Постанова № 88735226, 07.04.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/851/19

1-кп/467/38/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора - Пахомова О.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Вишневського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12019150130000213, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2019 року та клопотання захисника Вишневського Анатолія Васильовича про зміну запобіжного заходу на домашній арешт,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою строком на 60 діб.

Це звернення умотивоване тим, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України і одночасно є наявними ризики, із числа регламентованих ст. 177 КПК України, як то, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Одночасно, як вказав прокурор, інші більш м`які запобіжні заходи нездатні гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Позиції інших учасників провадження

Захисник, у свою чергу, звернувся з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Зокрема, звернення умотивоване тим, що обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою наразі суттєво змінились.

Про це свідчать показання потерпілого ОСОБА_2 , який повідомив про те, що обвинувачений користувався велосипедом з його дозволу, і, відповідно, не викрадав його.

Крім того, потерпілий ніякої заяви про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не писав.

За таких обставин, посилаючись на те, що виник розумний сумнів в обґрунтованості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України, у той час, як злочин, передбачений ч.1 ст. 162 того ж Кодексу, відноситься до категорії невеликої тяжкості, захисник просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений підтримав це клопотання і просив його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу і вказав на те, що забезпечить умови застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем свого проживання.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

У свою чергу, суд, перевіривши доводи і обґрунтованість заявлених клопотань, обговоривши доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час, як тримання під вартою, а так само, заслухавши сторін, обговоривши можливість/неможливість заміни запобіжного заходу на більш м`який у контексті заявленого клопотання, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив такі висновки.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу і за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

Також, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

А підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу обвинуваченого і ті, що визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

У даному в випадку суд установив, що прокурор висунув ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України.

А тому реальними є обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, так як ОСОБА_1 вже висунуте обвинувачення, що виключає оцінку обґрунтованості підозри на стадії судового провадження.

При цьому, на час розгляду порушеного прокурором питання про обвинуваченого встановлено такі відомості: зокрема, ОСОБА_1 не одружений, на утриманні неповнолітніх та/чи непрацездатних осіб не має, не працевлаштований, проживає не за місцем реєстрації, є особою, відносно якої установлено адміністративний нагляд, має непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, перебував у розшуку у зв`язку із ухиленням від явки в суд.

Отже, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я обвинувачений не має специфічних особливостей стану здоров`я.

Також, суд сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ стосовно того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) і вважає, у даному конкретному випадку, вказані прокурором ризики обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані, і на цей час триваючими.

Тому, вказані стороною обвинувачення ризики, як то, можливість переховуватись від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення є реальними, оскільки ОСОБА_1 має незняті і непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, а також перебував у розшуку в рамках цього ж кримінального провадження.

Ризик впливу на свідків був відкинутий судом на етапі обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 і на цей час прокурор не навів будь - яких відомостей стосовно його реальності на момент внесення ним клопотання, а тому суд вважає за можливе виключити його у цьому провадженні.

Поряд з цим, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі й визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, є дійсними в цей період, що у світлі норм кримінального процесуального закону України одночасно свідчить наявність підстави для застосування запобіжного заходу і про недостатність дії більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дані ж визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п.п 1-3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, а тому суд не сприймає, як об`єктивні доводи сторони захисту про можливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі й, домашнього арешту.

Тому вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання, суд відмічає те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не є достатнім заходом за установлених обставин і його застосування створює загрозу реалізації ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, обвинувачений вказував на наявність неприязних відносин між ним та його батьком, що, власне, було підтверджено показаннями потерпілого, наданими ним в суді, а тому можливість застосування домашнього арешту за адресою місця проживання обвинуваченого є сумнівною.

Можливість застосування домашнього арешту за адресою місця проживання потерпілого, як на те вказувала сторона захисту, позбавлена будь - якого глузду, оскільки неминуче стає реальним ризик впливу на потерпілого, ураховуючи той факт, що в ході судового провадження можуть виникнути підстави для його повторного допиту.

Із даного питання, суд вважає за необхідне нагадати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні слугують засобом убезпечення реалізації наявних ризиків, а тому застосування домашнього арешту за місцем проживання потерпілого є алогічним.

Крім того, слід вказати, що самі по собі показання потерпілого не є підставою для зміни запобіжного заходу і на цьому етапі не можуть беззаперечно свідчити про необґрунтованість висунутого обвинувачення, з огляду й на те, що на цей час не допитані свідки.

Водночас, для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, а особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого з огляду на вагомість установлених ризиків.

Розмір застави визначений при обранні запобіжного заходу і суд не знаходить підстав для його зміни.

Тож, такого роду обмеження права обвинуваченого на свободу, як тримання під вартою, на цей час не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням наведеного, суд, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає до задоволення, у межах 60 днів.

А оскільки обставин, які б свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено, за наявності потреби у належній процесуальній поведінці обвинуваченого, то клопотання за зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відхилити.

А тому, з цих мотивів, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 201, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12019150130000213, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2019 року, продовжити в межах шістдесяти днів, а саме: до 03 червня 2020 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 57 630 грн. 00 коп.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, р/р UA6882017203552290002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки: 1) прибувати до Арбузинського районного суду Миколаївської області за кожним викликом; 2) не відлучатися із с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 03 червня 2020 року включно.

З моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У задоволенні клопотання захисника Вишневського Анатолія Васильовича про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.

Суддя І.В. Явіца