Рішення № 88810193, 14.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Київ № 640/22599/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста

Києва Виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

треті особи 1) ОСОБА_2 ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун»;

3) ОСОБА_3

про визнання неправомірними дій, скасування наказу від 21 серпня 2018 року №232,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 » від 05 січня 2017 року № КВ 083170051042 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4» від 01 березня 2017 року № КВ 143170600101;

- скасувати наказ Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 серпня 2018 року № 232 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» щодо об`єкту «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі листів ТОВ «Комфорт-Таун» та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без здійснення архітектурно-будівельного контролю у вигляді позапланової перевірки. Прийняття оскаржуваного наказу відбулося на підставі листів без фактичної перевірки викладених в них обставин, тобто з грубим порушенням процедури та у супереч нормам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано відповідача подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду: відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України; належним чином засвідченні копії документів на підставі яких був прийнятий оскаржуваний наказ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Запропоновано третій особі подати до суду протягом 3-х днів з дня отримання ухвали суду письмові пояснення з приводу предмету позову.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв`язку з тим, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач діяв виключно в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Також відповідачем зазначено, що оскаржуваний наказ не порушує права позивача, оскільки оскаржуваним наказам скасовані декларації, які зареєстровані замовнику будівництва ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1

16 грудня 2019 року представник третьої особи - 2 надав пояснення щодо предмету позовних вимог, в яких зазначено, що ТОВ «Комфорт-Таун» здійснено звернення до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві задля здійснення відповідної перевірки, за результатами якої здійснені міри реагування, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_3 - задоволено. Залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Третьою особою - 3 до суду надані письмові пояснення, в яких зазначено, що самовільне пошкодження фасаду та зовнішньої стіни будинку без згоди співвласників, самовільне облаштування магазину продовольчих та непродовольчих товарів не відповідає вимогам чинного законодавства та є порушенням прав всіх співмешканців.

Суд вважає за необхідне зазначити щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач у позовній заяві зазначає, що дізнався про оскаржуваний наказ лише 16 жовтня 2019 року, під час ознайомлення з матеріалами справи № 755/12378/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1. , треті особи: ТОВ «Комфорт-Таун», ОСОБА_5 про відновлення спільного майна до становища, яке існувало до порушення.

На підтвердження зазначеного позивачем надано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 755/12378/19, з якого вбачається, що представник позивача, повноваження якого надані до позовної заяви, ознайомився із вказаною справою 16 жовтня 2019 року. Відповідачем та третіми особами вказане не спростовано.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем подано адміністративний позов до суду 18 листопада 2019 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строку визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2017 року зареєстрованого за номером 571, позивачем набуто право власності на житлове приміщення під номером АДРЕСА_2 .

04 липня 2018 року ТОВ «Комфорт-Таун» звернулось із заявою № 1019 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва про проведення перевірки та прийняття заходів реагування, зокрема, власника квартири, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Регенератона, будинок 4, квартира 16-174.

Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 липня 2018 року № 463 про проведення позапланової перевірки наказано управленню контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 ; ТОВ «Максі Консалт Груп» на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудування діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4» за адресою: місто Київ, вулиця Регенераторна, 4 у Дніпровському районі.

На підставі вказаного наказу та звернення ТОВ «Комфорт-Таун» від 04 липня 2018 року № 1019 відповідачем 05 липня 2018 року оформлено повідомлення для проведення позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудування діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Відповідачем направлено листи від 06 липня 2018 року № 073-6262 ОСОБА_2 та ТОВ «Максі Консалт Груп» щодо необхідності прибуття до Департаменту 16 липня 2018 року об 11:45 год, за адресою: вул. Хрещатик, 32, 6-й поверх, м. Київ на надання документів, також, зазначено про необхідність забезпечення доступу посадової особі Департаменту до об`єкті будівництва.

Листом від 06 липня 2018 року № 073-6219 відповідач звернувся до Департаменту місто будування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо підтвердження/спростування факту необхідності отримання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ».

Листом від 19 липня 2018 року № 055-9427 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь відповідачу, в якому зазначено, що після виконання будівельних робіт замовником ОСОБА_2 утворюється нове призначення будівлі (приміщень) вважаємо за необхідне замовнику отримати містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва.

Листом від 13 серпня 2018 року № 073-7642 відповідач повідомив Дніпровське УП ГУ НП в м. Києві про те, що під час виїзду на місце посадової особи Департаменту з метою проведення перевірки доступу до об`єкту будівництва не було, замовник будівництва або уповноважені особи були відсутні.

Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 232 від 21 серпня 2018 року було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 » від 05 січня 2017 року № КВ 083140051042, замовник - ОСОБА_2 та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 » від 01 березня 2017 року № КВ 143170600101, замовник - ОСОБА_2 .

Даний наказ виданий відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної звітності», підпункту 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VІІІ та на підставі листів ТОВ «Комфорт-Таун» від 04 липня 2018 року (вх. № 073/5168), від 07 серпня 2018 року № 1180 (вх. № 073/6218) та листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 липня 2018 року № 055-9427.

Вважаючи протиправними спірні припис та постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 жовтня 2015 року № 978, одним із основних завдань Департаменту є - здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі по тексту - Порядок № 553) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Порядком № 553 визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Цей обов`язок тісно пов`язаний з правами суб`єктів містобудування перелічених у пункті 13 Порядку № 553.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» від 04 липня 2018 року № 1019 наказом відповідача № 463 від 05 липня 2018 року було призначено проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 ».

На підставі вказаного наказу було видано направлення на проведення перевірки № б/н від 05 липня 2018 року.

Як зазначає відповідач у відзиві, під час виїзду на місце розташування об`єкту будівництва, посадовою особою відповідача встановлено відсутність уповноваженої особи замовника будівництва, у зв`язку з чим відповідачем було направлено лист від 06 липня 2018 року № 073-6262 на адресу ОСОБА_2 та проектувальника ТОВ «Максі Консалт Груп» щодо прибуття на адресу відповідача для проведення перевірки документів.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду доказів направлення такого листа позивачу, як і доказів його особистого вручення адресату.

Таким чином, суд вважає, що перевірку суб`єкта містобудівної діяльності проведено у відсутності його керівника чи представника, незважаючи на те, що суб`єкт містобудування є ідентифікованим.

Як вже зазначалось, пункт 9 Порядку № 553 передбачає, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції.

В той же час представників органу місцевого самоврядування під час проведення перевірки та представників органів Національної поліції не було. Листом від 13 серпня 2018 року № 073-7642 до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві відповідачем лише висловлено прохання посприяти у проведенні перевірки, оскільки під час виїзду посадової особи відповідача на місце проведення перевірки доступу до об`єкта будівництва не було, що унеможливило проведення перевірки.

Після цього відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Тобто, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю обов`язково складається акт перевірки.

Як встановлено судом, акт перевірки за результатами державного архітектурно-будівельного контролю складений не був.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що відповідачем порушено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що виявилось у проведенні перевірки за відсутності суб`єкта містобудування чи його представників, а також не складення за результатами перевірки акта перевірки, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Вказана позиція узгоджується з обов`язковою для врахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» практикою Верховного Суду, викладеною ним у постанові від 22 січня 2019 року по справі № 826/17907/17.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Як вже зазначалось, частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, статтею 39-1 встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Аналогічні підходи до застосування зазначених вище актів законодавства викладені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16, 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17.

Відповідач вважає, що позивачем не було отримано згоду балансоутримувача житлового будинку, власника або користувача земельної ділянки, власників (співвласників) суміжних приміщень, інтереси яких зачіпаються, на рішення щодо реконструкції та/або технічного переоснащення спільного майна, не надавало власникам приміщень (квартир) дозволу на використання земельної ділянки за вищевказаною адресою.

Суд зазначає, що наведені порушення визначені відповідачем в якості підстави для скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, можуть свідчити про допущення замовником порушення інших вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, які, з огляду на наведені вище висновки суду, які узгоджуються з практикою Верховного Суду, не є підставою для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт (після закінчення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію), а можуть вказувати на необхідність застосування відповідачем інших видів відповідальності, зокрема, ініціювання питання у встановленому законодавством порядку про знесення самочинно збудованого об`єкта.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд при розгляді справи № 826/17907/17 (постанова від 22 січня 2019 року).

Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Вказаний порядок здійснення державного архітектурно-будівельний контролю має бути дотриманий також у випадку застосування заходів, визначених частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи встановленні обставини, суд зазначає, що оскаржуваний наказ виданий не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, а лише на підставі листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 липня 2018 року № 055-9427.

Разом з тим, інформація, отримана від Департаменту містобудування та архітектури, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що оскаржуваний наказ не порушує прав позивача, у зв`язку з тим, що оскаржуваним наказом відповідача скасовані декларацію про початок виконання будівельних робіт від 05 січня 2017 року № КВ 083170051042 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить І-ІІІ категорії складності від 01 березня 2017 року № КВ 143170600101 на об`єкті будівництва «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 » зареєстрована замовнику будівництва ОСОБА_2 , а не позивачу.

Оскільки, як вже встановлено судом позивачем на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 травня 2017 року зареєстрованого за номером 571, набуто право власності на житлове приміщення під номером АДРЕСА_2 .

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 40224921) щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4» від 05 січня 2017 року № КВ 083170051042 та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4» від 01 березня 2017 року № КВ 143170600101.

3. Скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 40224921) від 21 серпня 2018 року № 232 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» щодо об`єкту «Реконструкція квартири № 16-174 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Регенераторна, 4».

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова