредиту здійснюється Позичальником пізніше 20 числа кожного місяця рівними частинами в розмірі по 1984 грн.

Згідно із п. п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 даного договору Позичальник зобов`язувався погашати кредит відповідно до п. п. 1.1, 3.3.15 цього договору, сплачувати Кредитору проценти та комісії в строки, встановлені п. п. 2.4., 2.5 цього договору, сплачувати неустойку (пеню, штраф) у строк встановлений у п. 2.6 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення Позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених п. п. 1.1, 2.4, 2.5, 3.3.15 цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період невиконання ним зобов`язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

09 жовтня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін та/або доповнень до договору кредиту № 410/004 від 31 січня 2008 року, яким доповнили Додаток 1 до договору кредиту “Тарифний план по кредитних операціях АКБ “Укрсоцбанк” новою послугою – комісія за використаний ліміт, яка нараховується на залишок заборгованості в розмірі 4,5 % річних.

Суд встановив, що АКБ “Укрсоцбанк” свої зобов`язання за вказаним вище кредитним договором виконало повністю, надало ОСОБА_1 кредит у визначеному договором розмірі в сумі 357000 грн. Проте, Позичальник у порушення вимог закону та умов договору своїх зобов`язань за даним договором належним чином не виконує, у визначений договором строк суму кредиту та проценти за його користування Банку він не сплачує.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_1 має перед позивачем АТ “Укрсоцбанк” заборгованість за договором кредиту № 410/004 від 31 січня 2008 року в загальному розмірі 1025071 грн. 67 коп., з яких: 338783 грн. – заборгованість за кредитом, 493400 грн. 62 коп. – заборгованість по процентам, 129557 грн. 49 коп. – заборгованість за комісіями, 20362 грн. 91 коп. – інфляційні втрати за кредитом та 42967 грн. 65 коп. – інфляційні втрати за процентами.

Суд вважає, що оскільки Позичальник належним чином взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту і сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконує, позов АТ “Укрсоцбанк” у частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитом у розмірі 338783 грн., заборгованості по процентам у розмірі 493400 грн. 62 коп., інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за кредитом у розмірі 20362 грн. 91 коп. та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань по сплаті процентів у розмірі 42967 грн. 65 коп., всього заборгованості у розмірі 895514 грн. 18 коп. ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог АТ “Укрсоцбанк” про стягнення з ОСОБА_1 на його користь суми заборгованості за комісіями в розмірі 129557 грн. 49 коп., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023-XII (у редакції, чинній на день укладення договору кредиту) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За змістом п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на день укладення кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 висловив правову позицію щодо сплати комісії та зазначив, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Обґрунтування сплати заборгованості по комісії, її розміру, складових та строків позовна заява АТ “Укрсоцбанк” не містить.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що умови укладеного сторонами 31 січня 2008 року договору кредиту № 410/004 щодо сплати Позичальником на користь Банку комісії, зокрема, комісії за використаний ліміт,є несправедливими та суперечать вимогам закону, суд вважає, що правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісіями в розмірі 129557 грн. 49 коп. відсутні, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту № 410/004 від 31 січня 2008 року, суд дійшов висновку, що позов АТ “Укрсоцбанк” є обґрунтованим лише частково, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 895514 грн. 18 коп. у межах заявлених вимог і наданих позивачем доказів.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 13432 грн. 71 коп. (1,5 % від задоволеної частини позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 – 265, 280, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” заборгованість за кредитним договором № 410/004 від 31 січня 2008 року в розмірі 895514 (вісімсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 18 коп., з яких: 338783 грн. – заборгованість за кредитом, 493400 грн. 62 коп. – заборгованість по процентам, 20362 грн. 91 коп. – інфляційні втрати за кредитом, 42967 грн. 65 коп. – інфляційні втрати за процентами; та судовий збір у розмірі 13432 (тринадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 71 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.