Ухвала суду № 88681815, 09.04.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа №331/1179/20

Провадження №1-кс/331/746/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Гнатик Г.В., за участю секретаря Дорофєєвої М.А., прокурора Назимок Д.О., слідчого Малинки О.В., захисника Кадуліної І.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Малинки О.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080020000445 від 02.03.2020 р., відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 18.05.2006 Жовтневим РС м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік;

- 20.06.2007 Жовтневим РС м. Запоріжжя за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання по вироку Жовтневого РС м. Запоріжжя від 18.05.2006 ( ст.309 ч.1 КК України) і визначено 1 рік 3 місяці позбавлення волі. 25.01.2008 звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 24.04.2009 Жовтневим РС м. Запоріжжя за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту. 22.05.2009 звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 07.09.2009 Жовтневим РС м. Запоріжжя за ч.2 ст. 263 КК України до штрафу в сумі 850 гривень;

- 15.11.2010 Жовтневим РС м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.263, ч.2 ст.301, ч.3 ст.301, ч.2 ст.309, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано покарання по вироку Жовтневого РС м. Запоріжжя від 07.09.2009 ( ч.2 ст. 263 КК України) та визначено 4 роки позбавлення волі з самостійним виконанням штрафу 850 гривень в прибуток держави. 14.03.2014 звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 17.09.2015 Жовтневим РС м. Запоріжжя за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік;

- 18.05.2017 Запорізьким РС Запорізької області за ч.2 ст.185 , ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки;

- 03.02.2020 Заводським РС м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Олександрівського ВП Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітан поліції Малинка О.В. звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Назимок Д.О. про застосування до ОСОБА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 маючи прямий умисел, спрямований на збут вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу, 06.04.2020, приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання, а саме - за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою отримання прибутку та покращення свого матеріального становища від продажу саморобного вибухового пристрою, в ході телефонної розмови з ОСОБА_2 , домовився з останнім про зустріч з метою збуту гранати за грошові кошти в сумі 2000 гривень, діючи в порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998. Після чого, 06.04.2020, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 на березі річки, поблизу будинку №2 по вул. Благовіщенській у м. Запоріжжя зустрівся із ОСОБА_2 та, реалізуючи свій злочинний умисел, збув йому вищезазначений вибуховий пристрій шляхом продажу за грошові кошти в сумі 2000 гривень.

Вина ОСОБА_1 , як зазначено у клопотанні, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 06.04.2020; допитом свідка ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.04.2020; висновком експерта № 12-32/6-138 від 07.04.2020; та іншими матеріалами кримінального провадження.

Органом досудового розслідування встановлено наявність в діях ОСОБА_1 , ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст. 177 КК України.

Так, підозрюваний ОСОБА_1 , не працевлаштований, вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років, раніше неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, тому орган досудового розслідування приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Окрім того, ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, що дає підстави вважати, що систематичне скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також те, що він вчинив злочин знаходячись на іспитовому терміні.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину, що зважаючи на систематичність вчинення злочинів корисливої спрямованості є єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов`язків.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу домашній арешт, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, та наявність можливості переховуватись від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м`яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України.

У зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_1 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий звернувся з даним клопотанням.

В судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримала клопотання та посилалась на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами, та просила врахувати що підозрюваний скоїв злочин перебуваючи на іспитовому терміні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, просив врахувати тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваного, особливу небезпеку скоєного злочина для суспільства та те, що підозрюваний вчинив злочин, перебуваючи на іспитовому терміні.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обґрунтованість підозри, проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, переховуватись від слідства та суду не має наміру, зазначив що проходить амбулаторне лікування в наркологічному диспансері.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, вважає що стороною обвинувачення не в повній мірі обгрунтовано неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, зазначила, що підозрюваний перебуває на амбулаторному лікуванні у наркологічному диспансері, просить застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт у нічний час доби за адресою проживання.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, думку захисника, дослідивши матеріали, які додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12020080020000445 від 02.03.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

06.04.2020 р. о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

07.04.2020 р. о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання оформлено відповідно до вимог ст. 184 КПК України.

Копію клопотання з додатками підозрюваний та його захисник отримали 08.04.2020 року о 09 годині 00 хвилин.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, наявними у справі допустимими доказами.

Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я, його майновий стан та репутацію, міцність його соціальних зв`язків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти громадської безпеки, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, крім того, злочин, який ймовірно вчинив ОСОБА_1 має велику суспільну небезпечність.

На теперішній час ОСОБА_1 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, не має міцних соціальних та родинних зв`язків, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого у період відбуття іспитового строку.

Окрім того, згідно довідки УІАП ГУНП в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 до суду направлено шість обвинувальних актів.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 на думку слідчого судді дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного обґрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194, 289 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Малинки О.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080020000445 від 02.03.2020 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор №10» УДПтС України в Запорізькій області, строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 06 квітня 2020 року з 16 години 00 хвилин по 05 червня 2020 року до 16 години 00 хвилин включно.

Строк дії ухвали визначити по 05 червня 2020 року до 16 години 00 хвилин включно.

Встановити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42 040(сорок дві тисяч сорок) гривень 00 копійок.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № 37319085001205, відкритий в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, строком на 2 (два) місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Г.В. Гнатик