Постанова № 8879056, 07.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-378/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Головка А.Б.,

при секретарі –Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Биченко О.О.,

представника відповідача - Мовчан Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2006 року Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"звернулося до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними з моменту винесення податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області:

- № 0000801702/0/1234 від 12 травня 2006 року, № 0000801702/1/1785 від 19 липня 2006 року, № 0000801702/2/2431 від 12 жовтня 2006 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників по актам перевірок" в сумі 48117 грн. 66 коп. (в тому числі, основний платіж - 16039 грн. 22 коп. та штрафна санкція - 32078 грн. 44 коп.);

- № 0000052201/0/1235 від 12 травня 2006 року, № 0000052201/1/1789 від 19 липня 2006 року, № 0000052201/2/2430 від 12 жовтня 2006 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток іноземних юридичних осіб" в сумі 33996 грн. 03 коп. (в тому числі, основний платіж - 11332 грн. 01 коп. та штрафна санкція - 22664 грн. 02 коп.);

- № 0002502301/2/2428 від 12 жовтня 2006 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 57124498 грн. (в тому числі основний платіж - 32814366 грн. та штрафна санкція - 24310132 грн.);

- № 0000073510/0/1237 від 12 травня 2006 року, № 0000073510/1/1790 від 19 липня 2006 року, № 0000073510/2/2429 від 12 жовтня 2006 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "інші збори за забруднення навколишнього природного середовища" в сумі 7592028 грн. 03 коп. (в тому числі. основний платіж - 4103798 грн. 93 коп. та штрафна санкція - 3488229 грн. 10 коп.);

- № 0000092305/0/1239 від 12 травня 2006 року, № 0000092305/1/1792 від 19 липня 2006 року, № 0000092305/2/2434 від 12 жовтня 2006 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 418278074 грн. (в тому числі, основний платіж - 278852049 грн. та штрафна санкція - 139426025 грн.;

- № 0000082305/2/68 від 12 жовтня 2006 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 2630041 грн. (в тому числі, основний платіж - 1873358 грн. та штрафна санкція - 756683 грн.).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2006 року відкрито провадження у даній справі.

          Господарським судом Полтавської області постановою від 17 січня 2007 року позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001112301/0/1236 від 12.05.2006 року, № 0001112301/1/1788 від 19.07.2006 року та № 0001112301/2/2428 від 12.10.2006 року в частині визначення Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" м. Кременчук податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 56908336 грн., в тому числі, основний платіж –32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція –24217652 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 10 травня 2007 року зазначене рішення у частині відмови у задоволенні позову скасував, ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 липня 2009 року рішення апеляційного суду залишив без змін.

Постановою Верховного суду України від 08 грудня 2009 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2009 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року скасовано повністю, а постанову господарського суду Полтавської області від 17 січня 2007 року в оскаржуваній частині, справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до суду 28 січня 2010 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року адміністративну справу прийнято до провадження.

Таким чином, предметом розгляду є визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001112301/0/1236 від 12.05.2006 року, № 0001112301/1/1788 від 19.07.2006 року та № 0001112301/2/2428 від 12.10.2006 року в частині визначення Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" м. Кременчук податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 56908336 грн., в тому числі, основний платіж –32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція –24217652 грн.

На підставі ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" до участі у справі за заявою для захисту інтересів держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області допущено прокурора.

23 березня 2010 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій повідомлено про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово – промислова нафтова компанія „Укртатнафта” у відповідності до вимог Закону України від 17.09.2008р. №514-VI «Про акціонерні товариства» та позивач просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001112301/2/2428 від 12.10.2006 року в частині визначення Публічному акціонерному товариству "Укртатнафта" податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56901495 грн., в тому числі, основний платіж –32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція –24210811 грн.

У судовому засіданні 07 квітня 2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002502301/2/2428 від 12.10.2006 року в частині визначення Публічному акціонерному товариству "Укртатнафта" податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56901495 грн., в тому числі, основний платіж –32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція –24210811 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилався на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі направлень від 03.03.2005 р. № 380/000380, від 31.03.2006 р. № 536/000536 проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", код ЄДРПОУ 00152307, за період з 01.10.2004 року по 30.12.2005 року, яка набрала форму акта від 25.04.2006 р. № 147/23-120/00152307. На підставі зазначеного акта перевірки за встановлені порушення вимог законодавства України винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0001112301/0/1236 від 12.05.2006 року, № 0001112301/1/1788 від 19.07.2006 року та № 0002502301/2/2428 від 12.10.2006 року.

Прокурор у судове засідання не з’явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі направлень від 03.03.2005 р. № 380/000380, від 31.03.2006 р. № 536/000536 проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", код ЄДРПОУ 00152307, за період з 01.10.2004 року по 30.12.2005 року.

За результатами перевірки було складено акт від 25.04.2006 р. № 147/23-120/00152307.

В ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ було встановлено порушення з боку АТ„Укртатнафта”:

1) пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97 із змінами та доповненнями – стосовно віднесення в І кварталі 2005 року до складу валових витрат фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах;

2) пп. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97 із змінами та доповненнями –стосовно віднесення до складу валових витрат за ІV квартал 2004 року та 2005 рік витрат, пов’язаних із забезпеченням працівників молоком;

3) пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97 із змінами та доповненнями –стосовно віднесення до складу валових витрат за ІV квартал 2004 року вартості чартерних авіарейсів, замовлених для перевезення членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії для участі в засіданні Спостережної Ради АТ„Укртатнафта”;

4) пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97 із змінами та доповненнями –стосовно заниження валового доходу від реалізації нафтопродуктів та надання послуг з переробки нафтової сировини за цінами, нижче за звичайні, а також завищення валових витрат у зв’язку з придбанням товарів по цінах, вищих за звичайні;

5) пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97 із змінами та доповненнями –стосовно застосування штрафної (фінансової) санкції у зв’язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань під час проведення перевірки.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення –рішення № 0001112301/0/1236 від 12.05.2006 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57131339 грн., в тому числі за основним платежем –32814366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24316973 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області .

Рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 17.07.2006 року № 17819/10-25-009 податкове повідомлення-рішення № 0001112301/0/1236 від 12.05.2006 року залишено без змін.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, 19 липня 2006 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001112301/1/1788, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57131339 грн., в тому числі за основним платежем –32814366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24316973 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Полтавській області.

Рішенням за результатами розгляду повторної скарги позивача Державна податкова адміністрація у Полтавській області скасувала податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафної санкції в розмірі 6841 грн., тому податкові повідомлення-рішення №0001112301/0/1236 від 12.05.2006 р., №0001112301/1/1788 від 19.07.2006 р. є відкликаними з огляду на положення п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

12 жовтня 2006 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0002502301/2/2428, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57124498 грн., в тому числі за основним платежем –32814366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24310132 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002502301/2/2428 від 12.10.2006 року в частині визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56901495 грн., в тому числі, основний платіж –32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція –24210811 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки, податковою інспекцією було виключено з валових витрат позивача в І кварталі 2005 року суму фактичних витрат підприємства на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 273437 грн.

На думку перевіряючих, включення вказаних витрат до складу валових витрат підприємства суперечить приписам пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким встановлено, що до складу валових витрат підприємства відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Крім того, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено право платника податку відносити до складу валових витрат суми збору на обов’язкове пенсійне страхування, а не витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 та списком N2, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. При цьому, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Обов’язок підприємств щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97р. № 400.

Відповідно до вимог абзацу четвертого п. 1 ст. 2 вказаного Закону, для платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, до досягнення працівниками пенсійного віку. Частиною 3 ст. 4 даного Закону встановлена 100% ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, позивач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відтак, позивач правомірно включив до складу валових витрат збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100% суми фактичних витрат підприємства на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що повністю узгоджується з вимогами пп. 5.2.5 п.5.2 та пп. 5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо віднесення до складу валових витрат в ІV кварталі 2004 року вартості організованих чартерних авіарейсів в розмірі 405400,00 грн., замовлених для перевезення членів керівних органів АТ„Укртатнафта” для участі в засіданні Спостережної Ради, суд зазначає наступне.

В обґрунтування безпідставності включення до складу валових витрат підприємства вартості замовлених авіарейсів, відповідач у акті перевірки посилається на положення пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Крім того, відповідач посилається на Інструкцію про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженої наказом Мінфіну № 59 від 13.03.98р., яка вимагає оформлення службового відрядження шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) та посвідчення про відрядження.

Як вбачається з акту перевірки, витрати АТ„Укртатнафта”, пов’язані з організацією авіаційних перевезень членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії для участі в засіданні Спостережної Ради не підтверджуються посвідченнями про відрядження вказаних осіб.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 22.05.2003 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” Челендж АЕРО” було укладено договір № 6-Z (960/10/1100).

Чартерні рейси виконувались згідно із заявками позивача за маршрутом Казань-Бориспіль-Казань: № 461-04 від 16.12.2004 року на суму 123815 грн. 25 коп.; № 460-04 від 14.12.2004 року на суму 282504 грн. 60 коп.

На виконання зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” Челендж АЕРО” надало АТ „Укртатнафта” послуги авіаційного перевезення членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії АТ „Укртатнафта”, що підтверджується актами виконаних робіт від 17.12.2004 р. на суму 282504 грн. 60 коп. та 20.12.2004 р. на суму 123815 грн. 25 коп.

Поіменний склад членів авіарейсу підтверджується листом від 14.12.2004 року, що містить інформацію про рейс, який виконувався із 15.12.2004 по 16.12.2004, копія якого наявна у матеріалах справи.

Факт проведення засідання наглядової ради позивача та участь членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії АТ „Укртатнафта”, з метою доставки яких було здійснено чартерні рейси, підтверджується протоколом № 7/Н/2004 від 16.12.2004 року (м. Київ), порядок денний якого передбачає вирішення питань, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платникам податку надано право включати до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Статуту АТ„Укртатнафта”, Спостережна Рада та Ревізійна комісія є органами управління і контролю підприємства, відповідно діяльність вказаних органів спрямована на забезпечення господарської діяльності підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати, пов’язані з виконанням договірних зобов’язань між АТ „Укртатнафта” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” Челендж АЕРО” підтверджені необхідними первинними документами (договір, рахунки-заявки, акти виконаних робіт, платіжні доручення містяться в матеріалах справи), пов’язані із здійсненням господарської діяльності підприємства в цілому та мають відноситись до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, дані витрати є валовими витратами у розумінні п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”. Такі витрати не є витратами на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з позивачем або є членами керівних органів платника податку, про які йдеться у п.п. 5.4 8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги у цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо встановлених та зафіксованих у акті перевірки порушення вимог пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, суд зазначає наступне.

Із акту перевірки вбачається, що у 2005 році АТ„Укртатнафта” надавало послуги по переробці давальницької нафти двом підприємствам:

- Компанії „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство) за цінами вище, ніж звичайні, на підставі контрактів та доповнень до них: № 1754/14/2120 від 16.08.2005 року та доповнення до угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 1909/14/2120 від 28.09.2005 р. та доповнення до угоди № 1, № 2, № 3; № 2143/14/2120 від 01.11.2005 р. та доповнення до угоди № 1, № 2, № 3, № 4; № 2308/14/2120 від 01.12.2005 року та доповнення до угоди № 1, № 2;

- ТОВ "Новойл" (угода № 1387/1/2120 від 08.07.2005 року, № 1631/1/2120 від 29.07.2005 року, № 1696/1/2120 від 04.08.2005 року, № 1755/1/2120 від 17.08.2005 року).

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов’язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Разом з тим, аналізом балансу переробки давальницької сировини, що передбачені даними контрактами встановлено, що кількість найменувань виготовлених нафтопродуктів з давальницької сировини підприємства ТОВ "Новойл" (м. Київ) більше у середньому у два рази, ніж кількість найменувань, виготовлених нафтопродуктів з давальницької нафти Компанії „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство).

Крім того, різняться і планові калькуляції витрат на переробку однієї тонни нафти резидентом та нерезидентом, відповідно до яких різниця у цінах виникла через те, що при переробці нафти для ТОВ "Новойл" використовувалися такі допоміжні речовини як МБТЄ та метанол, які відсутні в калькуляції для Компанії „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство).

Таким чином, у договорах з надання послуг по переробці нафти Компанії „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство) та ТОВ "Новойл" вартість виконаних послуг відрізняється через різні схеми переробки нафти та баланс виходу готової продукції.

У договорах та додаткових угодах до них вихід готової продукції не ідентичний, умови переробки різні, що є об'єктивними умовами, які впливають на договірну ціну переробки сировини.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області не здійснювався аналіз укладених на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах; не перевірено та не враховано для визначення звичайної ціни умови договорів на постачання нафтової сировини АТ "Укрататнафта" та інших суб'єктів ринку; не проаналізовано та не надана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у даних договорах не відповідає рівню звичайних цін. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Також, перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки, що з 01.07.2005 року по 31.12.2005 року АТ„Укртатнафта” реалізувало нафтопродукти, зокрема, дизпаливо Л-0,20-62 , ТОВ „Новойл” (м. Київ) по цінах, що є нижчими за звичайні в порівнянні з цінами для ДП „Укрзалізничпостач” (м.Київ ), що є порушенням п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлені конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток: п.п. 7.1.1. ст. 7, п.п. 5.3.9 ст. 5, п.п. 7.4.1 ст. 7, п.п. 7.4.2, 7.4.3 ст. 7, п.п. 7.4.4 ст. 7, п.п. 7.8.2 ст. 7, п.п. 7.8.9 ст. 7, п.п. 7.9.6 ст. 7, п.п. 7.11.13 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Інших підстав для застосування податковими органами звичайних цін при визначенні витрат та доходів, законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено, що також підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2007 року № 8838/58/15-031, яким надано роз'яснення щодо застосування звичайних цін в податковому законодавстві.

Жодний з випадків, перелічених у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” не підпадає під порушення, зафіксоване у акті перевірки - продаж дизельного палива ТОВ "Новойл".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування АТ„Укртатнафта” суми податкового зобов’язання у зв’язку із застосуванням звичайних цін.

Крім того, судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ не було враховано умов поставки нафтопродуктів вказаним контрагентам. Особливою відмінністю між цими договорами поставки і обставиною, яка пояснює різницю в ціні на нафтопродукти, є різний базис поставки товару.

Так, у відповідності до договорів поставки нафтопродуктів №57/2/2118 від 15.12.05р., №2487/2/2118 від 05.12.05р., №56/2/2118 від 13.12.05р., укладених між АТ „Укртатнафта” та ТОВ “Новойл”, використовувався базис EXW (ФРАНКО-ЗАВОД). Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відносини ж АТ „Укртатнафта” з ДП „Укрзалізничпостач” будувалися на основі базису FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК) у відповідності до договорів поставки нафтопродуктів №1697/2/2118 від 12.08.05р., №1872/2/2118 від 16.09.05р., №1873/2/2118 від 16.09.05р., згідно з яким, продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. За умовами цього базису, оскільки поставка здійснювалася на площах продавця (АТ «Укртатнафта»), то продавець повинен був завантажити відповідні нафтопродукти на залізничний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що умови договорів, укладених з ДП „Укрзалізничпостач”, передбачали обов’язок АТ „Укртатнафта” поставити товар залізничним транспортом із подальшим направленням за реквізитами одержувача. Договірні відносини з ТОВ „Новойл” не передбачали обов’язку позивача поставляти товар контрагенту.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що податковим органом при застосуванні звичайних цін не враховано різний обсяг зобов’язань позивача, визначений в договорах з ТОВ “Новойл” та ДП „Укрзалізничпостач”.

Крім того, перевіркою було встановлено, що протягом вересня –грудня 2005 року АТ„Укртатнафта” імпортувало на територію України нафту від Компанії „Ukrtatoil LTD” (Великобританія) за цінами вище, ніж звичайні.

Для визначення звичайної ціни за даним фактом відповідачем було враховано ціни імпорту нафти на територію України, наведені в щомісячному огляді цін Державного інформаційного аналітичного центру та Державної митної служби в Україні.

Із пояснення відповідача у судовому засіданні встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області для порівняння цін на імпортовану нафту використовувались дані Державного інформаційного аналітичного центру, наведені у щомісячному бюлетені огляду цін українського та світового товарних ринків.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

На виконання вимог п. 6 Указу Президента України від 10.02.1996 р. № 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України створено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (далі - Центр) з покладанням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем надіслані на адресу Центру запити:

-          № 47/3-13 від 04.-1.2006 року з проханням здійснити цінову експертизу контракту № 050907 від 07.09.2005 року, укладеного між позивачем на Компанією „Ukrtatoil LTD” на поставку нафти російських родовищ, поставлену на підприємство в період із вересня по жовтень 2005 року;

-          № 47/03-1079 від 03.11.2005 року з проханням здійснити цінову експертизу контракту № 050907 від 07.09.2005 року, укладеного між позивачем та Компанією „Ukrtatoil LTD” на поставку нафти російських родовищ, поставлену на підприємство в листопаді 2005 року;

-          № 47/3-2167 від 29.11.2005 року з проханням здійснити цінову експертизу контракту № 050907 від 07.09.2005 року, укладеного між позивачем та Компанією „Ukrtatoil LTD” на поставку нафти російських родовищ, поставлену на підприємство в грудні 2005 року.

На зазначені вище звернення від Центру отримано наступні листи, копії яких наявні у матеріалах справи:

-          № 7/25 від 12.01.2006 року, у якому зазначено, що виходячи із рівня цін, що склалися на період підписання додаткових угод до Контракту № 050907/1812/14/2121 від 07.09.2005 року на постачання у вересні та жовтні 2005 року нафти типу URALS на Європейському ринку за пропозиціями на постачання з Російської Федерації до України, враховуючи умови постачання, ситуацію та ринку України у вересні-жовтні 2005 р., рівень цін за Додатковими угодами №№1-10 на постачання нафти у вересні-жовтні 2005 року на умовах постачання DDU-пункт прийому – передачі нафти ВАТ «Укртранснфта» ПСП «Кременчук 466/1 у розмірі 450,00 USD /MT, відповідає верхній межі розрахункового рівня цін при постачанні нафти типу URALS;

-          № 7/350 від 03.11.2005 року, у якому зазначено, що виходячи з рівня цін на даний товар на Європейському ринку та ринку Російської федерації на період підписання Додаткової угоди № 11 від 01.11.2005 року до контракту № 050907/1812/14/2121 від 07.09.2005 року, умови розрахунку, рівень цін на нафту у кількості 50 тис. МТ по ціні 383,00 USD /MT, що поставляється у листопаді 2005 року на умовах постачання DDU-пункт прийому – передачі нафти ВАТ «Укртранснфта» ПСП «Кременчук 466/1 відповідає кон’єктурі ринку;

-          № 7/383 від 30.11.2005 року, у якому зазначено, що виходячи з рівня цін на даний товар на Європейському ринку та ринку Російської федерації на період підписання Додаткової угоди № 15 від 29.11.2005 року до контракту № 050907/1812/14/2121 від 07.09.2005 року, умови розрахунку, рівень цін на нафту у кількості 50 тис. МТ по ціні 338,00 USD /MT, що поставляється у грудні 2005 року на умовах постачання DDU-пункт прийому – передачі нафти ВАТ «Укртранснфта» ПСП «Кременчук 466/1, відповідає кон’єктурі ринку.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що у процесі митного оформлення нафти сирої російських родовищ за вказаним правочином, державною митною службою України митна вартість товару була перевірена згідно із вимогами ст. 265 Митного кодексу України у встановленому законом порядку та погоджена за відсутності сумнівів у правильності її визначення із використанням першого методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що підтверджується листом Енергетичної регіональної митниці від 11.03.2010 року № 22/2-1702.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відтак, позивач самостійно сформував податкові зобов’язання на підставі відомостей про митну вартість товару, які переміщувались через митний кордон України, з урахуванням висновків Центру.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності даного порушення.

Крім того, відповідно до вимог пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Податковою інспекцією не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому та внутрішньому ринку нафти та нафтопродуктів, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставлених економічних умовах, не перевірено та не враховано для визначення звичайної ціни умови договорів на постачання нафтової сировини АТ“Укртатнафта” та інших суб'єктів ринку, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь яких інших об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Відтак, позовні вимоги у цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем було застосовано штрафну (фінансову) санкцію на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 10% від суми самостійно проведеного підприємством коригування податкового обліку після початку перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем у порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валових витрат в ІV кварталі 2004 року та 2005 році орендну плату, сплачену АКБ „МТ-Банк” за користування банкоматами IBM 4783-F05 в кількості 4 одиниці, клієнтськими картриджами GCR500 в кількості 9 одиниць, мультипортовою платою в кількості 2 одиниці, комп’ютером INTEL TX 2-66 ICA-8-340, модемом IDC 2814 BXL 3360 EXT.

06 квітня 2006 року АТ „Укртатнафта” подало до Кременчуцької ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток, відповідно до яких самостійно виключило зі складу валових витрат суми витрат, пов’язаних з орендою банкоматів та комп’ютерного обладнання.

При цьому АТ „Укртатнафта” самостійно нарахувало та сплатило штрафні санкції в розмірі 5% від суми недоплати.

Із розрахунку фінансових санкцій по акту планової комплексної документальної перевірки від 25.04.2006 року АТ "Укртатнафта", код 00152307 вбачається, що сума нарахованих позивачу штрафних санкцій за дане порушення складає 33000 грн.

Згідно із п. 17. 2 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Разом з тим, відповідно до пункту 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено, що перевірка позивача проводилась у період з 06 березня 2006 року по 17 квітня 2006 року (сторінка 3 акта перевірки), тоді як уточнюючі розрахунки подані позивачем до податкового органу 06 квітня 2006 року, тобто вже під час проведення перевірки, а не до її початку, тому позивач не мав права скористатися правилами та гарантіями, встановленими пунктом 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зазначене порушення було встановлено та зафіксовано у акті перевірки, тому самостійне виключення позивачем зі складу валових витрат суми витрат, пов’язаних з орендою банкоматів та комп’ютерного обладнання, не тягне неможливість застосування до позивача штрафної санкції.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002502301/2/2428 від 12 жовтня 2006 року в частині визначення Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" м. Кременчук податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56868495 грн., в тому числі, за основним платежем –32690684 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією –24177811 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002502301/2/2428 від 12 жовтня 2006 року в частині визначення Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" м. Кременчук податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56868495 грн., в тому числі, основний платіж –32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція –24177811 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                А.Б. Головко