Ухвала суду № 8881674, 02.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

02 квітня 2010 р. № 13/277пн Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Бернацької Ж.О.,

Плюшка І.А.,

Разводової С.С.,

розглянувши касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 25.01.2010

у справігосподарського суду Луганської області №13/277пн

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"

довідкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Луганського регіонального відділення

простягнення суми та визнання правочину недійсним ВСТАНОВИВ:

Подана товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" касаційна скарга на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 у справі господарського суду Луганської області №13/277пн не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з таких підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншій стороні у справі.

До касаційної скарги особа, яка оскаржує судове рішення повинна надавати прямий доказ про надіслання іншим учасникам судового процесу копії касаційної скарги. При пересиланні поштового відправлення таким прямим доказом є опис вкладення та інші докази. З наданого заявником фіскального чеку не вбачається про надіслання відповідачу копії касаційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати державного мита.

Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в розмірі та порядку, який встановлений законодавством України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002) державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від 18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, №2505-IV від 25.03.2005 –опубліковано в Урядовому кур’єрі 31.03.2005).

Згідно підпункту "в" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "в" пункту 2 статті 3 в редакції Закону №3096-III від 07.03.2002).

Підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" передбачено, що із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Заявник просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 в повному обсязі. Державне мито підлягає сплаті у сумі 42,5грн. за немайнові вимоги та 51грн. –майнові вимоги. У платіжному дорученні №25 від 22.02.2010 зазначена сума 51грн., що є порушенням вимог підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету України "Про державне мито" (в редакції Закону №3096-III від 07.03.2002).

Згідно пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15 при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Надане заявником платіжне доручення №25 від 22.02.2010 не містить другого підпису посадової особи, який скріплює напис про зарахування державного мита в дохід бюджету.

Державне мито у національній валюті для справ, які розглядаються у Вищому господарському суді України, перераховується в доходи Державного бюджету України за такими реквізитами: отримувач – Відділення Державного казначейства у Печерському районі м.Києва, банк отримувача – Управління Державного казначейства в м.Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 26077922, рахунок 31113095700007, КЕКД 22090200, символ звітності банку –092.

У платіжному дорученні №25 від 22.02.2010 вказано рахунок №31411537700007.

Допущені заявником порушення є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 у справі господарського суду Луганської області №13/277пн повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка".

Судді:Ж. Бернацька І. Плюшко С. Разводова