Ухвала суду № 88710963, 09.04.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №128/3906/16-к

Провадження №1-кп/127/291/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Іванченка Я.М.,

суддів: Гайду Г.В. та Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря: Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Кравця О.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Бондарчука В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 186 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020100001239 від 29.08.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України судом постановлено на розгляд учасників процесу питання доцільності продовження запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, оскільки судове провадження з об`єктивних причин не може бути розглянуто судом до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про продовження утримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор Кравець О.В. просив продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з підстав продовження існування ризиків для кримінального провадження, які існували під час його обрання та які не відпали, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочину, вчинив злочин із застосуванням насильства, а тому з врахуванням обставин вчинення злочину та міри покарання, яка йому загрожує, може ухилятися від суду, може чинити тиск на свідків і потерпілу, продовжити вчиняти нові злочини, а запобігти існуючим ризикам неможливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого.

Захисник Бондарчук В.В. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою його підзахисного, з мотивів недоведення стороною обвинувачення продовження існування ризиків в кримінальному провадженні. Враховуючи, що ОСОБА_1 тривалий час утримується під вартою, в кримінальному провадженні допитані усі свідки сторони обвинувачення, обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, на даний час оголошено всеукраїнський карантин під час якого умови утримання під вартою в слідчому ізоляторі не відповідають нормам, тому просив змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт та наявні у суду матеріали судового провадження, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 186 КК України, які являються умисним особливо тяжким та умисним тяжким злочином відповідно, вчинені з корисливих мотивів в період наявності непогашеної судимості, обвинувачений не має постійного місця проживання на території м. Вінниці та будь-якого зареєстрованого на ньому нерухомого майна, немає офіційного місця роботи та доходу, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, зважаючи, що в справі не завершено судове слідство, враховуючи обставини вчинення злочину, який вчинений відносно неповнолітньої особи із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я неповнолітнього, який зазнав нападу, при цьому обвинувачений проживає у одному населеному пункті із неповнолітнім ОСОБА_2 , 2003 року народження, суд з врахуванням вимог ст. 5 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, приходить до переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а саме спробам ОСОБА_1 ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також незаконно впливати на свідків та потерпілих, чи продовжити вчиняти нові злочини, а застосування найсуворішого запобіжного заходу в даному випадку відносно ОСОБА_1 відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечуючи справедливий баланс інтересів особи та суспільства, тобто співмірне з метою його застосування, оскільки обмеженням свободи обвинуваченого забезпечується, зокрема безпека неповнолітньої особи, яка зазнала нападу із застосуванням насильства у виді легких тілесних ушкоджень та із погрозами застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я. При цьому, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованих злочинів під час непогашеної судимості, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення, протиставляючи власні інтереси інтересам суспільства, та свідчить про реальний ризик можливості продовження ним вчинення нових злочинів, запобігти яким неможливо застосуванням альтернативних триманню під вартою заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження доводів захисника про невідповідність умов утримання в слідчому ізоляторі ОСОБА_1 під час оголошення карантину на території України вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 196-199, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів з 09 квітня 2020 року до 07 червня 2020 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: