Рішення № 88730258, 10.03.2020, Летичівський районний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 2-678-6/20

ЄУН справи 678/1358/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Лазаренка А.В.

за участю секретаря - Іськової Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Летичів в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства КБ «Приват Банк», представник позивача Кіріченко Роман Анатолійович, до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в заяві зазначає, що з відповідачем уклав договір № б/н від 18.11.2008 року на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 700грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з порушенням умов договору по поверненню кредиту, станом на 30.09.2017 року відповідач заборгувала перед ним суму 15272.24 грн., в т.ч.: 630,89грн. - тіло кредиту; 10537.91грн. - проценти за користування кредитом; 2900грн. - пеня та комісія, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина і 703,44грн. - процентна складова; яку він просить стягнути з неї на його користь. Крім того, просить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. та розглянути справу за відсутності його представника, не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, а її представник надав відзив і додаткові пояснення на позовну заяву де просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача; відмовити в задоволенні вимог, що перевищують наданий позивачем розрахунок; звертає увагу, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання позивачем положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення; визнав заборгованість по тілу кредиту 630.89грн. і відсотки - 996,1731грн., зазначаючи, що заборгованість, щодо тіла кредиту становить лише 630,89грн., а кредит отримувався у 2008 році, тому така велика заборгованість не може бути нарахована, оскільки, відповідно до змісту позовної заяви кредит надавався під 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором.

Останній платіж ОСОБА_3 здійснила 27.01.2015 року. Згідно поданого розрахунку станом на 30.09.2017 року заборгованість складала: 630,89 щодо тіла кредиту, загальна сума по відсотках 10537,91грн. Відсоткова ставка 43,2% річних.

Однак, із суми 630,89грн. відсотки могли становити з грудня 2014 року по 30 вересня 2017 року лише 365,28грн.. В той же час позивач розрахував відсотки в сумі 10537,91грн. станом на 30.09.2017 року, що є надзвичайно перебільшеним і не відповідає дійсності.

.

За таких обставин суд вважає за можливе провести судовий розгляд в порядку ст. 247 ЦПК України у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів і без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорамй) між клієнтом та банком.

У ч. 1 і ч. 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Верховний Суд у рішенні № 444/9519/12 визначив, що «згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики» (п. 50 Постанови).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (п. 53 Постанови).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором стооку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК Укрвани, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання» (п. 54 Постанови).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї Глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до положень абз. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім того, за змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів». у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний, розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний, розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168. у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановлено, що ОСОБА_1 18.11.2008 р. підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку і отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У картці визначено її термін дії до 31.01.2016року і останній платіж ОСОБА_3 здійснила 27.01.2015 року.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які згоден отримати шляхом самостійних роздруківок з офіційного сайту.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 30.09.2017 року відповідач заборгувала перед ним суму 15272.24 грн., в т.ч.: 630,89грн. - тіло кредиту; 10537.91грн. - проценти за користування кредитом; 2900грн. - пеня та комісія, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина і 703,44грн. - процентна складова.

При нарахуванні боргу за користування кредитом позивач застосував відсоткову ставку 43,2% річних, при тому, що з 01.02.2016року ставка мала би складати 3% річних.

У позовній заяві позивач не обгрунтував, що передбачає собою комісія 2900грн., за які послуги вона справляється, на якій правовій підставі її нараховано.

Обгрунтованість такої позиції висвітлена у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року (справа № 695/3474/17).

Отже, положення про нарахування комісії є нікчемними,а вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); У позовній заяві ставляться позовні вимоги про стягнення неустойки (штрафу та пені) за весь період, що значно перевищує строк позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, штраф був нарахований через порушення зобов`язань, що виникли ще в 2015 році, то відповідно сплив строк давності до вимог про його стягнення.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про доведення і задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості станом на 30.09.2017року по кредитному договору б/н від 18.11.2008року 630 грн. 89 коп. - суму заборгованості по кредиту та 365,28грн..- відсотки за користування кредитом, а разом 996.17грн..

Разом з тим, позивач не довів вимоги в частині стягнення заборгованості: 10172.63грн. грн. - проценти за користування кредитом; 2900грн. - пеня та комісія, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. - фіксована частина і 703,44 грн. - процентна складова і тому в цій частині йому слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої в с. Лозни Летичівського району Хмельницької області, на користь ПАТ «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570), 996.17 грн. - суму заборгованості по кредитному договору б/н від 18.11.2008року станом на 30.09.2017 року та 1600 грн. - витрати по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: підпис А.В.Лазаренко

Суддя Летичівського

районного суду А.В.Лазаренко