Постанова № 88735233, 06.04.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/368/19

1-кс/467/191/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора - Параконної А.О.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників -Соколік В.Д., Вишневського А.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року та клопотання захисника Соколіка Віталія Дмитровича про зміну запобіжного заходу на домашній арешт,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор звернулась із клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою на 60 днів.

Зокрема, звернення умотивоване тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за обставин, що відображені в обвинувальному акті, а також наявністю реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Паралельно прокурор посилалась на неспроможність інших, більш м`яких видів запобіжних заходів забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Позиції сторін

Захисник обвинуваченого, у свою чергу, звернувся з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, яке умотивоване тим, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання і сім`ю, до складу якої входять неповнолітні діти, а також за станом здоров`я потребує лікування поза умовами установи попереднього ув`язнення.

Оскільки вказані прокурором ризики є необґрунтованими, то, на думку захисника, достатнім заходом забезпечення кримінального провадження за таких обставин буде домашній арешт.

Обвинувачений проти задоволення клопотання, внесеного прокурором, заперечив, натомість підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу, яке просив задовольнити.

Прокурор вважала за можливе відхилити звернення сторони захисту, оскільки підстави для зміни виду запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілі в судове засідання не з`явились, про його дату, час і місце повідомлені шляхом направлення судових повісток неодноразово, причин свого неприбуття не вказали

Мотиви суду

У свою чергу, суд, вирішуючи порушені перед ним питання, з`ясувавши позиції сторін щодо заявлених клопотань, перевіривши їх доводи і обґрунтованість, обговоривши доцільність застосування найсуворішого із запобіжних заходів на даний час і можливість його заміни на більш м`який, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив такі висновки.

Зокрема, за змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 153 680,00 грн.

В подальшому, у тому числі й у ході судового розгляду, строк тримання ОСОБА_2 під вартою продовжувався неодноразово і наразі, прокурором вкотре порушене це питання.

Проте, з урахуванням тривалості цього судового розгляду, яке наразі перебуває на стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Так, запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_2 під вартою був застосований у зв`язку із наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого кримінального правопорушення (злочину) та одночасним існуванням ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Отже, при обранні йому такого типу запобіжного заходу було об`єктивно встановлено дійсні ризики згідно процесуального закону, зокрема, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Однак, суд, враховуючи, що лише сама по собі ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення не може бути безумовною підставою для утримання особи під вартою, бере до уваги наявність регламентованих статтею 177 КПК України ризиків у даному, конкретному випадку, зокрема, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 цієї статті, існування яких ставить під загрозу забезпечення виконання ним покладених на нього кримінальним процесуальним законом обов`язків, а як наслідок, і досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Ці ризики на даній стадії кримінального провадження не відпали, є реальними і триваючими, у той час як судове провадження об`єктивно завершити не є можливим.

При цьому, потерпілі та свідки не допитані, а тому існує потреба у забезпеченні належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 на даному етапі судового провадження.

Тож, оцінивши в сукупності наявність вищезазначених ризиків а також обставин, що регламентовані ч.1 ст. 178 КПК України та враховуються, зокрема, і при продовженні запобіжного заходу, а також вагомість доказів, якими обґрунтовуються саме ці обставини, суд прийшов до висновку про наявність передумов, що визначені п. 1, 2 ч.1 ст. 194 КПК України, а як наслідок і про доцільність застосування запобіжного зхаоду.

Проте, суд приходить до висновку про можливість на даний час змінити його вид на більш м`який, зокрема, виходячи із такого.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно, наявність підстав для залишення особи під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX), що, у цій справі, станом на сьогодні, не є дійсним, з огляду на установленість судом відсутності передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Зокрема, суд зважав на те, що у справі «Роман Мірошніченко проти України» (заява № 34211/04, від 19 лютого 2009 року) ЄСПЛ прийшов до висновку, що той факт, що заявник підозрюється у скоєнні серійного злочину, можливо, спочатку виправдовував його утримання під вартою. Однак після спливу певного часу судова влада була зобов`язана привести інші вагомі підстави для подальшого утримання під вартою, що не було зроблено в даному випадку. Крім того, на жодній зі стадій національні суди не розглядали можливість застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів, і, спираючись головним чином на тяжкість обвинувачення, органи влади продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можуть вважатися «відповідним і достатніми».

Такий саме підхід ЄСПЛ сформував не тільки щодо однієї підстави для тримання особи під вартою (тяжкість злочину).

Аналогічні висновки щодо іншої підстави (загроза втечі) ЄСПЛ зробив у справі «Доронін проти України» (заява № 16505/02, від 19 лютого 2009 року).

Так, суд вказав, що «хоча й видається, що спроба заявника втекти дала відповідним органам підстави для тримання його під вартою протягом досудового слідства та розгляду справи в суді, серйозність пред`явлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здійсненню правосуддя залишалися єдиними підставами, з огляду на які суд не змінював обраний йому запобіжний захід. Однак згідно з пункту 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами».

Та у цьому провадженні такі інші підстави на даному його етапі, ураховуючи строк перебування обвинуваченого під вартою, установлені не були, а тому суд не знаходить передумов для продовження тримання обвинуваченого під вартою.

На цей час обвинувачений утримується під вартою понад рік, однак, судовий розгляд через неналежну процесуальну поведінку захисників, досі перебуває на стаді підготовчого провадження.

Тому, на переконання суду, утримання під вартою, за умови дійсності ознак затягування з боку захисників строку розгляду кримінального провадження, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Водночас, на цей час, розгляд справи не завершено і, як було вказано вище, існує підстава для застосування запобіжного заходу.

При цьому, вона (ця підстава) обумовлена, у тому числі, у світлі факторів пов`язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій він піддається кримінальному переслідуванню, з огляду на що, у даному конкретному випадку, ризики, визначені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Однак, обставини, регламентовані ст. 178 КПК України, з мотивів, що наведені вище, не є такими, що вказують на наявність, у цей період, передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу у поєднанні з даними про процесуальну поведінку захисників і тривалістю судового розгляду.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України, але відсутня передумова визначена п. 3 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

А тому, на цей час, на думку суду, є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, як то, цілодобового домашнього арешту із зстосуванням засобу електронного контролю.

Саме даний запобіжний захід, на даному етапі судового розгляду буде адекватною противагою наявним ризикам.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, внесеного відносно ОСОБА_2 , - відмовити.

Клопотання захисника Соколіка Віталія Дмитровича про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід виді цілодобового домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю.

Зобов`язати ОСОБА_2 цілодобово не залишати житло за адресою : АДРЕСА_1 та прибувати за кожною вимогою до Арбузинського районного суду Миколаївської області, а також цілодобово носити засіб електронного контролю на строк до 04 червня 2020 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконання ухвали покласти на Хаджибейський ВП Суворівського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області та направити цьому органу належно завірену копію ухвали.

Зобов`язати Хаджибейський ВП Суворівського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області негайно поставити ОСОБА_2 на облік та повідомити про це суд.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Суддя І.В. Явіца