Постанова № 8878923, 29.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-45304/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Удовіченка С.О.,

при секретарі –Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Панченко О.О.,

представника відповідача - Букко Н.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Державного дослідного господарства "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наукдо Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській областіпро визнання рішення та вимоги нечинними, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2009 року Державне дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наук (надалі по тексту – позивач, ДДГ " Тахтаулово")звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач)про визнання нечинним рішення № 62 від 11.03.2009 про стягнення з ДДГ " Тахтаулово" штрафу в розмірі 7 120 ,59 грн та пені в розмірі 26 760,93 грн, визнання нечинною вимоги №Ю149 від 07.04.2009 про стягнення з ДДГ " Тахтаулово" штрафу в розмірі 7001,97 грн та пені в розмірі 26 315,13 грн та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області провести звірку взаємних розрахунків з ДДГ " Тахтаулово".

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що згідно акту взаємних розрахунків станом на 31.12.2001 ДДГ «Тахтаулово» заборгованості не мало, а згідно акту взаємних розрахунків станом на 31.12.2002 дійсно мало борг зі сплати збору у розмірі 12 458,47 грн та борг по пені у розмірі 103,03 грн, але в подальшому дана заборгованість була сплачена, а тому вважають нараховані штраф та пеня рішенням № 62 від 11.03.2009 та направлена вимога № Ю 149 від 07.04.2009, за період з 31.12.2001 по 28.07.2008 безпідставними. Крім того зазначав,що остання перевірка підприємства проведена в 2007 році, а перед прийняттям рішенням акт звірки взаємних розрахунків не складався.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, об’єктивно оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державне дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наукзареєстровано як юридична особа 27.01.1992 Полтавською районною державною адміністрацією та внесено до Єдиного державного реєстру підприємство та організацій України (ЄДРПОУ) 12.03.2007, ідентифікаційний код 00497029, що підтверджується копією довідки із ЄДРПОУ № 09/2-471, виданої Головним управління статисти у Полтавській області.

Відповідно до статей 14, 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV Державне дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наук є страхувальником –платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області, реєстраційний номер платника 16194123.

11.03.2009 начальником Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області прийнято рішення № 62 “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду”, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду вирішено застосувати до Державного дослідного господарства "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наук у вигляді стягнення суму штрафу в розмірі 7021 грн 59 коп та нарахування пені в розмірі 2 760 грн 93 коп за період з 31.12.2001 по 28.07.2008, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки в УПФУ Полтавському районі в сумі 33 881 грн 51 коп.

До рішення додані розрахунок фінансової санкцій та пені по особовому рахунку 1-5 %, 4%,32%,42% (розділ 2) ДДГ «Тахтаулово»Р.Н 16194123, код 00497029, без дати, номера, підпису відповідальної особи, відповідно до якого сума розрахунку штрафної санкції до 01.01.2004 становить 631,00 грн, період розрахунку з 31.12.2001 по 28.07.2008 за який сума штрафної санкції становить 7421,59 грн, сума пені - 26956,26 грн, період розрахунку з 09.09.2004 по 11.08.2009 сума накладених штрафів становить 8052,59 грн, сума накладеної пені –26 956,26 грн.

07.04.2009 Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області виставлена вимога № Ю149, яким вимагає у ДДГ «Тахтаулово»сплатити недоїмку із страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 07.04.2009 в сумі 33317,10 грн, у тому числі фінансові санкції ( штрафи) в розмірі 7001, 97 грн, пеня 26315,13 грн,

Так як, позивач із вищевказаними рішенням та вимогою не згоден, тому звернувся до суду з проханням про визнання їх нечинними.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи правомірність винесення відповідачем спірних рішення та вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно із статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

При цьому суд, зазначає, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003, № 1058-IV, який згідно із частиною 1 розділу ХV Прикінцеві Положення набрав чинності з 01.01.2004.

Законом України від 17.11.2005 № 3108-IV пункт 16 розділу XV Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003, № 1058-IV доповнено абзацом третім, відповідно до якого, погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.

Враховуючи зазначене, спірні правовідносини, що виникли, як зазначено у спірному рішення з 31.12.2001, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003, № 1058-IV.

Згідно із положенням статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом

Згідно із пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно розрахунку сум пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків до рішення № 62 від 11.03.2009, що здійснений відповідачем на вимогу суду, період розрахунку здійснений з 31.12.2001 по 24.09.2007, недоїмка виникла 31.12.2001, 2002 рік (05,06,08,09,10,11,12 місяці), 2003 рік (01,03,05,07,09,10,12 місяці), 2004 рік ( 01,02,09 місяці), 20.12.2005, 24.09.2007 всього в розмірі 6471,00 грн. Датою сплати недоїмки за увесь період з 2001- 2007 рік є дата 28.07.2008 (окрім за 31.12.2001 дата часткового погашення 01.02.2008) всього погашено у розмірі 5869,90 грн, таким чином нараховано штраф в розмірі 7120,59 грн та пеня 26760,93 грн.

А відповідно до розрахунку сум пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків до вимоги №Ю149 від 07.04.2009, що здійснений відповідачем на вимогу суду та даних картки особового рахунку платника ДГГ «Тахатулово»датою виникнення боргу в даному випадку є 27.03.2009 та належить до сплати фінансові санкції та пеня 33881,52 грн (фінансові санкції 7120,59 грн + пеня 26760,93 грн, що застосовані рішенням № 62 від 11.03.2009), зараховано фінансових санкцій (118,62 грн) та пені (445,80 грн) всього 564,42 грн, загалом борг який вимагає сплатити відповідач згідно вимоги становить 33317,10 грн.

Однак, суд вважає таке нарахування штрафних фінансових санкцій та пені необґрунтованим за період з 31.12.2001 по 28.07.2008 оскільки, відповідно до пункту 5 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи,зокрема, копій вимог, копій платіжних доручень, актів звірки, рішень суду, ДГГ «Тахтаулово»мало заборгованість по сплаті страхових внесків з 2002 року,однак здійснювало часткову сплату страхових внесків, а отже наявність недоїмки за 2001,2002,2003,2005 роки, за несвоєчасну оплату якої, рішенням 11.03.2009 застосовано штрафні санкції та нарахована пеня, на які в подальшому виставлено вимогу №Ю149 від 07.04.2009, суд вважає безпідставними та таким,що не відповідають дійсним обставинам справи.

При цьому суд, також приймає до уваги, що відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області від 05.06.2008 вих. № 1493/5/03-19 за підписом начальника управління , копія якого наявна в матеріалах справи, адресованого ДГГ «Тахтаулово»,заборгованість зі сплати страхових внесків у останнього з 01.01.2004 за станом на 05.06.2008 відсутня.

Таким чином, аналізуючи положення статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» штрафна санкції застосовуються та пеня нараховується за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками саме страхових внесків.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 13 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Порядок застосування фінансових санкцій до платників страхових внесків визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (надалі –Інструкція № 21-1).

Так, відповідно до абзацу 5 підпункту 9.3.4 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції № 21-1 вказується, що підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки, акт звірки та розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 14 статті 106 України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. У разі незгоди з рішенням про нарахування пені та накладення штрафу, страхувальник у десятиденний строк має право на оскарження рішення у судовому порядку.

Отже, як вбачається з вищенаведеного, відповідач наділений повноваженнями застосовувати до платника штрафні санкції, виносити рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, у разі не здійснення платником сплати борги у розмірах та строках визначених законодавством України та органом Пенсійного фонду України на підставі акту перевірки, акту звірки та розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Всупереч вказаної норми Управлінням Пенсійного фонду України в Полтавсьому районі у Полтавській області перед прийняттям рішення № 62 від 11.03.2009 акт звірки не складався, перевірка не проводилась, а отже, відповідачем не перевірялася фактична сплата страхових внесків позивачем. А також суд зауважує, що згідно розрахунку до спірного рішення, здійсненого відповідачем, датою зарахування за спірний період (31.12.2001 по 24.09.2007) страхових внесків є дата 28.07.2008, однак відповідачем більш ніж через 7 місяців після настання відповідної дати застосовано штрафні санкції та нараховано пеню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законних підстав для прийняття спірного рішення № 62 від 11.03.2009 у відповідача не було, що в свою чергу стосується і вимоги № Ю149 від 07.04.2009.

Посадові особи органів Пенсійного фонду України зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи Пенсійного фонду функцій та повною мірою використовувати надані їм права (стаття 63 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відвідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному досліджені. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Пункти 1 та 9 абзацу 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення № 62 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 11.03.2009 та виставленої вимоги № Ю 149 від 07.04.2009.

Зважаючи на те, що рішення та вимога є правовими актами індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог Державного дослідного господарства "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наук про визнання рішення та вимоги нечинними та визнати протиправними і скасувати рішення № 62 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 11.03.2009 та вимогу № Ю149 від 07.04.2009, які прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Що стосується вимог про зобов’язання відповідача провести звірку взаємних розрахунків з ДДГ " Тахтаулово", то суд зазначає , що діючим законодавством України не передбачені обов'язкові правові підстави для зобов'язання сторони провести звірку розрахунків.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області провести з позивачем звірку розрахунків.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Держбюджету України на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного дослідного господарства "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наукдо Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області про визнання рішення та вимоги нечинними задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області № 62 від 11.03.2009 , визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі у Полтавській області №Ю149 від 07.04.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного дослідного господарства "Тахтаулово" Інституту свинарства імені О.В. Квасницького Української академії аграрних наук витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 02 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко